Fairey Albacore
| Fairey Albacore | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | палубний торпедоносець |
| Перший політ: | 12 грудня 1938 |
| Прийнятий на озброєння: | 1940 |
| Знятий з озброєння: | 1944 |
| Період використання: | 1940–1943 |
| На озброєнні у: |
 Військово-повітряні сили флоту Великої Британії Військово-повітряні сили Канади |
| Розробник: | Fairey Aviation Company |
| Виробник: |
.svg){kind=small} Fairey Aviation Company |
| Всього збудовано: | 800 |
| Конструктор: | Марсель Лобелл[en] |
| Екіпаж: | 3 особи |
| Крейсерська швидкість: | 225 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 259 км/год |
| Бойовий радіус: | 1 497 км |
| Бойова стеля: | 6 310 м |
| Довжина: | 12,14 м |
| Висота: | 4,62 м |
| Розмах крила: | 15,24 м |
| Площа крила: | 57,9 м² |
| Порожній: | 3 295 кг |
| Споряджений: | 4 755 кг |
| Максимальна злітна: | 5 727 кг |
| Двигуни: | 1 × 14-циліндровий радіальний двигун Bristol Taurus II (Taurus XII) |
| Тяга (потужність): | 1 130 к.с. (840 кВт) |
| Підвісне озброєння: | 1 × 760-кг торпеда або 907 кг бомб |
| Кулеметне озброєння: |
1 × .303-дюймовий (7,7-мм) авіаційний кулемет у носовій частині 1 × 2 × .303-дюймових (7,7-мм) кулеметів Vickers K |
|
| |
Fairey Albacore у Вікісховищі | |
Фейрі Альбакор (англ. Fairey Albacore) — британський палубний одномоторний біплан-торпедоносець, що перебував на озброєнні військово-повітряних сил ВМФ Британії за часів Другої світової війни. Літак був розроблений компанією Fairey Aviation Company і брав участь у світовій війні з 1939 до 1943 років.
Тримісний літак розроблявся для виконання завдань щодо ведення морської розвідки та патрулювання, а також, як палубний бомбардувальник і торпедоносець. «Альбакор» мав замінити у палубній авіації Fairey Swordfish, що служив з 1936 року, однак обидві моделі літаків служили протягом воєнних дій на Королівському флоті. «Альбакор» навіть був знятий з озброєння раніше за свого попередника, на заміну йому надійшли моноплани Fairey Barracuda та Grumman TBF Avenger. Серед пілотів цей літак мав прізвисько «недогризок» (англ. Applecore).
Історія створення[ред. | ред. код]
В 1936 році була видана специфікація M.7/36 на розробку багатоцільового палубного літака для заміни Fairey Swordfish. Новий літак мав виконувати роль торпедоносця, штурмовика і розвідника. Розробку було доручено компанії Fairey, де керівництво очолив Марсель Лобелл. Компанія пропонувала розробляти новий літак в вигляді моноплана, але міністерство авіації наполягало на тому, що палубний літак повинен бути біпланом.
Тому на початку 1937 року до розгляду було запропоновано біплан з шасі, що не складалось, закритою кабіною, і 14-ти циліндровим двигуном повітряного охолодження Bristol Taurus. Цей проєкт був прийнятий, і для нього була видана доопрацьована специфікація S.41/37. В травні 1937 року було підписано контракт на 100 серійних літаків, без побудови прототипів. Перший «Альбакор» піднявся в повітря 12 грудня 1938 року, а повномасштабне виробництво почалось в кінці 1939 року. Перший літак також було протестовано на поплавковому шасі, але результати показали що цей напрям розвитку не надто перспективний.
Подальші випробування «Альбакор» не надто вразили пілотів: елерони і хвостові рулі надто важко керувались, кабіна пілота була жаркою в помірний літній день, а задня кабіна навпаки продувалась. З плюсів пілоти відзначили тільки гарний вхід і вихід з піке, а також огляд пілота. Літак також мав набір цікавих пристосувань, зокрема підігрів кабіни, склоочисники і рятувальний човен який міг автоматично викидатись.[1]
Не зважаючи на недоліки серійне виробництво літаків переривалось тільки на самому початку через недоведеність двигунів: Taurus II було замінено на Taurus XII. До 1943 року було виготовлено 800 літаків.[2]
Історія використання[ред. | ред. код]
В березні 1940 року «Альбакорами» було оснащено першу ескадрилью — 826-ту, а бойовий дебют відбувся 31 травня під час нальоту на німецькі війська в Остенде і малі судна біля Зебрюгге[en]. В листопаді 1940 року «Альбакори» стали основним типом літаків на борту авіаносця «Формідебл». Разом з ним вони брали участь в захисті атлантичних конвоїв, а пізніше — в нальотах на італійське Сомалі.
Але основним театром боїв для «Альбакорів» став Середземноморський. Зокрема, торпедні атаки «Альбакорів» з авіаносця «Формідебл» вивели з ладу лінкор «Вітторіо Венето» під час бою біля мису Матапан. «Альбакори», які базувались на Мальті, брали участь в нальотах на Сицилію, закладали мінні загородження в північноафриканських портах, а також діяли проти кораблів. «Альбакори» також розміщувались в Африці, де вони залучались до нічних бомбардувань. Чотири ескадрильї «Альбакорів» (37 літаків) з авіаносців «Формідебл», «Вікторіос» і «Ф'юріос» підтримували висадку десанту під час операції «Смолоскип»
В Атлантиці «Альбакори» діяли з борту авіаносця «Вікторіос» (827, 828-ма ескадрильї). 30 липня 1941 року вони здійснили нальоти на порти Петсамо і Кіркінес, а 9 березня 1942 року здійснили невдалу атаку на лінкор «Тірпіц».
В складі ВПС «Альбакори» брали участь в боях над Ла-Манш (415-та і 119-та ескадрильї), а також в обороні Сінгапура (36-та ескадрилья).
До кінця 1943 року всі «Альбакори» в складі флотської авіації було замінено на Fairey Barracuda. Найдовше, до початку 1945 року, вони використовувались 119-тою ескадрильєю ВПС, коли були замінені на свого попередника — Fairey Swordfish.[2]
Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[3]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 3 особи
- Довжина: 12,14 м
- Висота: 4,62 м
- Розмах крила: 15,24 м
- Площа крила: 57,9 м ²
- Маса порожнього: 3295 кг
- Маса спорядженого: 4755 кг
- Максимальна злітна маса: 5727 кг
- Двигун: Bristol Taurus II/XII
- Потужність: 1065/1130 к. с. (794/843 кВт.)
Льотні характеристики[ред. | ред. код]
- Максимальна швидкість (з торпедою): 259 км/год на 1370 м
- Максимальна швидкість: 272 км/год
- Крейсерська швидкість: 225 км/год на 1830 м.
- Практична дальність (з торпедою): 1497 км
- Практична стеля: 6310 м
Озброєння[ред. | ред. код]
- Кулеметне:
- Бомбове навантаження:
- 1 × 760 кг торпеда
- до 910 кг бомб в варіантах:
- 6 × 113 бомб
- 4 × 227 бомб
Див. також[ред. | ред. код]
- Brewster SB2A Buccaneer
- Savoia-Marchetti SM.79 Sparviero
- Fairey Swordfish
- Fairey Fulmar
- Douglas TBD Devastator
- Liore et Olivier LeO 451
Література[ред. | ред. код]
- Brown, Eric, CBE, DCS, AFC, RN., William Green and Gordon Swanborough. «Fairey Albacore.» Wings of the Navy, Flying Allied Carrier Aircraft of World War Two. London: Jane's Publishing Company Ltd, 1980, pp. 60-69. ISBN 0-7106-0002-X.
- Harrison, W.A. Fairey Albacore (Warpaint Series No. 52). Luton, Bedfordshire, UK: Warpaint Books Ltd., 2004.
- Harrison, W.A. Fairey Swordfish and Albacore. Wiltshire, UK: The Crowood Press, 2002. ISBN 1-86126-512-3.
- Taylor, H.A. Fairey Aircraft since 1915. London: Putnam & Company Ltd., 1974. ISBN 0-370-00065-X.
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
- Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Fairey Albacore |
- Торпедоносец Fairey Albacore [Архівовано 16 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Fairey Albacore (N4389) [Архівовано 15 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- The Fairey Swordfish, Albacore, & Barracuda [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Monday, 1984, с. 100.
- ↑ а б Харук, 2012, с. 51-52.
- ↑ Monday, 1984, с. 101.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||
