Fin de siècle

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Цей французький термін можна перекласти як «кінець століття» й описуючи щось даним поняттям мається на увазі нові, радикальні творіння чи «плоди» наприкінці старої ери. Йдеться тут про кінець ХІХ — початок ХХ століття. У поширеному вжитку поняття fin de siècle застосовувалося в будь-яких поєднаннях: «краватка кінця століття», «жінка кінця століття», «злочин кінця століття». Для позначення позитивних аспектів того ж періоду використовується вираз «Прекрасна епоха».

Вже на початку 1890-х років іменування «кінець століття» стало використовуватися критиками, письменниками, діячами мистецтва для позначення не стільки часового відрізка, скільки особливих світоглядних настроїв. Вираз «fin de siècle» (як і «кінець століття») став синонімом витонченості переживань і нервової загостреності відчуттів, песимізму, втоми від життя. Вираз швидко поширився в інших країнах Європи: наприклад, вже в 1891 році роман під назвою «Fin de siècle» опублікував австрійський письменник Герман Бар.

До явищ кінця століття відносили індивідуалізм, відмову від суспільного життя і загальноприйнятих моральних норм, різноманітні прояви «занепаду». Роздуми про особливості епохи і їх причини склали основний або значний вміст творів таких мислителів, як Фрідріх Ніцше, Макс Нордау, Бенедетто Кроче, Ханс Дельбрюк та ін. Безліч тем політичної культури пізнього ХІХ століття були напрочуд контраверсійними, а також вважалися вагомим впливом на фашизм через характер генератора науки геополітики, включаючи теорію lebensraum (термін націонал-соціалістичної пропаганди, що відображала плани заселення германськими, зокрема німецькими народами територій у Східній Європі).

Джерела[ред. | ред. код]