Firefly α

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Firefly α
Firefly Alpha Diagram.svg
Призначення запуск малих супутників
Виробник Firefly Aerospace
Країна США США, Україна Україна
вартість запуску (2018) $10 млн.[1]
Розміри
Висота 29 м
Діаметр 1,82 м
Маса 54'000 кг
Ступенів 2
Вантаж
Вантаж на
ННО
1000 кг
Вантаж на
ССО 500 км
600 кг
Споріднені ракети
Аналоги LauncherOne, Electron
Історія запусків
Статус розробляється
Космодроми Ванденберг, SLC-2[2]
Мис Канаверал, SLC-20
Перший запуск кінець 2020
Перший ступінь
Довжина 18 м
Діаметр 1,8 м
Маса порожнього 2'895[3] кг
Двигуни 4 x Reaver 1[4]
Тяга 736,1 кН
Питомий імпульс вакуум: 295,6 с
Паливо гас RP-1/рідкий кисень
Другий ступінь
Довжина 6 м
Діаметр 1,8 м
Маса порожнього 910 кг
Двигуни Lightning 1
Тяга 70,1 кН
Питомий імпульс 322 с
Паливо гас RP-1/рідкий кисень

Firefly α (або Firefly Alpha) — ракета-носій малого класу, яка розробляється компанією Firefly Aerospace. Призначена для запуску малих супутників, зокрема CubeSat.[4] Згідно з розрахунками, розробка ракети обійдеться у $100 млн.

17 травня 2018 року компанія анонсувала відкриття у місті Дніпро свого Центру досліджень та розробки, команда якого складатиметься зі 150 працівників. Центр оснастять найбільшим в Україні 3-D принтером для промислового виготовлення металевих деталей ракети високої якості[5].

Історія[ред. | ред. код]

«Альфа» початково була спроектована компанією Firefly Space Systems, щоб встановлювати на її першому ступені ракетний двигун FRE-2, що містив 12 сопел, розташованих клиноподібно під кутом один до одного. Для другого ступеня планувався двигун FRE-1 із одним звичайним соплом. Обидва рушії використовували б як пальне метан. Маса корисного вантажу на ННО мала складати 400 кг.

У 2015 році компанія отримала від НАСА $5,5 млн на розробку ракети для запуску малих супутників.[6]

Після того, як компанія збанкрутувала та була реорганізована у Firefly Aerospace, «Альфа» була перепроектована. 15 березня 2018 року відбулося тестове увімкнення двигуна Lightning 1 протягом майже 5 хвилин на випробувальному стенді компанії біля містечка Briggs, Техас.[1][7]

3 вересня 2021 року компанія запустила ракету Alpha з бази Ванденберг Космічних сил США в Каліфорнії. Ракета вибухнула через кілька хвилин після старту[8]. Згідно заяви Firefly Aerospace ракету було підірвано через втрату керованості[9]. У компанії заявили, що розслідують інцидент. За попередньою версією на 15 секунді польоту відмовив один двигун, до нього перестало подаватися пальне. Через це на надзвуковій швидкості ракета втратила керованість і її вирішили підірвати.

На підготовку до цього запуску ракети Firefly Aerospace залучила 75 млн доларів США[10].

Конструкція[ред. | ред. код]

На обох ступенях використовуються рідинні ракетні двигуни із елементами палива — гас RP-1/рідкий кисень. Охолодження двигунів — регенеративне (проходження пального через мідну трубочку навколо сопла). Reaver 1 та Lightning 1 належать до двигунів із відкритим циклом (Combustion tap-off cycle). Гарячий газ, що є робочим тілом для компактно розташованих на одному валу турбонасосних агрегатів, після проходження турбіною викидається назовні. Двигуни можуть дроселюватися на 20 %. Lightning 1 здатний на один перезапуск.

Висота ракети — 29 м, діаметр обтікача КВ — 2 м. Його внутрішній об'єм 12,5 м³ дозволяє розмістити там до 6 CubeSat у конфігурації «другорядний вантаж».[3] Корпус та паливні баки ракети виготовлені із найсучаснішого композитного матеріалу, армованого вуглецевим волокном.

Запуск[ред. | ред. код]

Етапи запуску
Час, с Висота, км Швидкість, км/с
Старт 0 0 0
Вимкн. головних двигунів. Розділ. ступенів 165 96 2,8
Увімкнення двигуна другого ступеня 170 106 2,8
Відділення обтікача КВ 174 114 2,8
Вимкнення двигуна другого ступеня 486 500 7,7
Відділення корисного вантажу після вимкнення двигуна 500 7,7
Список запусків
Запуск Дата Місце запуску Місія Замовник Орбіта Результат
1 листопад 2020 Ванденберг, SLC-2 DREAM Benchmark Space, Кембриджський університет, Firefly, Fossa Systems, Hawaii Science and Technology Museum, AT&T, Університет Пердью, Teachers in Space, Inc. тощо ННО
Об'єктами запуску стануть BSS1, CRESST DREAM COMET, Firefly Capsule 1, PICOBUS (шість PocketQubes), Hiapo, NPS-CENETIX-Orbital 1, Spinnaker3 і TIS Serenity
2 І кврт. 2021[11] Ванденберг, SLC-2 CARBONITE - 4 Surrey Satellite Technology Limited[en] ННО
Маса сателіта ~100 кг
3 ІІ кврт. 2021 Ванденберг, SLC-2

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Richardson, Derek (17 березня 2018). Firefly Aerospace демонструє свій двигун Lightning 1. Spaceflight Insider. Процитовано 20 травня 2018. (англ.)
  2. Clark, Stephen (2 травня 2018). Компанія приватного супутникового запуску Firefly використовуватиме майданчик Vandenberg, де запускали ракету Delta 2. Spaceflight Now. Процитовано 21 травня 2018. (англ.)
  3. а б Firefly Alpha Payload User's Guide (pdf). квітень 2018. Архів оригіналу за 21 травень 2018. Процитовано 20 березня 2018. (англ.)
  4. а б Firefly Alpha. fireflyspace.com. Архів оригіналу за 6 жовтень 2014. Процитовано 19 травня 2018. (англ.)
  5. Firefly Aerospace відкриває Центр досліджень та розробки у Дніпрі, Україна. fireflyspace.com. 17 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018. (англ.)
  6. NASA визначило переможців щодо контрактів Venture Class Launch Services Contracts для запусків супутників CubeSat. NASA.gov. Процитовано 20 травня 2018. (англ.)
  7. Nojas, Charmagne (18 березня 2018). Firefly Aerospace повертається, демонструючи свій двигун Lightning 1 в Техасі. TechTimes. Процитовано 20 травня 2018. (англ.)
  8. Firefly Полякова невдало запустила ракету в космос. Економічна правда (uk). 2021-09-03. Процитовано 2021-09-20. 
  9. Українсько-американська компанія запустила ракету в космос, але місію перервано. Українська правда. 3 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021. 
  10. Звинувачення у шахрайстві: що відомо про українця Полякова, ракета якого впала в Каліфорнії. Букви (uk). 2021-09-03. Процитовано 2021-09-20. 
  11. Surrey Satellite Technology Limited підписали договір із Firefly Aerospace на обслуговування шести запусків. prnewswire.com. 4 червня 2018. Процитовано 5 червня 2018. (англ.)