Focke-Achgelis Fa 330

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Focke-Achgelis Fa 330 Bachstelze[1] (нім. Плиска біла) — безмоторний розвідувальний автожир Крігсмаріне періоду Другої світової війни компанії Weser-Flugzeugbau w Hoyenkamp. Достовірно невідомо частоту застосування Fa 330.

Focke-Achgelis Fa 330 у музеї Cosford в Британії

Історія[ред. | ред. код]

Схема Fa 330

Командування Крігсмаріне замовило на початку 1942 розробити автожир максимально простої конструкції для підводних човнів, що мало б збільшити для них радіус візуального спостереження за поверхнею моря. Автожир зберігався у контейнері на палубі. Його складання тривало до 5-7 хвилин. Було збудовано близько 200 одиниць Fa 330. Вперше випробуваний біля побережжя Африки у квітні-травні 1943 з човна U-177.

Гвинт автожиру приводив в дію вітер. Він стартував з палуби підводного човна при швидкості вітру на ній не менше 35 км/год. Підводний човен на повній швидкості тягнув на буксирі довжиною до 300 м автожир проти вітру, що дозволяло тому підніматись на висоту до 120–150 м при діапазоні навколишнього огляду до 53 км. Пілот-спостерігач передавав дані за допомогою телефону.

Через буксирування Fa 330 використовували у Індійському океані, Аденській затоці, де була мала присутність ворожої авіації. Їх запускали з площадки позаду ходової рубки підводних човнів класу ІХ D2, у екіпажах яких 2-3 моряків готували для пілотування автожиру в аеродинамічній трубі Chalais-Meudon під Парижем. При аварійному зануренні обрізали буксирний трос і пілот повинен був самостійно приводнюватись. Після уникнення загрози човен піднімався на поверхню і пробував віднайти пілота автожиру. При таких ситуаціях пілот міг від'єднати ротор і спуститись разом з корпусом автожиру на парашуті за 2 хвилини.

На базі Fa 330 розробили Fa 336 з мотором потужністю 60 к.с. з тяговим пропелером[2].

Focke-Achgelis Fa 330 після завершення війни випробовували у Великій Британії у Airborne Forces Experimental Establishment, а у Франції на базі Fa 336 збудували SNCASO SE-3101.

Два Fa 330 експонуються у музеях Німеччини, один Британії.

Конструкція[ред. | ред. код]

Автожир складався з горизонтальної труби, до якої кріпились сидіння пілота, ручка керування, хвостові вертикальні і горизонтальні стабілізатори, труби шасі. За сидінням монтувалась вертикальна труба, що була дещо нахилена вперід. На ній кріпився несучий гвинт діаметром 7,3 м (пізніше 8,53 м) з трьома стальними лопатями.

Технічні параметри Focke-Achgelis Fa 269[ред. | ред. код]

Параметр Значення[3]
Екіпаж 1
Довжина 4,47 м
Діаметр пропелера 7,3 м
8,53 м
Висота 1,67 м
Максимальна швидкість 35-80 км/год
Швидкість патрулювання 40 км/год
Радіус дії 220 м
Маса порожнього 75 кг
Маса стартова 175 кг

Джерела[ред. | ред. код]

  • Gerhard Freund Himmelfahrtskommando «Bachstelze» — Der Einsatz des antriebslosen Tragschraubers Fa 330 im U-Boot-Krieg des Zweiten Weltkrieges Märchenstraßen-Verlag, Steinau an der Straße 2014, ISBN 978-3-9816145-1-0 (нім.)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]