Focke-Wulf Fw 191

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Focke-Wulf Fw 191
Focke-Wulf Fw 191. 1947
Focke-Wulf Fw 191. 1947
Призначення: Бомбардувальник
Перший політ: 1942
На озброєнні у: Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Розробник: Focke-Wulf
Всього збудовано: 3
Екіпаж: 5 осіб
Максимальна швидкість (МШ): 620 км/год
Дальність польоту: 3600 км
Бойова стеля: 9700 м
Швидкопідйомність: 6,1 м/с
Довжина: 18,45 м
Висота: 4,8 м
Розмах крила: 28,98 м
Площа крила: 70,5 м²
Шасі: прибирається
Споряджений: 19.575 кг
Двигуни: 2×Junkers Jumo 222
Тяга (потужність): 2×2200 к. с.
Гарматне озброєння: 2×20-мм MG 151
Внутрішнє бомбове навантаження: 2000 кг
Підвісне озброєння: 2.000 кг бомб
Кулеметне озброєння: 4×7,92-мм MG 81
4×13-мм MG 131
Торпедне озброєння: 2

Focke-Wulf Fw 191 — прототип бомбардувальника Люфтваффе періоду Другої світової війни.

Історія[ред. | ред. код]

Імперське міністерство авіації оголосило 1939 конкурс на будівництво середнього бомбардувальника з герметичною кабіною, який повинен був нести 2000 кг бомбового навантаження з бойовим радіусом 1800 км при висоті 7000 м і швидкості 600 км/год. Це дозволяло бомбардувати цілі у Великій Британії з баз у Франції, Норвегії. У конкурсі взяли участь компанії Arado[1] (Arado E.340), Dornier (Dornier Do 317), Junkers (Junkers Ju 288).

Спочатку планували використовувати 24-циліндровий мотор Daimler-Benz DB 604[2] потужністю 2500 к.с., який пропонували замінити мотором рівної потужності Junkers Jumo 222[3]. У прототипах використали мотори BMW 801[4] потужністю 1750 к.с. Через недостатню потужність моторів виникли проблеми з досягненням заданих параметрів, тому 1942 збудували лише прототипи V1, V2. Прототип V6 отримав мотори Jumo-222.

П'ять членів екіпажу сиділи в передній герметичній кабіні. Під кабіною, по бортах було встановлено 15,1-мм кулемети MG 151[5]. На моторних гондолах містились 7,92-мм кулемети MG 81[6]. У бомбовому відсіці, на зовнішніх підвісках можна було перевозити до 4000 кг навантаження. Випробовування літака припинили наприкінці 1943. Розглядалась модифікація з 4 моторами.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wolfgang Wagner: Kurt Tank — Konstrukteur und Testpilot; Bernard & Graefe Verlag, ISBN 3-7637-5271-4 (нім.)
Focke-Wulf Fw 191

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]