Підмаренник сланкий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Galium humifusum)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Підмаренник сланкий
Galium humifusum 20160621, Volgograd obl.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Eudicots)
Порядок: Тирличецвіті (Gentianales)
Родина: Маренові (Rubiaceae)
Підродина: Rubioideae
Триба: Rubieae
Рід: Підмаренник (Galium)
Вид: Підмаренник сланкий
Біноміальна назва
Galium humifusum
M.Bieb., 1808
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Galium humifusum
EOL logo.svg EOL: 1107563
IPNI: 750032-1
ITIS logo.svg ITIS: 502711
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 2163385

Підмаренник сланкий[1][2] (Galium humifusum) — вид рослин родини Маренові (Rubiaceae), поширений у Східній Європі, Центральній та Західній Азії.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна трава завдовжки 20–100 см. Квітки пазушні, дрібні, у великій кількості і на численних гілках, жовтувато-білі. Стебла сланкі, як і листки вкриті щетинистими білими волосками[2].

Стебла 4-кутні в перерізі, іноді трохи дерев'янисті на основі. Листки у кільцях по 6–10, сидячі, розміром (5)10–28(32) × (1)1.5–3(6) мм. Мерикарпи 1–1.5 × 1.5–2 мм, гладкі[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у сх. Європі, цн. і зх. Азії[4].

В Україні зростає в степах, на схилах, крейдяних оголеннях, на приморських пісках і солончатих місцях і як бур'ян — у Степу та Криму[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Galium humifusum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 260, 261. (рос.)(укр.)
  3. Galium humifusum. Flora of China @ efloras.org.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 09.11.2018.  (англ.)