Gibson EDS-1275

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Gibson EDS-1275
Gibson EDS1275.jpg
Виробник Gibson
Період 1963 - 1968, 1974 - 1998, 1998 - по наш час
Конструкція
Корпус суцільний
Кріплення грифа вклейка (двійна)
Матеріали
Корпус махагони
Гриф махагони (в минулому) та клен (в наш час)
Накладка полісандр, довжина мензури: 24.75”, кількість ладів: 21 (на двох грифах)
Фурнітура
Звукознімач звукознімач "біля грифу": 490R, звукознімач "біля бриджу": магнітний хамбакер Alnico, регулювання: - 2-і гучністі, 2 тон, 3-x поз. перемикач
Доступні кольори
Alpine White, Cherry Red

Gibson EDS-1275 — двогрифова електрогітара компанії Gibson, була випущена в 1963 році і досі знаходиться у виробництві.[1] Вона була популяризована такими рок та джазовими музикантами, як Джиммі Пейдж та Джон Маклафлін. Видання Gigwise назвало її «найбільш крутою гітарою в рок-музиці».[2][1][3]

Історія[ред. | ред. код]

Попередником EDS-1275 була модель EMS-1235. З 1958 по 1961 роки ці гітари вироблялися як звичайні моделі з пустим корпусом, але з подвійним шестиструним грифом.[4] З 1962 по 1967 рік корпус виготовляли із цільної деревини. Модель із чотириструним та шестиструним грифами була названа EBS-1250. Вона мала вбудований ефект дісторшн та випускалась з 1962 по 1968 рік, а також із  1977 по 1978 роки.

В 1963 році була розроблена цільнокорпусова модель EDS-1275, яка нагадувала Gibson SG. Ця версія дво грифної гітари була доступна до 1968 року. EDS-1275 часто називають «SGс подвійним грифом» через її форму, однак грифи у EDS-1275 меньші, ніж у SG. На них встановлені фіксувальні бріджі, проти Tune-O-Matic у SG. Гітара виготовлялась в вугільно-чорному, вишневому та білому колірі.

В 1974 році Gibson поновив виробництво гітар. На цей раз пропунувались додаткові кольори. В 1998 році виробництво припинилося. Після закриття виробництва альпійська біла та вишнева версія вироблялись тільки в  місті Нешвіллі до 2003 року, в Custom Shop з 2004 по 2005 та в місті Мемфіс в 2006 році.

Популярність та ключові користувачі[ред. | ред. код]

Модель EDS-1275, в той час ніколи не продавалася у великих кількостях, використовувалася деякими знаменитими музикантами. Вона фігурує на обкладинках альбомів 1969 року Two Bugs and a Roach  та The Moon is Rising . На цих альбомах видно як чиказький блюзмен Ерл Хукер тримає одну з  EDS-1275, а Елвіс Преслі — у  фільмі Spinout 1966 року Чарлі Уітні користувався EDS-1275 1966 рокувипуску на протязі всієї своєї кар'єри в групі Family, тим самим допоміг популяризувати дану модель.

Піт Таунсенд виходив на сцену із EDS-1275 декілька раз, навіть під час виконання мюзиклу Tommy с групою The Who 7 червня 1970 року в Metropolitan Opera House в Нью-Йорку.

Джон Маклафлін[ред. | ред. код]

Джон Маклафлін з цією гітарою у 1973 році

На початку 1970-их у перші роки цього дисятеліття джаз-рок музикант Джон Маклафлін грав на EDS-1275 із Mahavishnu Orchestra. Гітара, яка була підключена через 100-ватний підсилювач Marshall «в режимі meltdown». Вона створювала так званий «звук Маклафліна», який попав у журнал Guitar Player в якості одного з «50 найвеличніших тонів всех часів».

Джиммі Пейдж[ред. | ред. код]

Джиммі Пейдж із гітарою EDS-1275.
Джиммі Пейдж (Led Zeppelin) грає на гітарі Gibson EDS-1275 (1977)

Модель також стала популярною завдяки музиканту Джиммі Пейджу із рок-гурту Led Zeppelin після живого виконання пісні «Stairway to Heaven». Двогрифова  EDS-1275 забера необхідність перемикання гітари в середині пісні. Під час вступу в першому куплеті «Stairway to Heaven» він використовував нижній 6-струнний гриф. Потім перейшла на 12-струний гриф у другому куплеті, потім знову на 6-струний під час розширенного соло, та знову на 12-струний в заключній частині пісні.

До того часу Пейдж попросив нову EDS-1275, проте подібні моделі вже не випускались. В результаті Пейдж замовив вишневу EDS-1275 з шести- та дванадцатиструним грифами відповідно. EDS-1275 Пейджа мала декілька іншу форму корпуса відмінно від поточної моделі. EDS-1275 Пейджа також мала цільний гриф із махагоном замість нинішнього із трьома кленовими частинами. Як повідомляється, збільшення тривалості нот підтримувалося T-Top хамбакерами.

Вплив Пейджа був такий великий, що згодом після нього інші  гітаристи також купили EDS-1275, включаючи Стіва Кларка із Def Leppard, Алекса Лайфсона із Rush та Ендрю Стокдейла із Wolfmother. Едді Ван Хален також володіє однією гітарою в своїй колекції, так само як і Slash.

Стів Клар[ред. | ред. код]

Стів Кларк з рок гурту Def Leppard підписав угоду з фірмою Gibson у середині 1980-их років і використовував EDS 1275 під час Histeria World Tour в 1987/88

Cтів Міллер[ред. | ред. код]

Стів Міллер з гітарою EDS-1275 у 1977 році

Стів Міллер грав на одній з моделей EDS-1275 впродовж 1970 років, в той час коли використовував свою стандартну гітару Fender Stratocasters.

Дон Феллер[ред. | ред. код]

Колишній гітарист рок гурту Eagles Дон Фелдер використовував білий EDS-1275 на концертах гурту, коли той виконував пісню «Hotel California». На виконавчої майстерності Gibson представив гітару SG Double Neck «Готель Каліфорнія» та подарував Дону Фелдеру. Кількість видання було обмеженим.

Інші виконавці[ред. | ред. код]

Також на гітарі EDS-1275 грали, або мають у власності такі виконавці як Slash Guns N' Roses, Піт Таунсенд із рок гурту The Who, Том Морелло із рок гурту Rage Against the Machine, Закк Вайлд із американського рок гурту Black Label Society, гітарист рок гурту KISS Айс Фрайлі, Грант Мікелсорн гітарист співачки Тейлор Свіфт, Стів Гау гітарист гурту Yes, Стів Гакет та Алекс Лайфсон із гурту Rush, Джеймс Гетфілд із американського рок гурту Metallica, Ендрю Латімер із британського рок гурту Camel, гітарист Доді Баталья із італійського поп гурту Pooh.

Параметри моделі[ред. | ред. код]

Гітари в зарашній час доставляються тільки через магазин Gibson Custom Shop в порядку спеціальних моделів. Вона включає в себе два регулятори гучності дві контрольні ручки тембру, чотири звукознімачі, по два для кожного грифу, та грифовий перемикач. До двух кінечних та апаратних комбінацій кольорів та датчиків обов'язково в комплекті: хромовані   Heritage Cherry та золоті Antique White датчики. Загальні характеристики уих моделей — це колки у формі тюльпана, як на більш старих моделях Gibson, перламутрові вставки у вигляді параллелограмма, чорні пікгарди, по двадцать ладів на кожному грифі (покриті однослоєвою білою окантовкою по краям, традиційна риса гітар Gibson), гайки шириною 1,68 дюйма, струнотримачі  TOM, стоп-бар, а також хамбакери 490 Alnico (R) и 498 Alnico (Т). Довжина мензури складає 24 ¾ дюйма, корпус виконаний із твердого червоного дерева, а грифи із трьох частин  клена, із накладкою з полісандра.

Імена модель Джиммі Пейджа[ред. | ред. код]

В 2007 році Gibson випустив імену модель гітари Джиммі Пейджа EDS-1275. В загальному було виготовлено 250 моделі в гітари. Пейдж також зберіг один серійний номер для себе. Серійні номери із номерами з 2 по 26 були використані та підписані Пейджем, а номер 11 був пожертвований аукціону для благодійних цілей.


Epiphone[ред. | ред. код]

Epiphone (недорогий дочірній підрозділ Gibson) робить версію класичної подвійної гітари, позначаючи її як G-1275.

Ibanez[ред. | ред. код]

Японсикий виробник гітар Ibanez випускав моделі під назвою Double Axe із  1974 по 1976 роки. Вони були доступні як у форматі 6 / 12, 4 / 6, так і в 6 / 6, причому на кожному грифові була непарна конфігурація. Ця модель була доступна у вишневому та горіховому кольорах.

У популярній культурі[ред. | ред. код]

Gibson EDS-1275 вешневого кольору та Alpine White, з'явилися у відеоіграх «Guitar Hero» і «Guitar Hero II» . Гітара з двома грифами, що нагадує гітару Дона Фелдера, з'явилося у відеогрі Guitar Hero: Aerosmith".

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Gibson.com: Gibson Custom EDS-1275 Double Neck. 
  2. Rare Led Zeppelin guitar available again: Jimmy Page's double neck is back after 36 years. NME. 15 March 2007. Процитовано 4 March 2010. 
  3. Vinnicombe, Chris (4 August 2008). Jimmy Page's Gibson named 'coolest guitar in rock'. MusicRadar. Процитовано 4 March 2010. 
  4. Gruhn, George; Walter Carter (1999). Gruhn's guide to vintage guitars: An identification guide for American fretted instruments (вид. 2). Hal Leonard. с. 245. ISBN 978-0-87930-422-5. Процитовано 3 March 2010. 

Посилання[ред. | ред. код]