Giovanni Nicotera
| «Джованні Нікотера» | ||
|---|---|---|
| Giovanni Nicotera HSwMS Psilander (18) | ||
.jpg) | ||
| Ескадрений міноносець «Псіландер» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескадрений міноносець типу «Квінтіно Селла» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія Швеція
| |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії Військово-морські сили Швеції
| |
| На честь | Джованні Нікотера Густав фон Псіландер | |
| Закладено | 1925 рік | |
| Спущено на воду | 24 червня 1926 року | |
| Введено в експлуатацію | 8 січня 1927 року | |
| Переданий | березень 1940 року | |
| Виведений зі складу флоту | Виключений зі складу флоту 13 червня 1947 року Зданий на злам у 1949 році | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 970 тонн (стандартна) 1 480 тонн (повна) | |
| Довжина | 84,9 м | |
| Ширина | 8,6 м | |
| Осадка | 2,7 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни 3 × парових котли | |
| Потужність | 36 000 к.с. | |
| Швидкість | 33 вузли | |
| Дальність плавання | 3 600 миль на швидкості 14 вузлів | |
| Екіпаж | 125 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 3 × 120-мм гармати «120/45» | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 × 533-мм торпедних апаратів 32 міни 2 бомбомети для глибинних бомб | |
| Зенітне озброєння | 2 x 40-мм гармати «пом-пом» 2 x 13,2-мм кулемети | |
«Джованні Нікотера» (італ. Giovanni Nicotera) - ескадрений міноносець типу «Квінтіно Селла» ВМС Італії 1920-х років.
Історія створення[ред. | ред. код]
Ескадрений міноносець «Джованні Нікотера» був закладений у 1925 році на верфі «Cantiere Pattison» у Неаполі. Спущений на воду 24 червня 1926 року, вступив у стрій 8 січня 1927 року.
Свою назву отримав на честь італійського політика, діяча Рісорджименто, міністра внутрішніх справ єдиної Італії Джованні Нікотера.
Історія служби[ред. | ред. код]
У складі ВМС Італії[ред. | ред. код]
У 1927-1928 роках кораблем командував капітан II рангу Карло Давізо ді Шарвансо.
У 1928 році корабель був модернізований. На ньому був встановлений баласт, який покращив остійність, а також були підсилені надбудови.
У складі ВМС Швеції[ред. | ред. код]
У 1939 році Швеція вирішила придбати в Італії, декілька кораблів: однотипні есмінці «Джованні Нікотера» та «Беттіно Рікасолі» та міноносці «Спіка» і «Асторе».
Угода була укладена на початку 1940 року. «Джованні Нікотера» отримав назву «Псіландер» (швед. HMS Psilander (18)), на честь шведського адмірала Густава фон Псіландера. «Беттіно Рікасолі» був названий «Пуке» (швед. HMS Puke (19)), на честь адмірала Йохана аф Пуке (швед. Johan af Puke). Міноносці отримали назви «Ромулус» (швед. Romulus) і «Ремус» (швед. Remus) відповідно.
14 квітня 1940 року кораблі вирушили з Ла-Спеції у Швецію, але 18 квітня «Псіландер» і «Пуке» зіткнулись, отримавши пошкодження. 23 квітня кораблі прибули до Картахени, де провели необхідний ремонт.
Після завершення ремонту кораблі продовжили подорож до Швеції, і 19 червня поблизу Фарерських островів були перехоплені британськими есмінцями[1]. 22 червня Швеція зажадала повернення кораблів, і 25 червня кораблі з британськими екіпажами на борту вирушили у Швецію. 2 липня у Керкволлі кораблі були передані Швеції, і 10 липня прибули до Гетеборга, де були включені до складу ВМС Швеції.
У 1942-1943 роках «Псіландер» був модернізований. Було замінене зенітне озброєння, а замість 450-мм торпедних апаратів та бомбометів для скидання глибинних бомб були встановлені 533-мм торпедні апарати.
Через свій незадовільний стан у 1944 році корабель був виведений в резерв. 13 червня 1947 року він був виключений зі складу флоту, і у 1949 році зданий на злам.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Ескадрений міноносець «Джованні Нікотера» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 17 вересня 2020 у Wayback Machine.](італ.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Giovanni Nicotera
Література[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
- Эсминцы Второй мировой:первый в мире полный справочник /Александр Дашьян. - Москва:Эксмо:Яуза,2019,-416 с. ISBN 978-5-04-098439-8 (рос.)
