Glaucomys oregonensis
| Glaucomys oregonensis | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Літяга (Glaucomys) |
| Вид: | G. oregonensis
|
| Біноміальна назва | |
| Glaucomys oregonensis (Bachman, 1839)
| |
| |
Glaucomys oregonensis — один із трьох видів роду Glaucomys, єдиних летяг, що мешкають у Північній Америці[1].
За допомогою генетичного аналізу Арбогаст та ін. (2017)[1] показали, що летяга Гумбольдта, яку раніше вважали схожою на північну летягу (Glaucomys sabrinus), насправді є окремим видом. Підвид летяги Сан-Бернардіно (G. o. californicus) вважається NatureServe підвидом, що перебуває під критичною загрозою зникнення[2].
Насправді ці тварини не літають, а ковзають із дерева на дерево[3]. Зовні вони схожі на Glaucomys sabrinus, проте, як правило, менші за розміром і мають темніше хутро. Вони добре ковзають по повітрю, але незграбно ходять по землі.
Під дією ультрафіолетового світла самиці та самці всіх трьох видів Glaucomys флуоресціюють різною інтенсивністю рожевого кольору як на спинній, так і на вентральній поверхнях[4]. Є гіпотеза, що флуоресценція допомагає летягам знаходити одна одну за слабкого освітлення та імітувати оперення сов, щоб уникнути хижацтва[5]. Цю гіпотезу спростували Туссен та ін. (2022), які натомість припускають, що рожева люмінесценція є побічним продуктом утилізації відходів організмом[6].
Вони харчуються різноманітними рослинними матеріалами, а також деревним соком, грибами, комахами, падлом, пташиними яйцями та пташенятами. Вони здебільшого розмножуються раз на рік у порожнині, вистеленій лишайником або іншим м'яким матеріалом. На відміну від більшості представників своєї родини, летяги ведуть суто нічний спосіб життя[7].
Летяги Гумбольдта зустрічаються в хвойних та змішаних лісах від південної Британської Колумбії до південної Каліфорнії[8]. Вони живуть у густих прибережних лісах, де їм достатньо місця, щоб літати з дерева на дерево. Популяції летяг Гумбольдта більш сконцентровані у старих лісах, де відносно стабільне середовище дозволяє мати меншу кількість потомства в кожному виводку[9].
- ↑ а б Arbogast, Brian S.; Schumacher, Katelyn I.; Kerhoulas, Nicholas J.; Bidlack, Allison L.; Cook, Joseph A.; Kenagy, G. J. (2017). Genetic data reveal a cryptic species of New World flying squirrel: Glaucomys oregonensis. Journal of Mammalogy. 98 (4): 1027—1041. doi:10.1093/jmammal/gyx055.
- ↑ NatureServe Explorer 2.0. explorer.natureserve.org. Процитовано 30.03.2022.
- ↑ Meet This Newly Discovered Flying Squirrel. 30 травня 2017. Архів оригіналу за 30.05.2017. Процитовано 12 січня 2018.
- ↑ Anich, Paula Spaeth; Martin, Jonathan G.; Olson, Erik R.; Kohler, Allison M. (2019). Ultraviolet fluorescence discovered in New World flying squirrels (Glaucomys). Journal of Mammalogy (англ.). 100: 21—30. doi:10.1093/jmammal/gyy177.
- ↑ Flying squirrels are secretly pink. Nature (англ.). 566 (7742): 10. 2019. Bibcode:2019Natur.566R..10.. doi:10.1038/d41586-019-00307-6.
- ↑ Toussaint, Severine; Ponstein, Jasper; Thoury, Mathieu; Metivier, Remi; Kalthoff, Daniela; Habermeyer, Benoit; Guilard, Roger; Bock, Steffen; Mortensen, Peter; Sandberg, Sverre; Gueriau, Pierre; Amson, Eli (2022). Fur glowing under ultraviolet: in situ analysis of porphyrin accumulation in the skin appendages of mammals. Integrative Zoology (англ.). 17 (3): 15—26. doi:10.1111/1749-4877.12655. PMID 35500584.
- ↑ New Flying Squirrel Species Discovered along North America's Pacific Coast. Humboldt State University. 2017. Процитовано 30 червня 2017.
- ↑ Morell, Virginia (2017). Meet This Newly Discovered Flying Squirrel. National Geographic. Архів оригіналу за 30.05.2017. Процитовано 30.06.2017.
- ↑ Matt Weldy, Clinton W Epps, Damon B Lesmeister, Tom Manning, Eric D Forsman, Spatiotemporal dynamics in vital rates of Humboldt’s flying squirrels and Townsend’s chipmunks in a late-successional forest, Journal of Mammalogy, 101(1), 2020, P. 187–198, https://doi.org/10.1093/jmammal/gyz204.