Gnetum gnemon

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Gnetum gnemon
Gnetum gnemon BotGardBln1105C.JPG
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
Клас: Гнетоподібні (Gnetopsida)
Родина: Гнетові (Gnetales)
Рід: Гнетум (Gnetum)
Вид: G. gnemon
Біноміальна назва
Gnetum gnemon
(Linnaeus 1767)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Gnetum gnemon
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gnetum gnemon
EOL logo.svg EOL: 1156260
IPNI: 383520-1
ITIS logo.svg ITIS: 183503
IUCN logo.svg МСОП: 194943

Гнетум гнемон (Gnetum gnemon) — вид голонасінних рослин класу гнетоподібних.

Поширення, екологія[ред. | ред. код]

Країни проживання: Бангладеш, Камбоджа, Китай (Тибет, Юньнань), Фіджі, Індія (штат Аруначал-Прадеш, Ассам, Мегхалая, Нікобарські о-ви, Тріпура), Індонезія (Малі Зондські острови, Молуккські острови, Папуа, Сулавесі), Малайзія (півострів Малакка, Сабах, Саравак), М'янма (материк), Папуа Нова Гвінея (архіпелаг Бісмарка, Папуа (головний острів групи)), Філіппіни, Соломонові острови (Південні Соломони), Таїланд, Вануату, В'єтнам.

Росте в тропічних дощових лісах з бімодальним або однорідним випаданням опадів між 750–5000 мм/рік і процвітає там, де кількість опадів становить 3000–5000 мм/рік.

Зустрічається на висоті між 0–1700 м і може терпіти затінок, а також сонце, росте у досить великому діапазоні температур і, ймовірно, безплідній землі.

Він також може рости при сильному вітрі, але не терпить солоні бризки, і тому це не прибережний вид.

Вид був знайдений в рівнинних районах і більш часто на схилах у первинних і вторинних лісах.

Найкращі умови це основа з трохи кислих нейтральних ґрунтів, але дерево може рости й на вапняних породах. Культивується в садах і приватних садах в межах його ареалу. У Папуа Новій Гвінеї цей вид може бути знайдений росте разом з хлібним деревом (Artocarpus), Pandanus conoideus та іншими харчовими і волокнистими видами.

Морфологія[ред. | ред. код]

Росте у вигляді чагарника або невеликого дерева; кора сірувата; крона вузька; гілля зелене або жовтувато-зелене, стає лозоподібним.

Листова пластинка жовтувато-зелена, еліптична або довгаста, розміром 7.5–20 × 2.5–10 см, шкіряста або перетинчаста.

Плодоподібні стробіли складаються з маленького, але шкірястого покриття і великого горіхоподібного насіння 2–4 см завдовжки. Соковиті стробіли важать близько 5.5 гр, насіння 3.8 гр. Стробіли зрілі, головним чином, з червня по вересень на північному сході Філіппін. Червоні стробіли їдять птахи, ссавці і рептилії.

Використання[ред. | ред. код]

Насіння їдять в сирому, вареному або смаженому вигляді. Він вирощується на плантаціях Яви і ядра великого насіння б'ються і смажаться, потім їх їдять гарячими або залишають охолоджуватися і обробляють як картопляні чіпси.

На головних вулицях Яви із вуличних лотків продають ці «чіпси» з великих банок. Молоді суцвіття використовуються як овоч. Листяний сік використовується в медицині для лікування очних ускладнень.

Волокна використовують для виготовлення волосіні, рибальських сітей і авосьок. Деревина може бути спалена як дрова і використовуватися, щоб зробити ручки інструментів, для виготовлення паперу та будівництва будинків.

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Основною загрозою є втрата середовища проживання в результаті конверсії лісів в плантації сільськогосподарських культур, комерційних лісозаготівель, розширення міських територій і перехід сільського господарства на схили пагорбів. Вид був знайдений в кількох природоохоронних територіях у всьому діапазоні поширення.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ліс. — К.Махаон-Україна, 2008. — 304 с., іл. — С. 150