Турбінікарпус

Турбінікарпус (Turbinicarpus (Backeb.) Buxb. & Backeb., 1937) — рід з родини кактусових. Ареал — США (Техас) і Мексика (від півночі до центральних штатів Ідальго, Сан-Луїс-Потосі, Тамауліпас.

Історія роду

Назва роду походить від лат. turbinatus — кеглеподібний і грец. carpos — плід. Пов'язана з формою плодів рослин.

Перший представник роду був описаний як Echinocactus schmiedickeanus Boed. 1928 р. Фрідріхом Бедекером. 1936 р. Курт Баккеберг вводить у ботанічну номенклатуру назву Turbinicarpus як підрід монотипного роду Strombocactus Br. & R., але вже через рік, 1937 р. спільно з Ф. Буксбаумом переводить його в ранг самостійного роду. Згодом до роду Turbinicarpus увійшли роди Gymnocactus, Normanbokea, Rapicactus. Споріднений з родами Neolloydia, Escobaria, Coryphantha, Thelocactus, Sclerocactus.

Природні умови росту й розвитку

Turbinicarpus schmiedickeanus subsp. schwarzii

Ареал розповсюдження обмежений мексиканськими штатами Сан-Луїс-Потосі, Тамауліпас, Ідальго та Техасом (США). Здебільшого турбінікарпуси виростають серед насичених вапняними породами кам'янистих осипів і надають перевагу пологій, злегка горбистій місцевості, а не крутим схилами гір. Невеликі за розмірами стебла рослин знаходять тимчасовий захист від палючих сонячних променів, притискаючись до граней уламків гірських порід, або в півтіні від більш великих представників флори. Більшість видів у посушливий період зменшує об'єм стебла і майже повністю заглиблюється у ґрунт. Надлишок вологи в період вегетації призводить навіть до розтріскування стебел, що більше спостерігається не в природних умовах, а в культурі. Для турбінікарпусів характерний дуже повільний ріст і різкі відмінності ювенільних форм від зрілої стадії розвитку, хоча вони можуть цвісти на 2-3-й рік після посіву. Останнім часом у каталогах торговельних фірм з'явилася велика група нових видів, таксономічний ранг яких досить сумнівний, незважаючи на їх видові описи, виконані в установленому порядку.

Утримання в колекціях

У колекціях турбінікарпусам виділяють сонячне місце з постійним припливом свіжого повітря. Полив у період вегетації помірний і нерегулярний, щоб земляний ком не тільки повністю просихав, а й перебував у такому стані деякий час. Турбінікарпуси добре ростуть на субстраті, який складається з 50 % суміші глини та піску, не більше 15 % листової землі, до 20 % гравійних крихт з додаванням дробленого мармуру або гіпсу, решта — наповнювачі. Взимку турбінікарпуси утримують сухо при температурі 6-10 °C. До кінця зимівлі стебла рослин дещо зморщуються, стають порівняно м'якими і помітно втягуються в субстрат. Перші весняні поливання не повинні призводити до застою вологи в ґрунті, оскільки це може призвести до загнивання рослини. З появою ознак вегетації і розвитком пуп'янків норму поливання збільшують. Розмножують турбінікарпуси посівом.

Перелік видів

Рід Turbinicarpus

Підрід Turbinicarpus

Секція Gracilis

• Turbinicarpus dickisoniae
• Turbinicarpus gracilis
• Turbinicarpus hoferi
• Turbinicarpus swobodae

Секція Lophophoroides

• Turbinicarpus alonsoi
• Turbinicarpus bonatzii
• Turbinicarpus flaviflorus
• Turbinicarpus knuthianus
• Turbinicarpus jauernigii
• Turbinicarpus laui
• Turbinicarpus lophophoroides
• Turbinicarpus rioverdensis

Секція Macrochele

• Turbinicarpus macrochele
• Turbinicarpus macrochele subsp. frailensis
• Turbinicarpus macrochele subsp. polaskii
• Turbinicarpus macrochele subsp. valteri

Секція Turbinicarpus

• Turbinicarpus klinkerianus
• Turbinicarpus klinkerianus subsp. schwartzii
• Turbinicarpus klinkerianus subsp. hiemalis
• Turbinicarpus klinkerianus subsp. planiziei
• Turbinicarpus schmiedickeanus
• Turbinicarpus schmiedickeanus subsp. rubriflorus
• Turbinicarpus schmiedickeanus subsp. andersonii

Секція Valdeziani

• Turbinicarpus pseudopectinatus
• Turbinicarpus valdezianus

Секція Gymnocactus

• Turbinicarpus nieblae
• Turbinicarpus saueri subsp. saueri
• Turbinicarpus saueri subsp. nelissae
• Turbinicarpus ysabelae

Секція Viereckii

• Turbinicarpus gielsdorfianus
• Turbinicarpus major
• Turbinicarpus viereckii subsp. viereckii
• Turbinicarpus viereckii subsp. neglectus

Природні гібриди

• Turbinicarpus × mombergeri (pseudopectinatus × laui)

Підрід Kadenicarpus

Секція Bravocactus

• Turbinicarpus horripilus

Секція Kadenicarpus

• Turbinicarpus krainzianus
• Turbinicarpus krainzianus subsp. minimus
• Turbinicarpus pseudomacrochele

Підрід Rapicactus

• Rapicactus beguinii
• Rapicactus beguinii subsp. hintoniorum
• Rapicactus booleanus
• Rapicactus canescens
• Rapicactus donatii
• Rapicactus subterraneus
• Rapicactus zaragosae

Підрід Lodia

• Rapicactus mandragora
• Rapicactus pailanus

Охорона у природі

16 видів роду Турбінікарпус входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи

Turbinicarpus alonsoi — статус: «Види на межі зникнення» Turbinicarpus beguinii — статус: «Найменший ризик» Turbinicarpus gielsdorfianus — статус: «Види на межі зникнення» Turbinicarpus hoferi — статус: «Види на межі зникнення» Turbinicarpus horripilus — статус: «Види під загрозою вимирання» Turbinicarpus laui — статус: «Види на межі зникнення» Turbinicarpus lophophoroides — статус: «Види, близькі до загрозливого стану» Turbinicarpus mandragora — статус: «Види на межі зникнення»

Turbinicarpus pseudomacrochele — статус: «Види під загрозою вимирання» Turbinicarpus pseudopectinatus — статус: «Найменший ризик» Turbinicarpus saueri — статус: «Уразливі види» Turbinicarpus schmiedickeanus — статус: «Види, близькі до загрозливого стану» Turbinicarpus subterraneus — статус: «Види під загрозою вимирання» Turbinicarpus swobodae — статус: «Види на межі зникнення» Turbinicarpus valdezianus — статус: «Уразливі види» Turbinicarpus viereckii — статус: «Найменший ризик»

Див. також

• Систематика кактусових

Джерела

• Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
• Український сайт про кактуси і кактусистів(рос.)
• О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003. (рос.)
• Нико Вермёлен Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 (рос.)
• Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
• Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. (рос.)
• Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 (англ.)

Посилання

• Cactofili — фотографії кактусів
• Turbinicarpus // Jardín Urumbé. Cultivo de Cactus y otras Suculentas(ісп.)
• Desert-tropicals(англ.)
• Germplasm Resources Information Network (англ.)
• Plantsystematics(англ.)