H-подібний двигун
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
H-подібний двигун — це поршневий двигун, що складається з двох окремих опозитних двигунів (у комплекті з окремими колінчастими валами), найчастіше з приводу загального вихідного валу. Назва «H-подібний двигун» пов’язана з блоками двигунів, які нагадують латинську букву «H», якщо дивитися спереду. Найуспішнішим H-подібним двигуном у цій формі був Napier Dagger та його похідні. Ця назва також застосовувалася до двигунів такого ж базового компонування, але з поворотом на 90 градусів — найвідоміша серія Napier Sabre. Варіаціями на тему «H» були Fairey Prince (H-16) і Fairey P.24 Monarch, де два двигуни зберігали окремі приводи, приводячи протилежно обертові гвинти через окремі концентричні вали. Попри успіх, вони існували лише у формі прототипу.
H-подібний двигун є відносно рідкісним типом, головним чином використовувався в авіаційних двигунах протягом 1930-х і 1940-х років. Автомобіль Формули-1 Lotus 43 1966 року використовував 16-циліндровий H-подібний двигун BRM, а 8-циліндровий використовувався для перегонів на моторних човнах у 1970-х роках.
Дизайн[ред. | ред. код]
Перевагами H-подібного двигуна є можливість мати спільні частини з опозитним двигуном, на якому він заснований, і хороший баланс двигуна, що призводить до меншої вібрації (чого важко досягти в багатьох інших типах чотирициліндрових двигунів). [1]
Однак H-подібні двигуни відносно важкі та мають високий центр ваги. Останнє пов’язано не тільки з тим, що другий колінчастий вал розташований у верхній частині двигуна, але також двигун повинен бути досить високо над землею, щоб забезпечити простір для вихлопних труб.
Компонування U-подібного двигуна використовує подібну концепцію, розміщуючи два рядні двигуни поруч.
Історія[ред. | ред. код]
Авіаційні двигуни[ред. | ред. код]
- Лайкомінг, США
- Lycoming H-2470 H-24 «hyper engine» (1930-ті) 2,300 hp (1,700 kW)
- Fairey Aviation, Великобританія
- Fairey Prince (H-16) (1939) – 1,500 hp (1,100 kW)
- Fairey Monarch (1939) – H-24 2,240 hp (1,670 kW)
- Klöckner-Humboldt-Deutz DZ 720 – H-32, 102,9 л дизель
- D. Napier & Son, Великобританія
- Napier Rapier (1929) – H-16, з повітряним охолодженням, вертикальний, 8,83 літра 340 hp (250 kW)
- Napier Dagger (1934) – H-24, з повітряним охолодженням, вертикальний, 16,85 літра 890 hp (660 kW), розвиток Rapier
- Napier Sabre (1938) – H-24, горизонтальні рукавні клапани з водяним охолодженням, 36,7 літра 3,500 hp (2,600 kW) .
- Pratt & Whitney, США
- XH-2240 - H-24, рідинне охолодження,
- XH-2600 - H-24, рідинне охолодження,
- XH-3130 - H-24, рідинне охолодження,
- XH-3730 - H-24, рідинне охолодження,
- Rolls-Royce Eagle (1944) – H-24, 46,2 л, 3,200 hp (2,400 kW) .
Гоночні двигуни Формули-1[ред. | ред. код]
Двигун Формули-1 H-16 British Racing Motors (BRM) виграв Гран-прі США 1966 року на Lotus 43, яким керував Джим Кларк. [2] Його також використовував невдалий автомобіль BRM P83 1966 року, яким керували Грем Хілл і Джекі Стюарт. Як двигун гоночного автомобіля, йому перешкоджав високий центр ваги, він був важким і складним, з подвійними верхніми кулачками з шестернею для кожної з чотирьох головок циліндрів, двома колінчастими валами, з’єднаними з шестернями, і механічним уприскуванням палива. [3] [4]
-
Двигун BRM H-16 (64 клапанна версія)
Мотоциклетні двигуни[ред. | ред. код]
.JPG)
Мотоцикл Brough Superior Golden Dream, вперше показаний у 1938 році. [5] 1000 кубічна конструкція H-4 і кілька одиниць були виготовлені на початку 1939 року. Будь-який запланований розвиток був перерваний Другою світовою війною та наступними роками жорсткої економії.
Вулер побудував прототип мотоцикла зі схожою конфігурацією на Brough Superior Golden Dream і виставив його на Британському міжнародному автосалоні у виставковому центрі Ерлс Корт у 1948 році та знову в 1951 році. На виставці 1953 року його замінив чотирициліндровий опозитний прототип.
Двигуни для перегонів моторних човнів[ред. | ред. код]
Німецька фірма Konig, яка спеціалізується на гоночних підвісних човнових моторах,[6] побудувала кілька 1000-кубових H-8 у 1970-х роках, які в основному являли собою два чотирициліндрові VC500, встановлені один над одним, з реверсним напрямком обертання один до одного. Кожна половина двигуна являла собою 2-тактний двигун з водяним охолодженням і обертовим дисковим клапаном, що приводився в дію зубчастим ременем через два шківи 45/90 градусів, а також дві сіамові вихлопні камери розширення, що живилися двома одинарними дроселями. Обидва циліндри на кожному кінці кожного двигуна працювали одночасно, отже, сіамові вихлопи для кожної пари.
Інші двигуни під назвою "H"[ред. | ред. код]
Subaru продає свої двигуни Flat-Four і Flat-Six як «H4» і «H6» відповідно. Буква "H" у цьому випадку означає "горизонтально-протилежний", альтернативний термін для опозитних двигунів.
Н-подібний двигун Saab — рядний чотирициліндровий двигун, що випускався з 1981 по 2009 рік. Буква «Н» означає «високе стиснення».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Willoughby, Vic (1989). Classic motor cycles. Ivy Leaf. ISBN 0-86363-005-7.
- ↑ BRM engines H16. Members.madasafish.com. Процитовано 12 вересня 2010.
- ↑ Taylor, Roger. Lotus 43 & B.R.M. 83. Model Cars (July 1967): 327. Архів оригіналу за 26 March 2016.
- ↑ Taylor, Roger. Lotus 43 & B.R.M. 83. Model Cars (July 1967): 328. Архів оригіналу за 4 March 2016.
- ↑ Wilson, Hugo (1995). Brough Superior Dream. The Encyclopedia of the Motorcycle. London: Dorling Kindersley. с. 34–35. ISBN 0-7513-0206-6.
- ↑ Quincy vs Konig. www.quincylooperracing.us. Процитовано 16 November 2019.
