HD120198

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD120198
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 13г 46х 35,66с
Схилення +54° 25′ 57,6″
Видима величина (V) 5,68[1]
Характеристики
Спектральний клас A0
показник кольору U−B -0,10
яскравість B 5,630±0,003[2]
показник кольору B−V -0,039±0,004[2]
яскравість V 5,678±0,003[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,06
індекс m1 0,20
індекс c1 0,89
індекс Hβ 2,83[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,660[2]
Мінімальна яскравість 5,690[2]
Період фотометричної
змінності зорі
1,39[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -19,19± 0,47[2] мас/рік

за схиленням: -4,51± 0,50[2] мас/рік

Паралакс (π) 11,58 ± 0,60[2] мас
Відстань 281,65 світлових років
86,36 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=54[3]км/сек
Інші позначення
84 UMa,

HD 120198, HIP 67231, HR 5187, BD+55 1634,

GSC 3851-1507
Посилання
SIMBADдані для HD120198

HD120198хімічно пекулярна зоря спектрального класу A0 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,7.[1] Вона розташована на відстані близько 281,7 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Зоря HD120198 обертається досить швидко навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 54км/сек.[3] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 1,39 доби в межах від Hmin= 5,69 до Hmax= 5,66.[2]


Пекулярний хімічний склад[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD120198 має підвищений вміст Eu .[1]


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 823,1± 360,0 Гаус.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631