HD223640

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD223640
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 23г 51х 21,34с
Схилення -18° 54′ 33,0″
Видима величина (V) 5,17[1]
Характеристики
Спектральний клас B9
показник кольору U−B -0,42
яскравість B 5,021±0,004[2]
показник кольору B−V -0,122±0,005[2]
яскравість V 5,163±0,004[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,08
індекс m1 0,15
індекс c1 0,56
індекс Hβ 2,75[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,120[2]
Мінімальна яскравість 5,160[2]
Період фотометричної
змінності зорі
3,74[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 26,60± 0,97[2] мас/рік

за схиленням: -3,56± 0,68[2] мас/рік

Паралакс (π) 10,16 ± 1,04[2] мас
Відстань 321,02 світлових років
98,43 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=28[3]км/сек
Інші позначення
108 Aqr,

HD 223640, HIP 117629, HR  9031, BD-19 6522,

GSC 6408-1356
Посилання
SIMBADдані для HD223640

HD223640хімічно пекулярна зоря спектрального класу B9 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,2.[1] Вона розташована на відстані близько 321,0 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Зоря HD223640 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 28км/сек.[3] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 3,74 доби в межах від Hmin= 5,16 до Hmax= 5,12.[2]


Пекулярний хімічний склад[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD223640 має підвищений вміст Si .[1]


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 643,0± 217,9 Гаус.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631