HD209459

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HD 209459)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD209459
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 22г  3х 19,03с
Схилення +11° 23′ 11,6″
Видима величина (V) 5,83[1]
Характеристики
Спектральний клас B9
показник кольору U−B -0,20
яскравість B 5,760±0,003[2]
показник кольору B−V -0,050±0,004[2]
яскравість V 5,819±0,004[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,01
індекс m1 0,11
індекс c1 1,02
індекс Hβ 2,80[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,810[2]
Мінімальна яскравість 5,830[2]
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 16,71± 1,06[2] мас/рік

за схиленням: -1,63± 0,58[2] мас/рік

Паралакс (π) 6,03 ± 0,82[2] мас
Відстань 540,89 світлових років
165,84 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=14[3]км/сек
Інші позначення
21 Peg, HD 209459, HIP 108875, HR  8404, BD+10 4681, GSC 1143-506
Посилання
SIMBADдані для HD209459

HD209459 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B9, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,8.[1] Вона розташована на відстані близько 540,9 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Зоря HD209459 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 14км/сек.[3]


Пекулярний хімічний склад[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD209459 має підвищений вміст Hg .[1]


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 176,4± 238,5 Гаус.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631