HD221760
(Перенаправлено з HIP116389)
| Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
|---|---|
| Сузір'я | |
| Пряме піднесення | 23г 35х 4,56с |
| Схилення | -42° 36′ 54,3″ |
| Видима величина (V) | 4,69[1] |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | A2 |
| показник кольору U−B | 0,07 |
| яскравість B | 4,820±0,002[2] |
| показник кольору B−V | 0,078±0,002[2] |
| яскравість V | 4,720±0,002[2] |
| Тип змінності | |
| Дані фотометрії Стрьомґрена | |
| колір b−y | 0,04 |
| індекс m1 | 0,18 |
| індекс c1 | 1,08 |
| індекс Hβ | 2,88[1] |
| Дані фотометрії Гіппаркос | |
| Максимальна яскравість | 4,730[2] |
| Мінімальна яскравість | 4,740[2] |
| Астрометрія | |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: 42,18± 0,59[2] мас/рік |
| Паралакс (π) | 11,92 ± 0,71[2] мас |
| Відстань | 273,62 світлових років 83,89 парсек |
| Подробиці | |
| Маса | M☉ |
| Інші позначення | |
*io Phe,
HD 221760, HIP 116389, HR 8949, CD-43 15420, GSC 8020-969 | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD221760 |
HD221760 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A2, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 4,7.[1] Вона розташована на відстані близько 273,6 світлових років від Сонця.[2]
Пекулярний хімічний склад[ред. | ред. код]
Зоряна атмосфера HD221760 має підвищений вміст Cr .[1]
Магнітне поле[ред. | ред. код]
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 104,3± 121,9 Гаус.[3]
Див. також[ред. | ред. код]
- Перелік HgMn-зір
- Ртутно-манганова зоря
- Перелік магнітних хімічно пекулярних зір
- Перелік хімічно пекулярних зір (22h-24h)
- Хімічно пекулярна зоря
- Перелік хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію
- Хімічно пекулярна зоря з пониженим вмістом гелію
- Перелік Am-зір
- Am-зоря
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |