HD165474

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP88627)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD165474
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 18г  5х 43,30с
Схилення +12°  0′ 13,9″
Видима величина (V) 6,51[1]
Характеристики
Спектральний клас A7
показник кольору U−B 0,00
яскравість B 6,804±0,005[2]
показник кольору B−V 0,276±0,003[2]
яскравість V 6,503±0,005[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y 0,17
індекс m1 0,23
індекс c1 0,83
індекс Hβ 2,86[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 6,570[2]
Мінімальна яскравість 6,600[2]
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -2,48± 1,21[2] мас/рік

за схиленням: -2,83± 1,17[2] мас/рік

Паралакс (π) 7,69 ± 1,24[2] мас
Відстань 424,13 світлових років
130,04 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=26[3]км/сек
Інші позначення
HD 165474,

HIP 88627, HR 6758, BD+12 3382,

GSC 1016-1502
Посилання
SIMBADдані для HD165474

HD165474 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A7, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 7,5.[1] Вона розташована на відстані близько 424,1 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Зоря HD165474 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 26км/сек.[3]


Пекулярний хімічний склад[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD165474 має підвищений вміст Cr .[1]


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 470,0± 165,2 Гаус.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631