HMS M17
| Монітор M17 | ||
|---|---|---|
|
| ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Монітор типу M15 | |
| Держава прапора |  Велика Британія
| |
| Спущено на воду | 12 травня 1915 року | |
| Статус | Проданий на злам 12 травня 1920 року | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 540 тонн | |
| Довжина | 54,03 м | |
| Ширина | 9,4 м | |
| Осадка | 2,06 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4 бойлери Парова машина | |
| Потужність | 800 к.с. | |
| Швидкість | 11 вузлів | |
| Екіпаж | 69 чоловік | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 x 233,7-мм гармата «BL 9.2-inch Mk IX – X» 1 x 76-мм гармата «QF 12-pounder 12 cwt» 1 x 57-мм гармата «QF 6-pounder Hotchkiss» | |
HMS M17 був монітором типу M15 Королівського флоту.
Конструкція[ред. | ред. код]
Призначений для обстрілів берегових цілей, в якості основного озброєння M17 отримав одну 9.2 дюймову гармату Mk X, яка зберігалася як запасна для крейсерів типів «Дрейк» та "Кресі.[1] Крім того, на моніторі встановили 76,2 мм гармату, а також 57 міліметрову зенітку. Корабель мав паровий двигун потрійного розширення потужністю 800 кінських сил, який дозволяв розвивати швидкість до 11 вузлів. Екіпаж складався з 60 офіцерів і матросів.
Перша світова війна[ред. | ред. код]
М17 служив у Середземномор'ї з серпня 1915 по жовтень 1918 року. Зокрема він взяв участь у Дарданелльській операції. До кінця війни корабель брав участь у блокуванні відповідної протоки[2].
Участь у інтервенції на півдні України[ред. | ред. код]
24 березня 1919 монітор прибув у Севастополь для підтримки військ генерала Денікіна. 7 та 8 квітня корабель здійснював обстріли батарей червоних військ на північ від міста, а у середині квітня спільно з однотипним монітором M18 перейшов до Азовського моря, де здійснював артилерійську підтримку військ білих в районі Керченського півострова.
Утилізація[ред. | ред. код]
M17 був проданий 12 травня 1920 року для цивільного використання як нафтовий танкер і перейменований у «Todejoe» (чисельник «Сім» малайською).[3]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Randal Gray (ed) (1985). Conway's All The Worlds Fighting Ships, 1906-1921. Conway Maritime Press. с. 48. ISBN 0-85177-245-5.
- ↑ Буянов, Дмитрий (31.07.2019). Мониторы: от Палестины до Венеции. Warspot (російська) . Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 19.08.2019.
- ↑ Буянов, Дмитрий (13.08.2019). Мониторы Его Величества против большевиков. Warspot (російська) . Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 19.08.2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
- Dittmar, F. J. & Colledge, J. J., «British Warships 1914—1919», (Ian Allan, London, 1972), ISBN 0-7110-0380-7
