HMS M21
| Монітор М21 | ||
|---|---|---|
 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Монітори типу M15 | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Належність |  Військово-морські сили Великої Британії
| |
| Спущено на воду | 27 травня 1915 року | |
| Статус | Потоплений 20 жовтня 1918 року | |
| Бойовий досвід | Перша світова війна Перший рейд на Остенде | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 540 тонн | |
| Довжина | 54,03 м | |
| Ширина | 9,4 м | |
| Осадка | 2,06 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4 бойлери Парова машина | |
| Потужність | 800 к.с. | |
| Швидкість | 11 вузлів | |
| Екіпаж | 69 осіб | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 x 233,7-мм гармата «BL 9.2-inch Mk IX—X» 1 x 76-мм гармата «QF 12-pounder 12 cwt» 1 x 57-мм гармата «QF 6-pounder Hotchkiss» | |
«М21»(англ. HMS M21) — монітор типу M15 Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Першої світової війни.
Конструкція[ред. | ред. код]
Призначений для обстрілів берегових цілей, в якості основного озброєння «M25» одну 9,2-дюймову гармату Mk X, зняту з крейсера типу «Едгар» HMS Theseus[1] Крім того, на моніторі встановили 76,2-мм гармату, а також 57-міліметрову зенітку. Через дефіцит дизельних двигунів Боліндера, якими оснащували однотипні кораблі, на ньому було встановлено 2 парові двигуни потрійного розширення, які дозволяли досягти максимальної швидкості в одинадцять вузлів. Екіпаж монітора складався з шістдесяти дев'яти офіцерів та матросів.
Будівництво[ред. | ред. код]
«М21» був замовлений у березні 1915 року як частина Воєнної надзвичайної програми з будівництва кораблів. Він був закладений на верфі «Sir Raylton Dixon & Co. Ltd» у місті Гован у березні 1915 року, спущений на воду 27 травня 1915 року та завершений у липні 1915 року.
Перша світова війна[ред. | ред. код]
«М21» служив спочатку в Середземномор'ї з вересня 1915 року, де забезпечував оборону Суецького каналу, зокрема підтримував війська, які відбивали османську атаку на Романі, а пізніше невдалий наступ британських військ на Газу навесні 1917 року.[2] Після повернення із Середземномор'я у вересні 1917 року у «М21» було вилучено її основну 9,2-дюймову гармату, яку використали для посилення артилерії на Західному фронті. Замість неї була встановлена 7,5-дюймова (190-міліметрова) гармата BL 7.5-inch Mk III. Хоча ці новіші гармати мали менший калібр, але були більш далекобійними, що дозволяло монітору не надто заходити в зону обстрілу німецьких берегових батарей.
Втрата[ред. | ред. код]
20 жовтня 1918 року «М21» підірвався на двох мінах поблизу Остенде. Втім корабель зумів підійти ближче до берега, перш ніж затонув на глибині 6 метрів. Зникло безвісти п'ять членів екіпажу.[3]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Randal Gray (ed) (1985). Conway's All the World's Fighting Ships, 1906-1921. Conway Maritime Press. с. 48. ISBN 0-85177-245-5.
- ↑ Буянов, Дмитрий (31.07.2019). Мониторы от Палестины до Венеции. Warspot (російська) . Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 04.10.2019.
- ↑ Буянов, Дмитрий (06.08.2019). Короли рутины, или Скромные «Линкоры Дувра». Warspot (російська) . Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 04.10.2019.
Список літератури[ред. | ред. код]
- Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
- Dittmar, F. J. & Colledge, J. J., «British Warships 1914—1919», (Ian Allan, London, 1972).
