HMS Urge (N17)
| «Ардж» | ||
|---|---|---|
| HMS Urge (N17) | ||
 | ||
| Британський ПЧ «Ардж». 1941 | ||
| Верф | .svg){kind=small} Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернесс
| |
| Під прапором | Велика Британія
| |
| Належність |  Королівський ВМФ Великої Британії
| |
| Порт приписки | Гібралтар, Валлетта | |
| Замовлення | 4 вересня 1939 | |
| Закладений | 30 жовтня 1939 | |
| Спуск на воду | 19 серпня 1940 | |
| Введений до складу флоту | 12 грудня 1940 | |
| На службі | 1940—1942 | |
| Загибель | після 29 квітня 1942 року підірвався на міні неподалік від Великої гавані | |
| Сучасний статус | затоплений | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва на Середземному морі * Мальтійські конвої ** Операція «Сабстанс» | |
| Нагороди | 2 бойових відзнаки[Прим. 1] | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | малий торпедний ДПЧ | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 11,25 вузлів (20,8 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 10 вузлів (18,6 км/год) (підводна) | |
| Робоча глибина занурення | 61 м | |
| Гранична глибина занурення | 70 м | |
| Дальність плавання | 4 500 миль (8 300 км) на швидкості 11 вузлів (надводна) 70 миль (130 км) на швидкості 4 вузли (підводна) | |
| Екіпаж | 31 офіцер та матрос | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 58,22 м | |
| Ширина корпусу найб. | 4,9 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,62 м | |
| Водотоннажність надводна | 540—630 т | |
| Силова установка | ||
|
дизель-електрична; 2 × дизельних двигуни Paxman Ricardo 2 × електродвигуни |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 500 к.с. (дизель) 1 450 к.с. (електродвигун) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 76-мм гармата QF 3-inch 20 cwt | |
| Торпедно- мінне озброєння |
6 × 533-мм торпедних апаратів 8-10 торпед | |
| Історія служби | |
|---|---|
| У складі | 10-та флотилія ПЧ |
| Командувачі | Lt. Едвард Філіп Томкінсон, Lt. Комптон Патрик Норман, Lt. Джон Мартін |
| Операції | 20 походів |
«Ардж» (англ. HMS Urge (N17) — британський дизель-електричний малий підводний човен типу «U», друга серія, що перебував у складі Королівського військово-морського флоту Великої Британії у роки Другої світової війни.
«Ардж» був закладений 30 жовтня 1939 року на верфі компанії Vickers-Armstrongs у Барроу-ін-Фернесс. 19 серпня 1940 року він був спущений на воду, а 12 грудня 1940 року увійшов до складу Королівського ВМФ Великої Британії.
Історія[ред. | ред. код]
«Ардж» мав інтенсивну кар'єру з 20 патрулів, яка тривала трохи більше року до загибелі підводного човна. Напередодні переводу для дій у Середземному морі, у квітні 1941 року, «Ардж» потопив 10 750-тонний італійський танкер Franco Martelli в Біскайській затоці під час проходження з Великої Британії на Гібралтар. Британський човен також торпедував і пошкодив італійське торгове судно Aquitania, яке ледве повернулося в порт із залитими палубами. Він також потопив італійське торгове судно «Марігола», яке вже було пошкоджено після торпедування літаками 24 вересня 1941 року. Потім 14 грудня «Ардж» торпедував і пошкодив італійський лінкор «Вітторіо Венето» під час операцій Першої битви у затоці Сидра. Під час тієї ж атаки італійський лінійний корабель «Літторіо» ледь уникнув торпед «Арджа».
1 квітня 1942 року «Ардж» торпедував і потопив італійський крейсер «Джованні делле Банде Нере». Атаку провів лейтенант-командор Томкінсон з відстані 5000 ярдів, і від удару двох торпед італійський військовий корабель розламався на дві частини та швидко затонув.
У липні 1941 року човен брав участь у забезпеченні операції «Сабстанс» з прикриття мальтійського конвою[Прим. 2].
«Ардж» був одним з перших британських підводних човнів, який висадив командос на каное (або складному каяку), і з човна було здійснено кілька успішних рейдів британські командос. Ці рейди були спрямовані на об'єкти ворожої інфраструктури, такі як залізниці та опробування новаторських методів, які використовувалися в подальшій роботі Спеціальної човнової служби. Однак спеціальні операції були небезпечними, і в жовтні 1941 року член екіпажу «Арджа» (сублейтенант Брайан Ллойд) загинув від ворожого вогню, коли намагався врятувати агента союзників з берега.
У міру посилення облоги Мальти бомбардування британської бази 10-ї флотилії підводних човнів призвело до важкого рішення вивести свої субмарини з Мальти, щоб створити нову базу для операцій в Александрії в Єгипті. 27 квітня 1942 року «Ардж» відплив до Александрії з 32 членами екіпажу, 11 морськими пасажирами та військовим кореспондентом на борту. 6 травня 1942 року човен не прибув до Александрії. До виявлення його уламків у 2019 році остаточна доля «Арджа» не була повністю визначеною. Як з'ясували дослідники, британський човен підірвався на міні, коли ще був на поверхні, невдовзі після виходу з Великої Гавані. Вибух був сильним, і ніс підводного човна відірвало (можливо, після удару об морське дно), коли підводний човен раптово затонув, і ніхто на борту не вижив. Серед загиблих був військовий кореспондент Бернард Грей.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- ↑ 2 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах: за Мальтійські конвої (1941), за битву в Середземному морі (1941-1942)
- ↑ Підводні човни, що забезпечували прикриття проходження конвою до обложеної Мальти: «Юнік», «Олімпус», «Апхолдер», «Апрайт», «Ардж», «Атмост», P32, O 21
- Джерела
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Urge (N17) |
- HMS Urge (N 17). на uboat.net. (англ.)
- HMS URGE - U-class Submarine. на naval-history.net. (англ.)
- Untiring to Urge(англ.)
- WW2 submarine Urge found off Malta(англ.)
- HMS Urge (N-17) [+1942](англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8.
- Hutchinson, Robert (2001). Jane's Submarines: War Beneath the Waves from 1776 to the Present Day. London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-710558-8. OCLC 53783010.
