Солонянка бородавчаста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Halimione verrucifera)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Солонянка бородавчаста

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
суперастериди
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Амарантові (Amaranthaceae)
Підродина: Chenopodioideae
Рід: Солонянка (Halimione)
Вид: Солонянка бородавчаста
Halimione verrucifera
(M.Bieb.) Aellen, 1938
Синоніми
Atriplex verrucifera M.Bieb.
Посилання
Вікісховище: Atriplex verrucifera
Віківиди: Halimione verrucifera
IPNI: 165656-1
NCBI: 880713

Солонянка бородавчаста[1], галіміона бородавчаста[2] (Halimione verrucifera) — вид рослин з родини амарантових (Amaranthaceae), поширений від Румунії на схід до Монголії й на південний схід до Ірану.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна рослина, напівчагарничок 20–50 см заввишки. Стебла сильно гіллясті від основи. Листки супротивні, овальні, до довгасто-яйцеподібних, цілокраї, черешкові. Квітки в переривчасто кільчасто-колосоподібному суцвітті. Приквітки маточкових квіток вгорі рівно 3-зубчасті, м'ясисті, вкриті бородавочками[2]. Листова пластинка від жовто-зеленуватого до сріблясто-сірого кольору, ромбічно-яйцеподібна, або еліптична до обернено-ланцетної, 3–5 × 0.8–2.5 см. Плоди (сім'янка) від жовто-коричневого до коричневого кольору; оплодень зрощений з насінням. Насіння вертикальне, стиснене, кулясте, 1.5–2 мм в діаметрі[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений від Румунії на схід до західної Монголії й на південний схід до Ірану[4][5][6].

В Україні вид зростає на мокрих солончаках, солонцях — на берегах Чорного й Азовського морів і Сиваша; іноді трапляється ізольовано в середній Лівобережній частині України в Лісостепу (по річках Дніпро, Сів. Донець із притоками)[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Halimione verrucifera // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 88.
  3. Flora of China. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 05.07.2019. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 05.07.2019. (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Процитовано 05.07.2019. (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 05.07.2019. (англ.)