Hawker Hind
| Hawker Hind | |
|---|---|
.jpg) | |
| Призначення: | легкий бомбардувальник |
| Перший політ: | 12 вересня 1934 |
| Прийнятий на озброєння: | 1935 |
| Знятий з озброєння: | 1957 |
| На озброєнні у: |
 Королівські ПС Великої Британії |
| Розробник: | Hawker Aircraftd |
| Виробник: |
.svg){kind=small} Hawker Aircraft |
| Всього збудовано: | 528 |
| Екіпаж: | 2 особи |
| Максимальна швидкість (МШ): | 299 км/год |
| Дальність польоту: | 692 км |
| Практична стеля: | 8045 м |
| Довжина: | 9,02 м |
| Висота: | 3,23 м |
| Розмах крила: | 11,35 м |
| Площа крила: | 32,33 м² |
| Двигуни: | Rolls-Royce Kestrel V |
| Тяга (потужність): | 640 к.с. |
| Кулеметне озброєння: |
1 × .303-дюймовий (7,7-мм) курсовий кулемет Vickers 1 × .303-дюймовий (7,7-мм) кулемет Lewis в турелі |
|
| |
Hawker Hind у Вікісховищі | |
Гоукер Хайнд (англ. Hawker Hind) — британський легкий бомбардувальник, що перебував на озброєнні Королівських ВПС Великої Британії в міжвоєнний період. Літак розроблявся на базі легкого бомбардувальника Hawker Hart як тимчасова заміна останнього, до прийняття на озброєння Fairey Battle.
Історія[ред. | ред. код]
З початком розширення Королівських ВПС Великої Британії в 1934 році міністерство авіації Великої Британії видало специфікацію G.7/34 на створення легкого бомбардувальника як тимчасову міру, допоки заплановані Fairey Battle і Bristol Blenheim не були готові. Hawker Aircraft вирішила запропонувати ще одну варіацію свого легкого бомбардувальника Hawker Hart, але з новим двигуном Rolls-Royce Kestrel V. Окрім двигуна були перероблені кабіни пілота і бомбардира, останній тепер міг розміщуватися лежачи для зручності огляду, а також додано заднє колесо шасі замість стандарної лижі.
Прототип літака, що отримав назву «Хайнд» (англ. Hind), вперше піднявся в повітря 12 вересня 1934 року, а через рік 4 вересня в повітря піднявся серійний літак. Того ж року «Хайнди» почали надходити на озброєння. Першим літаки отримала 21-а ескадрилья, незабаром 18-а і 34-а. «Хайнд» виготовлялись надзвичайно швидко і весною 1937 року Бомбардувальне командування мало 338 літаків, ще 114 були під контролем семи допоміжних ескадрилей. Того ж року, «Хайнди» почали замінятись новішими бомбардувальниками, але з'явилась потреба в навчальних бомбардувальників для резерву. Для цього з літака знімалось озброєння, додавалось подвоєне керування, а також відкидну накидку для тренування польотів за приладами.
Окрім Британії «Хайнд» також виготовлявся на експорт для Афганістану, Латвії, Ірану, Португалії, Швейцарії і Югославії. Експортні варіанти часто оснащувались іншими двигунами на замовлення, зокрема Bristol Mercury VIII/IX, Gnome-Rhone Mistral K-9 а також іншими варіантами Rolls-Royce Kestrel.[1]
Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 2 особи
- Довжина: 9,02 м
- Висота: 3,23 м
- Розмах крила: 11,35 м
- Площа крила: 32,33 м²
- Маса порожнього: 1333 кг
- Максимальна злітна маса: 1989 кг
- Двигун: Rolls-Royce Kestrel V
- Потужність: 640 к. с. (477 кВт.)
Льотні характеристики[ред. | ред. код]
- Максимальна швидкість: 299 км/год (на висоті 5000 м.)
- Практична стеля: 8045 м
- Дальність польоту: 692 км
Озброєння[ред. | ред. код]
- Кулеметне:
- Підвісне:
- до 227 кг. бомб
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Monday, 1984, с. 139.
Джерела[ред. | ред. код]
- Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Hawker Hind
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
