Heinkel He 113
| Heinkel He 113 | |
 | |
| Участь у військовому конфлікті | Друга світова війна |
|---|---|
| Виробник | Heinkel |
 Heinkel He 113 у Вікісховищі | |
Heinkel He 113 — вигаданий німецький винищувач часів Другої світової війни, винайдений для пропаганди та дезінформації.
Розвиток[ред. | ред. код]
1940 року нацистський міністр пропаганди Йозеф Геббельс оприлюднив факт надходження на озброєння Люфтваффе нового винищувача. План передбачав фотографування Heinkel He 100 D-1 на різних авіабазах по всій Німеччині, кожного разу з новою фарбою для різних вигаданих груп винищувачів. Знімки потім були опубліковані в пресі під назвою He 113, який іноді називався нічним винищувачем (попри відсутність навіть посадкового ліхтаря).
Літак також з'явився в серії фотографій «зйомки в бойових діях» в різних журналах, таких як Der Adler, включно з заявами про те, що він зарекомендував себе в боях у Данії та Норвегії. Одне джерело стверджує, що літаки були надані в оренду єдиному штабу Люфтваффе в Норвегії, але це може бути випадок тієї ж дезінформації, яка діяла багато років потому.
Навіть сьогодні незрозуміло, на кого ця спроба мала справити враження — на іноземні військово-повітряні сили чи громадськість Німеччини — але, здається, це був успішний обман. Британська розвідка представила цей літак у звіті AIR 40/237 про Люфтваффе, який був завершений у 1940 році. Там максимальна швидкість була вказана як 628 км/год. Там також зазначено, що крило було 15,5 м² і зазначалося, що літак був у виробництві.
«Збиття»[ред. | ред. код]
Попри те, що літак не існував, його неодноразово «збивали» у рапортах радянські винищувачі:
- Лейтенант С. Д. Байков з 34-го ІАП на МіГ-3 у повітряному бою 14 листопада 1941 року прийняв бій з «чотирма винищувачами Хе-113», з яких два збив[1].
- Лейтенанту Ф. Д. Межуєву на ЛаГГ-3 із 168-го ІАП 10-й САД вдалося «двома РС збити „Хейнкель-113“»[2].
- У рапорті про загибель бомбардувальника Ер-2 капітана М. А. Брусніцина з 748-го ДБП у листопаді 1941 року було зазначено, що літак був атакований винищувачами Ме-109 і Хе-113 [3].
- З-поміж 64 знищених зенітною артилерією в грудні 1941 року при обороні Москви вдалося ідентифікувати 59, і 2 з них віднесли до He-113 [4].
- Навіть у повоєнних мемуарах льотчика П. М. Стефановського згадуються «Хе-113, що брали участь у бойових діях»[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шевяков А. А. Советско-германские экономические связи в предвоенные годы. // «Социологические исследования», 1995, № 5. С. 13—25. С. 18—19.
- ↑ Павлов А. «Фридрих» — сын «Эмиля» // Крылья Родины. 1994. № 8. С. 24.
- ↑ Фёдоров, 1971, с. 92.
- ↑ Фёдоров, 1971, с. 133.
- ↑ Стефановский П. М. Глава пятнадцатая. Крылатый щит Москвы // Триста неизвестных. — М. : Воениздат, 1968. — С. 41, 161.
Література[ред. | ред. код]
- Darbrowski, Hans-Peter (1991). Heinkel He 100 : world record and propaganda aircraft. West Chester, PA: Schiffer. ISBN 0-88740-345-X.
- Donald, David, ред. (1997). The encyclopedia of world aircraft (вид. Updated). Leicester: Blitz Editions. ISBN 185605375X.
- Green, William (1963). Heinkel's Hoaxer. RAF Flying Review.
- Heinkel, Ernst (1956). Stormy Life Memoirs of a Pioneer of the Air (English) . Boston, Mass.: E. P. Dutton & Co. Inc.
- Heinkel, Ernst (1955). Stürmisches Leben Herausgegeben von Jürgen (German) . Stuttgart-Zürich-Salzburg: Stuttgart-Zürich-Salzburg, Europäischer Buchklub.
- Wagner, Ray; Nowarra, Heinz (1971). German Combat Planes: A Comprehensive Survey and History of the Development of German Military Aircraft from 1914 to 1945. New York: Doubleday.