Heinkel He 219

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Heinkel He 219
Нічний винищувач Heinkel He 219
Heinkel He 219
Призначення: Нічний винищувач

 
Перший політ: 6 листопада 1942 
Прийнятий на озброєння: червень 1943 
Знятий з озброєння: травень 1944 
Період використання: 1942-1944 
На озброєнні у: Flag of the German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
 
Виробник: Ernst Heinkel Flugzeugwerke 
Всього збудовано: 268 (294 з прототипами) 
Екіпаж: 2 особи
Максимальна швидкість (МШ): 615 км/год
Дальність польоту: 1545 км
Практична стеля: 9400 м
Довжина: 15,55 м
Висота: 4,10 м
Розмах крила: 18,53 м
Площа крила: 44,5 м²
Шасі: 3 стійки, прибираються 
Споряджений: 15100 кг
Двигуни: 2×V12 DB 603AA 
Тяга (потужність): 2×1670 к.с. 
Гарматне озброєння: 4×MG 151 • 4×MK 108 de 30 mm 

Heinkel He 219 Uhu (Пугач) — німецький двохмоторний нічний винищувач Люфтваффе періоду Другої світової війни, один з найбільш ефективних літаків війни[1]. Перший у світі літак з системою катапультування пілотів, один з перших нічних винищувачів світу з радаром (перший у Люфтваффе).

Історія[ред.ред. код]

На основі рекордного двомоторного літака Heinkel He 219 (1936)[2]. На 1940 почали розробляти проект P.1055 багатоцільового літака — важкого винищувача далекої дії, швидкісного розвідника, бомбардувальника-торпедоносця. На ньому пропонували встановити два мотори Daimler-Benz DB 610 потужністю по 2950 к.с., що мало б забезпечити швидкість 750км/год при дальності 4.000 км і бомбове навантаження у 2.000 кг. Літак проектували з герметичною кабіною, системою катапультування крісел пілотів, дистанційним управлінням оборонним озброєнням, носовою стійкою шасі, через що міністерство авіації відмовилось надавати кошти на прототип через складність конструкції.

Через посилення нічних атак бомбардувальників союзників генерал Йозеф Каммгубер запропонував переробити P.1055 у нічний винищувач. Модернізований Heinkel He 219 отримав дещо менші розміри, мотори Daimler-Benz DB 603, активний радар FuG 220 Lichtenstein SN2 (нім.) та пасивний FuG 227 „Flensburg“ (нім.), у підфюзеляжному обтікачі 2×20-мм гармати MG 151/20 чи 1×30-мм MK 108 та 2×15-мм MG 151/15 в крилах (з дистанційним управлінням), замінене на кулемет MG 131 ззаду і 4×15-30 мм під фюзеляжем і в крилах MG 151/20.

Можливо, через підтримку у Люфтваффе нічних винищувачів Messerschmitt Bf 110 і Junkers Ju 88 виробництво Heinkel He 219 декілька разів зупиняли, у травні 1944 припинили виробництво, внаслідок чого виготовили лише 268 літаків усіх модифікацій даної моделі. У січні-квітні 1945 24 He 219 відправили до резерву через незатребуваність в підрозділах нічних винищувачів.

Основні модифікації[ред.ред. код]

  • He 219A-5/R1 озброєння 2×20-мм MG 151, 2×30-мм MK108, 2×30-мм MK108 під кутом 65° вгору у фюзеляжі т. зв. «Неправильна музика» (нім. "Schräge Musik")
  • He 219A-5/R3 озброєння 2×20-мм MG 151, 2×30-мм MK108, 2×30-мм MK108 «Неправильна музика»
  • He 219A-6 без панцирного захисту, озброєння 4×20-мм MG 151, з моторами DB 603 L з двоступеневим компресором і потужністю 1750 к.с., швидкістю 650 км/год. Призначався для боротьби з De Havilland Mosquito
  • He 219 A-7 з посиленим панцирним захистом, герметичною кабіною, катапультованими сидіннями пілотів, радарами активним FuG 220 Lichtenstein SN-2 і пасивним FuG 218 Neptun, радіопередавачем FuG 10P, визначальником «свій-чужий» FuG 25 a. Озброєння 4×30-мм MG 108, MK 103, 2×20-мм MG 151
Схема Heinkel He 219

Джерела[ред.ред. код]

  • Gebhard Aders: Geschichte der deutschen Nachtjagd. 1917—1945. 1. Auflage. Motorbuch-Verlag, Stuttgart 1977, ISBN 3-87943-509-X (нім.)
  • William Green, Gordon Swanborough: Heinkel's nocturnal predator … the He 219. In: AIR Enthusiast Forty. September — December, Pilot Press Ltd., 1989, S. 8-19, 70-72 (нім.)
  • William Green, Gordon Swanborough: Jagdflugzeuge der Welt. Eine illustrierte Enzyklopädie. Motorbuch Verlag, Stuttgart 1996 (übersetzt von Bernd Rolff), ISBN 3-613-30330-2 (нім.)
  • Roland Remp: Der Nachtjäger Heinkel He 219. 1. Auflage. Aviatic-Verlag, Oberhaching 1999, ISBN 3-925505-51-2 (нім.)
  • Herbert Ringelstetter: Typengeschichte: Heinkel He 219. In: Flugzeug Classic. Nr. 9, 2010, ISSN 1617-0725 (нім.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]