Helianthus giganteus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Helianthus giganteus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Соняшник (Helianthus)
Вид:
H. giganteus
Біноміальна назва
Helianthus giganteus
L.

Helianthus giganteusвид квіткових рослин з родини айстрових (Asteraceae).

Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Це багаторічник 100–400 см (кореневищні). Стебла (зазвичай червонуваті) прямовисні, запушені. Листки стеблові; переважно чергуються; листкові ніжки 0–1.2 см (війчасті); листкові пластинки від ланцетних до ланцетно-яйцеподібних, 7–20 × 1.2–3.5 см, поверхні шершаві, абаксіально шорсткі чи ± волосяні, іноді вкраплені залозами; краї від зубчастих до майже суцільних. Квіткових голів 1–12. Променеві квітки 12–20; пластинки (часто блідо-жовті) 15–25 мм. Дискові квітки 60+; віночки 5–6 мм, частки жовті; пиляки темно-коричневі чи чорні. Ципсели 3–4 мм, голі. 2n = 34. Цвітіння: пізнє літо — осінь[1].

Умови зростання[ред. | ред. код]

Канада (Квебек, Онтаріо, Нью-Брансвік, Нова Шотландія); США (Вісконсин, Західна Вірджинія, Вірджинія, Вермонт, Теннессі, Південна Кароліна, Айова, Індіана, Іллінойс, Джорджія, Округ Колумбія, Делавер, Коннектикут, Кентуккі, Мен, Мериленд, Массачусетс, Мічиган, Міннесота, Міссісіпі, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Північна Кароліна, Огайо, Пенсильванія, Канзас). Населяє зазвичай вологі, відкриті ділянки; 10–600+ метрів[1].

Значущість[ред. | ред. код]

Helianthus giganteus є третинним диким родичем культивованого соняшнику H. annuus і вже використовувався для надання генів відновлення фертильності та цитоплазматичної чоловічої стерильності культивованого соняшнику. Крім того, рід Helianthus приваблює велику кількість місцевих бджіл[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Helianthus giganteus. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 17.02.2023. (англ.)
  2. IUCN