Henry Grace a Dieu
| «Генрі Грейс а'Дью» | ||
|---|---|---|
| «Henry Grace à Dieu» | ||
 | ||
| «Великий Гаррі» на малюнку зі сувою Ентоні[en]. | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | карака | |
| Держава прапора |  Англія
| |
| Корабельня | Корабельня у Вулвічі | |
| Закладено | осінь 1512 | |
| Спущено на воду | 13 червня 1514 | |
| Перейменований | 1547 р. — в «Едуард VI» | |
| Статус | згорів на стоянці у1553 р. | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1000 тонн | |
| Довжина | 50 м | |
| Технічні дані | ||
| Екіпаж | 301 матрос, 50 артилеристів і 349 військових | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 21 мідна и 103 чавунні гармати | |
«Генрі Грейс а'Дью» (фр. Henry Grace à Dieu — «Генріх милістю Божою») — англійська карака, спущена на воду в 1514 році. Найбільший військовий корабель свого часу, більший за розміром за сучасну йому «Мері Роуз».[1] Флагман флоту англійського короля Генріха VIII.
Передумови[ред. | ред. код]
В XV ст., за 100 років до Генріха VIII, англійський король Генріх V спустив на воду в 1418 році найбільший корабель того часу в Європі — двощоглову 1.400 тонну караку «Grace Dieu», озброєну трьома гарматами.
Ідея будівництва нового корабля виникла внаслідок спуску в 1511 році на воду в Шотландії караки «Michael[en]» (також відомої як «Великий Мішель»), довжиною 73,2 метра і водотоннажністю 1.000 тон, яка стала найбільшим кораблем свого часу. Цю обставину англійська корона вважала неприпустимим викликом.
«Henry Grace a Dieu» став одним з найбільш амбітних військових проектів того часу в Європі і був побудований головним чином для підвищення престижу флоту Тюдорів.[2]
«Французька» назва відразу не сподобалося англійським морякам і в просторіччі корабель частіше іменували «Великий Гаррі» (англ. Great Harry), як його стали називати ще під час будівництва на корабельні[1] .
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
«Генрі Грейс а'Дью» став першим кораблем в Європі, що мав дві гарматні батареї (два дека) в головному корпусі. Через це його вважають родоначальником дво- і трьодечних лінійних кораблів, що складали головну ударну силу військово-морських флотів аж до появи броненосців в 60-х роках XIX століття[3]. Корабель додатково мав по чотири гарматних дека в носовому і кормовому кастелі.
Корабель було закладено восени 1512 року корабельним майстром Вільямом Бондом (англ. William Bond) на корабельні у Вулвичі і спущено на воду 13 червня 1514 року. Вартість будівництва і оснащення склала близько 14 тисяч фунтів стерлінгів. Водотоннажність становила близько 1.500 тон і на момент спуску на воду це був найбільший і найпотужніший в плані озброєння корабель в світі.[3]
«Генрі Грейс а'Дью» мав чотири щогли і бушприт. Корабель вперше було оснащено складеними, а не одно-стовбуровими щоглами (на зображенні Ентоні Ролла чітко видно стеньгу на грот-щоглі). Кліверів і стакселів на бушприті ще не було, але на ньому підіймався блінд (пряме вітрило)[1].
Озброєння на момент введення в експлуатацію включало 43 важких гармати і 141 легких, більше половини з яких — найменшого калібру. Гармати розміщувалися по двох палубах, на носових і кормових надбудовах (кастелах), а також на марсах. Запас пороху становив 4.800 фунтів крупнозернистого і 14.400 фунтів дрібного. Запас боєприпасів на кожну гармату складав, в залежності від калібру, від 60 до 120 ядр. Гармати на кораблі заряджалися вже картузами, що виготовлялись на судні, а не шуфлами. В озброєння корабля входило також близько 500 луків, 200 пік, велика кількість стріл і дротиків[4].
Якірні канати були в 20 і 22 дюйма (довжина ланки), крім того, був один 8-ми дюймовий перлінь. Довжина вимпела складала 51 ярд. Шлюпбалки ще не були винайдені і шлюпки стояли прямо на палубі.
Свого часу «Великий Гаррі» був найкращим кораблем англійського флоту, хоча його високий корпус безсумнівно мав сильно «парусити» і важко припустити, щоб він міг ходити гострими курсами проти вітру[2]. Вже перші місяці експлуатації розкрили ряд істотних недоліків корабля, серед яких головними стали його низька маневреність і нестійкість при хвилюванні, що негативно позначалося на точності артилерійського вогню.
З урахуванням цих зауважень в 1536 році корабель реконструювали на корабельні в Ері (одночасно із Мері Роуз). Висота корпусу була зменшена, тоннаж знизили до 1.000 тон, число гармат скоротили до 151[3], повний екіпаж зменшили до 700—800 чоловік (301 матрос, 50 артилеристів, також він міг брати на борт 349 військових).[1] Корабель отримав поліпшене і інноваційне розташування рангоуту і вітрильного озброєння з чотирма трьох-секційними щоглами. Дві передні щогли несли по три прямих вітрила (фок, грот, марселі і брамселі), а дві задні щогли несли п'ять латинських вітрил, що істотно спрощувало роботу з вітрилами і забезпечувало рівномірний розподіл сили вітру. Корабель став більш швидкісним і маневреним.
Історія[ред. | ред. код]
Генріх VIII, для зустрічі з французьким королем Франциском I на «Полі золотої парчі», здійснив 31 травня 1520 року на «Великому Гаррі» перехід з Дувра в Кале. Вітрила при цьому на кораблі були з парчі, марси, півбак, пів'ют і фальшборт прикрашені щитами з гербами, а на марсах, краспицях і флагштоках майоріло безліч прапорів, гвідонів та вимпелів[3].
Як відповідь англійському «Великому Гаррі», французи побудували чотирищоглову караку «Grande Françoise», яку було спущено на воду лише в 1535 році.
У військових діях «Великий Гаррі» брав участь не часто і був скоріше «дипломатичним зброєю» Тюдорів, більшість часу перебуваючи на якорі в гавані.
Найбільшим його боєм стала захист Портсмута від французького флоту в 1545 році. В битві в протоці Солент, що відбулась 19 липня 1545 року, знерухомлений в умовах штилю корабель було значно пошкоджено вогнем з маневрених французьких гребних галер[3]. Проте, на відміну від другої за розміром караки англійського флоту — «Мері Роуз», що також приймала участь в цьому бої і була потоплена французькими галерами, «Великий Гаррі» залишився на плаву.
У 1547 році корабель перейменували в «Едуард VI» на честь нового короля.
В 1553 корабель згорів на якірній стоянці у Вулвчі.[3] Єдиним «прижиттєвим» зображенням корабля є малюнок Ентоні Ролла.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Dear, I. C. B.; Kemp, Peter, ред. (2007). Henry Grâce à Dieu. The Oxford Companion to Ships and the Sea (вид. 2). Oxford University Press. ISBN 978-0191727504.
- Friel, Ian (1995): The good ship. Ships, shipbuilding and technology in England. 1200—1520. British Museum Press, London, ISBN 0-7141-0574-0.
- Lincoln P. Paine (1997) Ships of the World: An Historical Encyclopedia Houghton Mifflin [Архівовано 2 грудня 2005 у Wayback Machine.] ISBN 0-85177-739-2
- Nelson, Arthur (2001): The Tudor Navy. The ship, men and organisation 1485—1603. Conway Maritime Press, London, ISBN 0-85177-785-6.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Henry Grace a Dieu
|
