Hibiscus schizopetalus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Hibiscus schizopetalus
Загальний вигляд кущів.
Загальний вигляд кущів.
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальвоцвіті (Malvales)
Родина: Мальвові (Malvales)
Рід: Гібіскус (Hibiscus)
Біноміальна назва
Hibiscus schizopetalus
(Dyer) Hook.f., 1880
Синоніми
Hibiscus rosa-sinensis var. schizopetalus Dyer[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Hibiscus schizopetalus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Hibiscus schizopetalus
EOL logo.svg EOL: 2502422
The Plant List: kew-2850485

Hibiscus schizopetalus[1] — багаторічна рослина роду гібіскус родини Мальвових. Високий кущ із соковито-зеленим листям і великими червоними квітками, що вирізняються виїмчастими пелюстками. Поширений у Східній Африці. Належить до декоративних культур відкритого ґрунту (у теплих регіонах) або кімнатних рослин (в холодних країнах).

Етимологія[ред. | ред. код]

Родова назва hibiscus запозичена через латину з давньогрецької мови, де вона позначала мальву — близьку родичку усіх гібіскусів. Видова назва цієї рослини утворена поєднанням дав.-гр. σχίζω — «розщеплюю» і дав.-гр. πέταλον — «пелюстка», вона вказує на незвичну форму пелюсток. На цій особливості також акцентують увагу численні англійські назви: англ. fringed rosemallow — «бахромчаста трояндова мальва», англ. spider hibiscus — «пауковий гібіскус», англ. fringed hibiscus — «бахромчастий гібіскус» тощо. Ще одна поширена назва англ. japanese hibiscus — «японський гібіскус» чи англ. japanese lantern — «японський ліхтарик». Вона не пов'язана із географічним розповсюдженням цього виду, оскільки в Японії Hibiscus schizopetalus не трапляється, а також вказує на химерну форму квітки. Інша назва, англ. coral hibiscus — «кораловий гібіскус», повідомляє про їхній колір.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна вічнозелена або напіввічнозелена рослина, що зростає у формі куща заввишки завширшки 1,5—1,8 м та заввишки 1,5—2,4 м[2] (за іншими відомостями до 3—4 м[3]). Гілки тонкі, ледь пониклі. Листки до 12 см завдовжки, черешкові, прості, яйцеподібні або яйцеподібно-овальні, зубчасті, загострені, насичено-зелені.

Квітки поодинокі, розташовані на кінцях минулорічних пагонів, звисають вниз на міцних, відносно довгих квітконіжках. Квітки цього виду актиноморфні, двостатеві, п'ятичленні. Чашечка трубчаста з яйцеподібними долями відгину. Пелюстки великі, глибоко виїмчасті, загнуті назад (вверх), рожевого, коралово-червоного або ясно-червоного кольору. Тичинки і маточка зростаються разом, при цьому білуватий стовпчик сильно виступає над пелюстками, залишаючись спрямованим вниз. Кінець стовпчика загинається і в місці згину до нього кріпляться зо кілька десятків тичинок з жовтими пиляками. Приймочка п'ятилопатева, яскраво-червона. Верхівка кожної лопаті має вигляд крихітної пухнастої кульки.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

Всебічного дослідження хімічного складу цього виду не проводили. Існують лише фрагментарні відомості. Наприклад, у листі Hibiscus schizopetalus знайдені тритерпенові естери[4], а основним антоціановим барвником пелюсток виступає ціанідин-3-самбусофорозід[5].

Поширення та екологія[ред. | ред. код]

Запилення квітки метеликом Papilio polytes.

Ареал Hibiscus schizopetalus охоплює Східну Африку, де цей вид поширений в межах трьох країн — Кенії, Танзанії й на півночі Мозамбіку.

Рослина світло- та вологолюбна, віддає перевагу добре освітленим місцям, родючим, дренованим, але добре зволоженим суглинкам із нейтральною або слаболужною реакцією[2]. Попри теплолюбність цей вид гібіскуса здатен витримати короткочасне зниження температури.

Розмножується насінням і вегетативно. Перший спосіб переважає у природі, а вегетативне розмноження живцюванням застосовують у культурі. Цвітіння відбувається влітку[3]. Квіти ентомофільні, запилюються метеликами. Hibiscus schizopetalus належить до рослин, що швидко ростуть, і вже за перший рік життя може досягти 1 м заввишки[2]. Повного розвитку кущі досягають у віці 5—10 років[3].

У культурі на ньому паразитують трипси і попелиці, крім того, Hibiscus schizopetalus може вражати борошниста роса. В культурі до поїдання оленями стійкий[2].

Використання[ред. | ред. код]

Hibiscus schizopetalus вирощують як декоративну рослину в тропічних країнах і країнах помірного поясу. В тропіках цей кущ висаджують у відкритому ґрунті, створюючи невеликі групи або живоплоти. В холодному кліматі Hibiscus schizopetalus висаджують у контейнери, які розташовують у великих добре освітлених приміщеннях, а з травня по вересень — у патіо. Рідше його висаджують як однорічну рослину. Культурні особини для ряснішого цвітіння потребують нерегулярної (раз на 3—4 роки) слабкої обрізки.

За високі декоративні якості цей вид нагороджений відзнакою Королівського садівничого товариства[2].

Таксономія[ред. | ред. код]

За відомостями сайту The Plant List для цього виду зареєстрований тільки один синонім — Hibiscus rosa-sinensis var. schizopetalus Dyer[1], тобто спочатку Hibiscus schizopetalus розглядали як підвид гібіскуса китайського.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Hibiscus schizopetalus (Dyer) Hook.f.. The Plant List. Процитовано 22 серпня 2018. (англ.)
  2. а б в г д Hibiscus schizopetalus (Fringed Hibiscus). gardenia.net. Процитовано 22 серпня 2018. (англ.)
  3. а б в Hibiscus schizopetalus. Сайт Королівського садівничого товариства. Процитовано 22 серпня 2018. (англ.)
  4. New taraxerane esters from Hibiscus schizopetalus leaves / Jose E. A., Vijayan K. K. // Indian Journal of Chemistry. Section B Organic and Medicinal Chemistry. — 2006. — № 45 (5). С. 1328—1331.(англ.)
  5. Floral anthocyanins of some Malesian Hibiscus species / Lowry J. B. // Phytochemistry. — 1976. — № 15. — С. 1395—1396.(англ.)