Гайдельберзька людина
| ?† Гайдельберзька людина | |
|---|---|
 Череп Homo heidelbergensis | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Підклас: | Плацентарні (Eutheria) |
| Ряд: | Примати (Primates) |
| Підряд: | Сухоносі (Haplorrhini) |
| Парворяд: | вузьконосі (Catarrhini) |
| Надродина: | Людиноподібні (Hominoidea) |
| Родина: | Гомініди (Hominidae) |
| Рід: | Людина (Homo) |
| Вид: | Гайдельберзька людина |
| Біноміальна назва | |
| Homo heidelbergensis | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Homo heidelbergensis |
 Віківиди: | Homo heidelbergensis |
 EOL: | 4454115 |
| Fossilworks: | 83086 |
Гайдельберзька людина (Homo heidelbergensis) — вимерлий вид, європейський різновид людини прямоходячої, що жив у Європі та Західній Азії між 700 і 200 тис. років тому і вважається попередником неандертальців[1].
Вчені вважають, що гайдельберзька людина з'явилася 700 000 років тому в Африці, та в період між 300 та 400 тис. років тому гайдельберзька людина іммігрувала до Європи та Азії. Скам'янілості були знайдені в Ефіопії, Намібії та Південній Африці. Близько 300 тис. років тому в Європі від гайдельберзької людини відокремився окремий вид — неандерталець (Homo neanderthalensis), а 200—100 тис. років тому в Африці — людина розумна (Homo sapiens).
.JPG)
21 жовтня 1907 року вперше були знайдені залишки гайдельберзької людини — нижню щелепу. Першовідкривачем був Даніель Гартманн, який знайшов щелепу в піщаному кар'єрі у селі Мауер (поблизу Гайдельберґа, Німеччина)[2]. На глибині 24 м було знайдено щелепу із зубами часів раннього плейстоцену (400—600 тис.років тому). У знахідці бракувало кількох зубів (премолярів), які згодом виявили поблизу самої щелепи. Назву дав професор Отто Шетензак, вона походить від німецького міста Гайдельберґ (нім. Heidelberg).
Також скам'янілості гайдельберзької людини були знайдені у Штайнгаймі-на-Мурі («Штайнгаймський череп»), 1925 р. в Ізраїлі («Галілейський череп»), 1992 р. у Сьєрра-де-Атапуерка (Іспанія) знайдено більше 5 тис. кісток гайдельберзької людини, що належали 32 особинам чоловічої та жіночої статі, інші залишки були знайдені у Франції, Італії, Греції, Китаї.
Гайдельберзька людина містила ознаки Homo erectus, Homo neanderthalinsis та Homo sapiens. До ознак людини прямоходячої належать такі:
- яскраво виражені надбрівні дуги;
- масивне підборіддя без виступу;
- череп із товстими стінками;
- низький лоб;
Схожість гайдельберзької людини з неандертальцем полягає у тому, що гайдельберзька людина мала округлу потилицю; До ознак, притаманних людині сучасної анатомічної будови, належать:
- відчуття звуків;
- доволі великий мозок (1000—1200 см3).
На основі знайдених решток, у печері Атапуерка (Іспанія) вчені змогли відтворити зовнішній вигляд гайдельберзької людини. Особина чоловічої статі мала зріст від 1 м 55 см до 1 м 75 см (залежно від регіону проживання) і вагу 55-65 кг, жінки відповідно 1 м 50 см — 1 м 57 см, при вазі 50-55 кг.
Зробивши стоматологічний аналіз стертості зубів, учені припускають, що гайдельберзька людина, ймовірно, краще володіла правою рукою, ніж людина сучасної анатомічної будови.
 |
Вчені припускають, що гайдельберзька людина була першим представником роду Homo, у яких існував обряд поховання. Свідченням цього є той факт, що починаючи з 1992 року, у печері Атапуерка іспанська команда знайшла понад 5500 людських кісток, вік яких щонайменше 350 000 років. Слід зазначити, що в цій печері була знайдена яма, яка містила скам'янілості приблизно 32 осіб та м'ясоїдних тварин. Також важливим є те, що в цій ямі дослідники знайшли ашельську сокиру, яка була виготовлена з червоного кварциту і вона була призначена, як ритуальна жертва для поховання[3]. Якщо ці знахідки підтвердяться новими археологічними знахідками, тоді з впевненістю можна говорити, що гайдельберзька людина була основоположником поховального обряду. Також в цій ямі вчені знайшли:
- кістки повного черепа;
- кістки повного тазу;
- зуби;
- кістки рук, ніг, хребці та ребра.
Гайдельберзькі люди жили великими племенами (30-50 особин), займалися переважно збиральництвом та полюванням. Полювали великими групами на бізонів, оленів, диких коней, за допомогою техніки загінного полювання, як зброю використовували дерев'яні списи (доказом цього є списи знайдені 1994 біля м. Шенінген (Німеччина), разом із кістками впольованих звірів)[3][4]. Також припускається, що гайдельберзька людина для полювання могла використовувати кам'яні наконечники, оскільки 1979 р. біля м. Кату (ПАР) знайдені кам'яні наконечники віком 500 тис. років[2].
|
21 жовтня 1907 року Даніель Гартманн знайшов щелепу[en] в піщаному кар'єрі у громаді Мауер (Баден).
В 1921 році череп був визначений Артуром Смітом Вудвардом, як зразок родезійської людини, але сьогодні більшість вчених вважають, що це череп гайдельберзької людини. Череп був знайдений між свинцем і цинком в печері Брокен-Гілл (Північна Родезія (нині Кабве, Замбія)). Також у цій печері знайшли два фрагменти стегнової кістки, кістки гомілки, крижі та верхню щелепу іншого індивідуума.
Знайдений у місті Штайнгайм-ан-дер-Мурр (Німеччина), «Штайнгаймський череп», вік черепа — 350 тис. років;
У 1925—1926 роках Френсіс Тервілл-Петрі розкопав «Галілейський череп» в печері Мугарет-ель-Зутті (Ізраїль) — це перша скам'янілість представників роду Homo, яку знайшли в Західній Азії.
Скам'янілості були знайдені в 1954 році в Еландсфонтейні (Хопфілд, Південній Африка). На сьогодні череп залишається найпівденнішою знахідкою гайдельберзької людини.
16 вересня 1960 року, у Петралонській печері (Греція), мешканець Петралони Христос Сарріяннідіс знайшов в печері череп гайдельберзької людини. Грецький дослідник Aris Poulianos заявив, що череп датований 700 тис. роками тому, проте у статті в журналі Nature інші науковці піддали сумніву такий висновок, і оцінили його вік у проміжку 160 тис. і 240 тис. років[5]. Скелет гайдельберзької людини був знайдений серед решток примітивних знарядь праці, а також слідів вогнища[джерело?]. Грецькі дослідники також заявили, що Петралонська печера є найдавнішою пам'яткою використання людиною вогню, проте їх критикують за недотримання наукового методу, а журнали Nature і Science відмовляються публікувати дослідження цієї групи дослідників[джерело?]. У дослідженнях 1997 року вчені назвали череп «загадковим», через те, що цей череп містить ознаки людини прямоходячої, неандертальця та людини сучасної анатомічної будови.
22 липня 1971 року, в печері Кон-де Л'Араго (с. Тотавель в Східній Піренеї) команда професора Генрі де Ламлі виявила череп, вік якого приблизно 450 000 років. З моменту відкриття Знахідки в Тотавелі є одними з найстаріших людських скам'янілостей, виявлених коли-небудь у Європі. Гайдельберзька людина займала цю печеру між 690000 і 35000 роками тому.
В 1976 році в Бодо д'Ар (Аваш, Ефіопія) був знайдений череп Бодо членами експедиції на чолі з Джоном Кальбом. Вік знахідки — 600 000 років.
- ↑ Homo heidelbergensis. Smithsonian Institution National Museum of Natural History NMNH. Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 13 грудня 2015.
- 1 2 Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 12 грудня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - 1 2 The first Europeans — one million years ago [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.] — BBC
- ↑ Рідкісний дерев'яний артефакт, віком понад 300 000 років, ідентифікували як метальну зброю. // Автор: Михайло Года. 20.07.2023, 15:05
- ↑ ESR-dating of the fossil hominid cranium from Petralona Cave, Greece. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 19 грудня 2015.
- Mounier, Aurélien; Marchal, François; Condemi, Silvana (2009). «Is Homo heidelbergensis a distinct species? New insight on the Mauer mandible». Journal of Human
- Вишняцкий Л. Б. Введение в преисторию. Проблемы антропогенеза и становления культуры: Курс лекций / Л. Б. Вишняцкий. Изд. 2-е, испр. и доп. — Кишинев: Высшая Антропологическая школа, 2005, — 396 с.