Homo longi
| Homo longi Час існування: 0.146–0.04 млн р. т. середній плейстоцен | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 HBSM2018-000018(A) cranium
| ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Homo longi | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Homo longi — вид людини з роду Homo, архаїчний. Ідентифікований по черепу, що майже зберігся. У пресі названо «Людинf-дракон». Череп знайшли в Харбіні, Маньчжурська рівнина. Вік знахідки близько 146 000 років, період середній плейстоцен. Сам череп виявили в Китаї ще в 1933 році, біля річки Сунгарі, коли будувався міст Бінбей, більш відомий як Міст Дунцзян[zh], для національної залізниці держави Маньчжоу-Го. Але лише до 2018 року він потрапив до лабораторії палеоантропологів.
Таксономія[ред. | ред. код]
Етимологія[ред. | ред. код]
Специфічна назва Homo longi походить від географічної назви Longjiang (буквально «Річка Дракона»), терміну, який зазвичай використовується для позначення китайської провінції Хейлунцзян [1].
Філогенія[ред. | ред. код]
| Відповідно до Ні та співавт. 2021 (примітка: денісівці найбільш тісно пов'язані з неандертальцями згідно з аналізом ядерної ДНК та даними протеоміки[2] ) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Філогенетичний аналіз, заснований на критеріях максимальної парсимонії (наібільшої економії)[en] і баєсового датування, припускає, що харбінський Homo longi , череп з Чинньюшаня[en] та деякі інші скам'янілості людини середнього плейстоцену з Китаю, такі як Череп Далі[en], Щелепа денісівської людина[en] з печери Байшія, утворюють третю східноазійську людську лінію, яка є сестринською групою до лінії Homo sapiens [3].
Вік знахідки[ред. | ред. код]
Череп пережив досить бурхливу історію, перш ніж потрапив до рук вчених. Це ускладнило точне визначення його віку. Насамперед, череп знайшли і одразу витягли не науковці, порушивши таким чином наукову систему вивчення. Було назавжди втрачено стратиграфічний контекст — у якій породі череп залягав, які шари його покривали і перебували знизу, з боків. Це дуже важливо і полегшує датування знайденого об'єкта. В 2021 році геолог Цао Цінфен та його колеги провели рентгенівське дослідження черепа.
За вмістом у черепі стронцію, а також за його вмістом у черепах інших тварин цієї місцевості, вони дійшли висновку, що череп залягав приблизно на глибині 12 метрів, що відповідає тимчасовому проміжку між 309 і 138 тис. років тому. Потім уран–торієве датування дало діапазон від 62 до 296 тис. років тому, проте уран швидше за все вилуговувався, що заважає уточненню віку. Подальше порівняння зі знахідками, зробленими раніше дозволило звести вік до 146 тис. років тому [4]. Точніше визначити вік знахідки не вдається, оскільки невідомо точне місце знаходження черепа, його знайшли в процесі будівництва мосту робітникам, який приховав сам факт знахідки. Через це вже неможливо точніше вказати місце знахідки, ніж просто квадрат, де стоїть сьогодні міст Дунцзян у Харбіні [5].
Анатомія[ред. | ред. код]
Для Homo longi характерний низький та довгий череп, широкий у верхній частині. Носовий отвір великий, ніс також великий через адаптацію до дихання холодним повітрям. Оканиці великі, потужні надбрівні дуги. Вилиці плоскі, широке піднебіння і великі зуби, широка основа черепа. Розміри черепа 221,3 мм на 164,1 мм у довжину та ширину. Розмір із потилицею та носом – 221,9 мм. Для порівняння: сучасний середній людський череп має розміри 176 на 145 мм для чоловіків та 171 на 140 мм для жінок. У Homo longi довгий надбрівний гребінь - 1457 мм [6][7][5]..
Незважаючи на великий обсяг, форма черепа звужувалась відразу за очима (у сучасних людей череп так не звужується). Мозок загалом несе багато архаїчних рис. На відміну від черепів Далі та Хуалун у Homo longi немає сагітального гребеня. На відміну від сучасних людей і неандертальців у Homo longi тім'яні кістки на маківці голови слабше розширюються і не виступають. Обличчя при своїй великій ширині було досить плоским і нагадувало сучасних людей. Зубні гнізда нахилені назовні - альвеолярний прогнатизм, це архаїчний ознака [6][7][5].
Зберігся один зуб, верхній лівий другий моляр. Він великий за розмірами, довжина та ширина 13,6 на 16,6 мм. Цей розмір можна порівняти із зубами Денисівської людини. Моляр овальної форми, дуже зношений, майже плоский. Для порівняння: середні розміри сучасних молярів у чоловіків становлять 102 на 118 мм [8].
Патологія[ред. | ред. код]
На лівій тім'яній області черепа зафіксовані вм'ятини, швидше за все слід від травми. Третій лівий верхній моляр або був меншим за розміром, ніж другий моляр, або був відсутній. Про це говорить те, що другий моляр не має слідів контакту з третім моляром [9].
Стародавнє місце існування[ред. | ред. код]
Homo longi жив у період чергового циклу заледеніння, між 300 і 130 тис. років тому - у передостанній льодовиковий період. Вічна мерзлота тоді дійшла на півдні до Харбіна. На Маньчжурській рівнині на той час була біосистема, пов'язана з домінуванням великих шерстистих носорогів роду Coelodonta та шерстистих мамонтів, які були найбільш пристосовані до холодної степової місцевості. [10] Також цю фауну називають мамонтовою фауною, яка ще включала гігантських оленів, коней Пржевальського, лосів, буйволів, бурих ведмедів..[11]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Qiang Ji, Wensheng Wu, Yannan Ji, Qiang Li, Xijun Ni. Late Middle Pleistocene Harbin cranium represents a new Homo species // The Innovation. — 2021-08-28. — Т. 2, вып. 3. — С. 100132. — ISSN 2666-6758. — doi:10.1016/j.xinn.2021.100132.
- ↑ Chen, F.; Welker, F.; Shen, C.-C. та ін. (2019). A late Middle Pleistocene Denisovan mandible from the Tibetan Plateau (PDF). Nature. 569 (7756): 409—412. Bibcode:2019Natur.569..409C. doi:10.1038/s41586-019-1139-x. PMID 31043746. Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2019. Процитовано 24 березня 2022.
- ↑ Xijun Ni et al. Massive cranium from Harbin in northeastern China establishes a new Middle Pleistocene human lineage [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Innovation (N Y). 2021 Aug 28; 2(3): 100130. Published online 2021 Aug 28. doi: 10.1016/j.xinn.2021.100130
- ↑ X Ni, Q Ji, W Wu, Q Shao, Y Ji, C Zhang (9 серпня 2021). Human evolution (project). MorphoBank datasets. Процитовано 24 серпня 2021.
- ↑ а б в Новий вид людей чи нове обличчя денисівців?. Антропогенез.РУ (ru-RU) . Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
- ↑ а б Xijun Ni, Qiang Li, Thomas A. Stidham, Yangheshan Yang, Qiang Ji, Changzhu Jin (26 січня 2019). Earliest-known intentionally deformed human cranial fossil from Asia and the initiation of hereditary hierarchy in the early Holocene. dx.doi.org. Процитовано 24 серпня 2021.
- ↑ а б Wu Liu, Yinyun Zhang, Xinzhi Wu. Middle Pleistocene human cranium from Tangshan (Nanjing), Southeast China: A new reconstruction and comparisons withHomo erectus from Eurasia and Africa. — American Journal of Physical Anthropology, 2005. — Т. 127, вип. 3. — С. 253–262. — ISSN 1096-8644 0002-9483, 1096-8644. — DOI:.
- ↑ Arne M. Bjorndal, William G. Henderson, Arthur Eddy Skidmore, Frank H. Kellner. Anatomic measurements of human teeth extracted from males between the ages of 17 and 21 years. — Т. 38, вип. 5. — С. 791–803. — ISSN 0030-4220. — DOI:.
- ↑ Ni, X.; Ji, Q.; Wu, W.; et al. (2021). "Massive cranium from Harbin in northeastern China establishes a new Middle Pleistocene human lineage". Innovation. 2 (3): 100130. Bibcode:2021Innov...200130N. doi:10.1016/j.xinn.2021.100130. ISSN 2666-6758. PMC 8454562. PMID 34557770. S2CID 236784246. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 24 березня 2022.
- ↑ Kahlke, R.-D. (2014). The origin of Eurasian Mammoth Faunas (Mammuthus–Coelodonta Faunal Complex). Quaternary Science Reviews. 96: 32—49. Bibcode:2014QSRv...96...32K. doi:10.1016/j.quascirev.2013.01.012.
- ↑ Shao, Q.; Ge, J.; Ji, Q. та ін. (2021). Geochemical provenancing and direct dating of the Harbin archaic human cranium. Innovation. 2 (3): 100131. Bibcode:2021Innov...200131S. doi:10.1016/j.xinn.2021.100131. PMC 8454624. PMID 34557771. S2CID 237181197.
Посилання[ред. | ред. код]
- 2021 article in the New York Times [Архівовано 25 червня 2021 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Homo longi