Hudson Hornet
| Виробник: | Hudson Motors (1951 - 1954) American Motors (1955 - 1957) |
Hudson Hornet — повнорозмірний автомобіль, що випускався компанією Hudson Motors в Детройті, штат Мічиган з 1951 по 1954 рік і потім American Motors з 1955 по 1957 рік в Кеноші, штат Вісконсін.
Hudson Hornet першого покоління мав функціональний обтічний дизайн; днище і шасі мало знижений центр ваги, що дозволило машині показувати хороші результати в перегонах.[1]
Hornet другого покоління — оновлена модифікація Неш, яка продавалася під маркою Hudson до 1957 року.[1]
Перше покоління[ред. | ред. код]
Hornet був введений для 1951 модельного року і ґрунтувався на дизайні «step-down», представленому ще в 1948 році на моделі Commodore. Це конструктивне рішення являло собою об'єднання кузова і рами в єдину структуру з вбудовуваним днищем між рамою автомобіля. Укупі зі зниженим центром тяжіння автомобіль мав стильний і обтічний вигляд і був розрахований на комфортабельне перевезення шістьох осіб.[2]
1951[ред. | ред. код]
Hornet пропонувався з кузовами 2-дверний купе, 4-дверний седан, кабріолет і хардтоп. Моделі мали вартість, порівнянну з Commodore Eight — від $2543 до $3099.
Всі автомобілі оснащувалися рядним 6-циліндровим двигуном «H-145» з високим ступенем стиснення обсягом 308 куб. дюймів (5,0 л). Обладнаний двокамерним карбюратором, він розвивав потужність 145 к. с. (108 кВт) при 3800 об/хв і 373 Н-м крутному моменті.[3] За словами Маршалла Тіга, максимальна швидкість могла становити 112 миль/год (180,2 км/год). Hornet отримав сертифікат AAA від NASCAR.[4][5]
З листопада 1951 року автомобілі за бажанням замовника могли оснащуватися мотором «Twin H-Power» за ціною $85,60.
У 1951 році випущено 43,656 автомобілів.
1952[ред. | ред. код]
У 1952 році двигун «Twin H-Power» стає варіантом в стандартній комплектації. З двома карбюраторами і подвійним впускним колектором потужність зросла до 170 к. с. (127 кВт).[1] Потужність двигуна могла бути збільшена до 210 к. с. (157 кВт) в комплектації 7-X.[3] У 1952 і 1953 роках Hornet зазнав незначних косметичних змін.
У 1952 році випущено 35,921 машин.
1953[ред. | ред. код]
У 1953 році Hudson Hornet отримали незначну зміну решітки радіатора і орнаменту на капоті. В цьому році вироблено 27,208 машин.
1954[ред. | ред. код]
Для 1954 року Hudson Hornet піддався редизайну, отримавши оновлені задні ліхтарі, вигнуте лобове скло, сучасні приладову панель і інтер'єр.[6][7] Однак зміни сильно запізнилися для підвищення продажів.
Автомобілі, як і раніше не мали V8-моторів і оснащувалися рядним 6-циліндровим 308-кубовим двигуном (160 к. с., 119 кВт), а також «Twin-H-Power» (7-X) потужністю 170 к. с. (127 кВт).
Кабріолет Hornet Brougham продавався за $3288 в 1954 році.[8]
До злиття Hudson з Nash-Kelvinator в 1954 модельному році виробництво склало 24,833 одиниць.
-
Hudson Hornet Convertible Brougham 1951 року -
Hudson Hornet Club Coupe 1952 року -
Хардтоп Hudson Hornet Hollywood 1953 року -
4-дверний седан Hudson Hornet 1954 року -
4-дверний седан Hudson Hornet 1954 року
Участь в NASCAR[ред. | ред. код]
Автомобілі Hudson Hornet неодноразово брали участь в гонках[5] і домінували серед серійних гоночних машин на початку 1950-х років[2].
У 1952 році Маршалл Тіг (Marshall Teague) закінчив ААА—сезон 1952 року, випередивши найближчого суперника на 1000 очок і здобувши перемогу в 12 з 13 минулих заїздів[4]. Hornet під керуванням водіїв Херба Томаса (Herb Thomas), Діка Ратманна (Dick Rathmann), Ела Келлера (Al Keller), Френка Мандианда (Frank Mundyand) і Тіма Флока (Tim Flock) здобув 27 перемог в NASCAR. Автомобіль Тіга, який здобув 14 перемог протягом сезону в кільцевих гонках ААА, отримав назву «Fabulous Hudson Hornet». В загальному підсумку, Hornet здобув 40 перемог у 48 заходах з відсотком виграшу %83[5].
У підсумку, Hudson здобував перемоги в 24 з 37 NASCAR Grand National races в 1952 році, 22 з 37 в 1953 році і 17 з 37 в 1954 році, що було значним результатом для подібного автомобіля[2].
Оригінальний «Fabulous Hudson Hornet» в даний час перебуває в Іпсіланті, штат Мічиган в музеї «Ypsilanti Automotive Heritage Museum». Раніше в будівлі музею розташовувався Miller Motors, останній дилер Hudson у світі[9].
Друге покоління[ред. | ред. код]
У свій останній модельний рік Hornet став продуктом новоствореної American Motors Corporation (AMC). Після злиття в 1954 Hudson Motor Car Company і Nash-Kelvinator в єдину компанію, виробництво автомобілів в Детройті припинилося і було перенесено на заводи Nash в штат Вісконсін. Всі нові автомобілі відтепер базувалися на платформі Nash з емблемами Hudson.
1955[ред. | ред. код]
Нова модель була введена в січні 1955 року внаслідок проблем інженерів AMC з розробкою «двох геть різних машин на однаковій платформі»[10].
Геть новий Hornet 1955 року мав консервативний дизайн в порівнянні з конкурентами. Автомобіль відтепер пропонувався тільки з кузовами седан і хардтоп[11]. Hornet оснащувався 320-кубовим (5,2 л) V8—двигуном Packard потужністю 208 л. с. (155 кВт) і автоматичною трансмісією Ultramatic. Задня підвіска мала трубчасту систему для карданного валу, а також подовжені передні пружини[12].
Разом з моделями Неш, нові Hudson мали широкі передні сидіння[13], ефективну і економічну систему кондиціонування Weather Eye, з вартістю $395[12]. Автомобільний журналіст Флойд Клаймер (Floyd Clymer) відгукувався про Hudson Hornet як про найбезпечніший американський автомобіль внаслідок зварного кузова, високоефективної гальмівної системи, хорошої керованості і маневреності.
1956[ред. | ред. код]
Для 1956 модельного року керівництво AMC вирішило оновити Hornet, для чого був запрошений дизайнер Річард Арбіб (Richard Arbib). Дизайн нових Hornet і Wasp був названий ним «V-Line Styling», оскільки використовував форму «V» в оформленні інтер'єру і екстрьеру; в поєднанні з триколірною комбінацією автомобіль був помітним і унікальним. Однак це не допомогло запобігти різкому падінню продажів з 13,130 до 8152 машин в 1956 році.
1957[ред. | ред. код]
У 1957 році Hornet мав версії «Super» і «Custom» і пропонувався тільки з кузовами 4-дверний седан і 2-дверний хардтоп «Hollywood». В цьому році відмітними особливостями «V-Line Styling» сталі «яйцеподібне» оформлення решітки радіатора, хромовані бічні молдинги і п'ять триколірних варіантів забарвлення для моделей «Custom». Незважаючи на зниження ціни і збільшення потужності (двигун AMC об'ємом 327 куб. дюймів (5,4 л) потужністю 255 к. с. (190 кВт), продажі продовжували знижуватися, впавши до 3108 одиниць[14].
У підсумку, виробництво моделі Hornet було припинено 25 червня 1957 року. У цьому ж році остаточно скасовується торгова марка Hudson і всі автомобілі AMC отримують індекс «Rambler».
Спадщина[ред. | ред. код]
Hudson Hornet 1951 року отримав статус «автомобіля року» в книзі «Seventy-five years of noteworthy automobiles» автомобільного журналіста Генрі Боллза Лента (Henry Bolles Lent)[15].
Для 1970 модельного року, AMC відродила індекс «Hornet» для свого нового компактного автомобіля, який прийшов на зміну Rambler American — AMC Hornet.
У 2006 році був розроблений невеликий передньопривідний концепт-кар — Dodge Hornet.
Hudson Hornet є одним з персонажів анімаційного фільму «Тачки» виробництва студії Disney Pixar, а також присутній в кількох комп'ютерних іграх за його мотивами.
Автомобіль Hudson Hornet доступний для покупки і їзди в грі Driver: San Francisco.
Див. також[ред. | ред. код]
- Hudson Wasp — менш дорога і менш потужна версія Hornet.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в «1954 Hudson Hornet Club Coupe» Popular Mechanics, April 1999 (англ.). Архів оригіналу за 4 серпня 2008. Процитовано 1 червня 2009.
- ↑ а б в Nerad, Jack. Hudson Hornet (and racing) — as seen in Pixar’s movie Cars // Driving Today : journal. Архівовано з джерела 11 листопада 2020. Процитовано 2010-10-10.
- ↑ а б Cheetham, Craig. [1] — MotorBooks/MBI, 2006. — С. 209. — ISBN 9780760325704. Архівовано з джерела 21 квітня 2021
- ↑ а б Auto Editors of Consumer Guide (20 червня 2007). How Hudson Cars Work (англ.). Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ а б в Cheptea, Constantin (24 червня 2006). 1952 Hudson Hornet (англ.). TopSpeed. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ McCourt, Mark J. Hudson Hornet, 1951-54 // Hemmings Motor News[en] : magazine. — 2004. — 6. Архівовано з джерела 11 квітня 2021. Процитовано 2010-10-10.
- ↑ Parade of 1954 and 1955 cars: Hudson // Popular Mechanics : magazine. — 1954. — Vol. 101, no. 2 (2). — P. 157. Архівовано з джерела 21 квітня 2021. Процитовано 2010-10-10.
- ↑ Auto Editors of Consumer Guide (27 травня 2007). 1954 Hudson Hornet Brougham (англ.). Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ Arnold, Mark. The Fabulous Hudson Hornet (англ.). Jalopnik.com. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ Donovan, Leo. Detroit Listening Post // Popular Mechanics : magazine. — 1954. — Vol. 102, no. 6 (12). — P. 92. Архівовано з джерела 21 квітня 2021. Процитовано 2010-10-10.
- ↑ John Gunnell, Standard Catalog of American Cars 1946—1975, Revised 4th Edition, page 479
- ↑ а б Clymer, Floyd. Clymer tests the Hudson Hornet // Popular Mechanics : magazine. — 1955. — Vol. 104, no. 4 (10). — P. 132—282. Архівовано з джерела 21 квітня 2021. Процитовано 2010-06-19.
- ↑ Donovan, Leo. Parade of 1955 cars: Hudson // Popular Mechanics : magazine. — 1955. — Vol. 103, no. 2 (2). — P. 141. Архівовано з джерела 21 квітня 2021. Процитовано 2010-10-10.
- ↑ Lyons, Dan; Collins, Tom. Cars of the Fantastic '50s. — Krause Publications. — С. 140—144. — ISBN 9780873499262.
- ↑ Lent, Henry Bolles. Car of the year, 1895-1970: a 75-year parade of American automobiles that made news. — Dutton, 1974. — С. 116—118. — ISBN 9780525274513.
Посилання[ред. | ред. код]
- Hudson Hornet на Topspeed.com (англ.). Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 5 грудня 2011.
- Hudson Hornet cars and NASCAR racing (англ.). Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 5 грудня 2011.
- 1953 Hudson Hornet news, pictures, and information (англ.). Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 5 грудня 2011.