IC50

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

IC50, або концентрація напівмаксимального інгібування - показник ефективності ліганду в при інгібуючій біохімічній або біологічній взаємодії. IC50 є кількісним індикатором, що показує, скільки треба деякої реакційно-здатної речовини (ліганду) - інгібітора для інгібування біологічного процесу на 50%. Цей показник звичайно використовується в якості індикатора активності речовини-антагоніста в фармакологічних дослідженнях. Інколи цей показник застосовується в формі pIC50 (від'ємний десятковий логарифм величини IC50): така форма застосовується у випадках, коли лінійне зростання концентрації викликає експоненційне зростання ефекту. Згідно з документами FDA, IC50 є показником концентрації лікарської речовини, необхідної для 50% інгібування тестової реакції in vitro[1].

За своєю сутністю показник IC50 є подібним до ЕС50, що використовується для агоністів.

Визначення IC50 в експерименті[ред.ред. код]

Дослідження функціонального антагонізму[ред.ред. код]

Величина IC50 біологічно-активної речовини може бути визначена шляхом побудови кривої доза-ефект і наступного дослідження ефекту пригнічення активності агоністу різними дозами (або концентраціями) антагоністу.

Як і у випадку EC50, величина IC50 сильно залежить від умов експерименту: часу, виділеного на розвиток ефекту, температури навколишнього середовища, та індивідуальних властивостей реакційної системи. Прикладом залежності останнього виду може бути IC50 інгібіторів активності АТФ-залежних ферментів: в даному випадку IC50 інгібіторів сильно залежить від концентрації АТФ в реакційному середовищі.

Показник IC50 часто використовується для порівняння активності двох антагоністів; але таке порівняння вимагає ретельної уніфікації експериментальних умов в дослідах з ними обома.

IC50 та афінність[ред.ред. код]

IC50 не є безпосереднім індикатором афінності, але є пов'язаною з нею величиною. Такий зв'язок для випадку конкурентної взаємодії може бути описаний задопомогою рівняння Ченга-Прусова[2]

 K_i = \frac{IC_{50}}{1+\frac{[S]}{K_m}} , де

Ki - активність зв'язування інгібітора з реакційним субстратом, IC50 - фунціональна активність інгібітора, [S] - концентрація реакційного субстрату, Km - концентрація субстрату, при якій активність ферменту (або агоністу, інгібіювання якого досліджується) дорівнює 50% від максимальної. Попри те, що значення IC50 може бути різним в різних дослідах (залежно від експериментальних умов), Ki являє собою сталу величину - константу інгібіювання біологічно-активної речовини. В даному випадку фізичний смисл Ki - концентрація конкурентного ліганду, при якій він зв'язується з половиною місць зв'язування, наявних на реакційному субстраті, при умові відсутності агоністу[3].

Поведінкові дослідження[ред.ред. код]

Величина IC50 також може використовуватись при дослідженні поведінки in vivo, наприклад в "експерименті з двома пляшками". В цьому випадку, коли піддослідні тварини знижують вживання води з пляшки, в якій розчинена біологічно-активна сполука (звичайно речовина наркотичної дії), концентрація цієї сполуки, що викликає 50% зниження споживання, називається IC50[4].

Посилання[ред.ред. код]

  1. IC50 versus EC50
  2. Cheng Y, Prusoff WH (December 1973). «Relationship between the inhibition constant (K1) and the concentration of inhibitor which causes 50 per cent inhibition (I50) of an enzymatic reaction». Biochem Pharmacol 22 (23). с. 3099–108. doi:10.1016/0006-2952(73)90196-2. PMID 4202581. 
  3. Glaxo Wellcome and Science - Global
  4. Robinson, SF; Marks, MJ; Collins, AC (1996). «Inbred mouse strains vary in oral self-selection of nicotine». Psychopharmacology 124 (4). с. 332–9. PMID 8739548. 

Зовнішні посилання[ред.ред. код]