Сили втілення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з IFOR)
Перейти до: навігація, пошук
Сили втілення
Insignia NATO Army IFOR.svg
Емблема ІФОР
На службі 1995–1996
Країна 32 країни
Командування НАТО

Commons-logo.svg Сили втілення у ВікіСховищі

Російські сили в Боснії

Сили втілення, ІФОР (Implementation Force, IFOR) — багатонаціональна миротворча сила у Боснії і Герцеговині під керівництвом НАТО, що мала річний мандат з 20 грудня 1995 по 20 грудня 1996 року під кодовою назвою «Операція „Спільні зусилля“» (Operation Joint Endeavour).

Передумови[ред.ред. код]

У грудні 1995 року на НАТО було покладено відповідальність за імплементацію Дейтонських угод, домовленість про які була досягнута президентами Боснії і Герцеговини, Хорватії та Союзної Республіки Югославії у листопаді 1995-го. Мирні угоди містили Загальну рамкову угоду та одинадцять додатків з картами. Домовленості мали три основні цілі: закінчення військових дій, дозвіл на запуск військових і цивільних програм і створення центрального боснійського уряду з відстороненням від уряду осіб, що відбували покарання або знаходились під слідством міжнародних трибуналів з воєнних злочинів[1].

Місія[ред.ред. код]

Особливою роллю ІФОР було втілення військових додатків до Загальної рамкової угоди в Боснії і Герцеговині. ІФОР замінило UNPROFOR — миротворчу силу ООН, що прибула в 1992 році і передала повноваження згідно з резолюцією 1031 Ради Безпеки ООН. Майже 60 тисяч солдат НАТО на додаток до сил, що не входили в НАТО, було розгорнуто в Боснії. Операція «Вирішальні зусилля» (Operation Decisive Endeavor), що розпочалась 6 грудня 1995 року, була підкомпонентом операції «Спільні зусилля».

Британський танк Challenger 1 з маркуванням ІФОР

Головнокомандувач ОЗС НАТО в Південній Європі (CINCSOUTH), адмірал Лейтон Сміт-молодший, став командувачем об'єднаними силами операції (також називався командувачем ІФОР — COMIFOR). Він керував операцію спочатку зі штаб-квартири в Загребі, а з березня 1996 року — з резиденції в Сараєво[2]. Генерал-лейтенант Майкл Вокер, командувач Об'єднаного корпусу швидкого реагування (ARRC), став командувачем сухопутного компоненту операції, керуючи спочатку з тактичної штаб-квартири ARRC в Кіселяку, а з кінця січня 1996 року — з головної штаб-квартири в Іліджі. Це було перше зовнішє сухопутне розгортання НАТО. Частина операцію, за яку відповідав сухопутний компонент, була відома як «Тверді зусилля» (Operation Firm Endeavour)[3].

На своєму піку до ІФОР були залучені військовослужбовці з 32 країн кількістю близько 54 тисяч всередині країні (Боснії і Герцеговини) і близько 80 тисяч в цілому (з підтримкою і резервними військами, дислокованими в Хорватії, Угорщині, Німеччині та Італії, а також на суднах в Адріатичному морі). На початкових етапах операції більша частина ІФОР складалася з підрозділів, які були частиною UNPROFOR, але залишилися і просто змінили емблему ООН на ІФОР.

Після мирного проведення виборів у вересні 1996 року ІФОР успішно завершила свою місію з реалізації військових додатків до Загальної рамкової угоди. Однак з огляду на збереження нестабільності в Боснії НАТО вирішило відправити до країни нову місію СФОР, роллю якої було стабілізувати мир. 21 грудня 1996 року місія ІФОР передала повноваження СФОР. Учасники місії ІФОР були нагороджені медаллю НАТО[4].

Компоненти[ред.ред. код]

Російські та американські війська на спільному патрулюванні біля боснійського міста Зворник (1996)

Серед країн НАТО, які виділили сили для операції, були Бельгія, Канада, Данія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Іспанія, Туреччина, США і Велика Британія. Серед інших країн: Австралія, Австрія, Бангладеш, Чехія, Єгипет, Естонія, Фінляндія, Угорщина, Латвія, Литва, Малайзія, Нова Зеландія, Пакистан, Польща, Румунія, Словаччина, Швеція, Росія та Україна[5].

Задачі Сухопутного компоненту виконувались трьома багатонаціональними дивізіями:

  • Багатонаціональна дивізія (Південно-Схід) у Мостарі — під керівництвом Франції. Також відома як «Дивізія саламандр»[6]. До неї входили дві французькі бригади, одна іспанська бригада, одна італійська бригада, єгипетські, йорданські та українські частини (близько 2500 осіб), а також марокканська тактична група. Штаб-квартира дивізії надавалася за ротацією, зокрема французькими 7-ю бронетанковою дивізією та 6-ю легкою бронетанковою дивізією.
  • Багатонаціональна дивізія (Північ) у Тузлі — під керівництвом США. 1-ша бронетанкова дивізія американської армії під командуванням генерал-майора Вільяма Неша становила більшу частину сухопутних військ спеціальної групи «Ігл», що почала розгортатися 18 грудня 1995 року. Багатонаціональна дивізія на півночі складалася з двох американських бригад, російської бригади, турецької бригади і північно-польської бригади.
  • Російська бригада, спочатку під командуванням полковника Алєксандра Івановіча Лєнцова, також брала участь у діяльності спеціальної групи «Ігл»[10].
  • 1-ша бригада американської 1-ї бронетанкової дивізії знаходилась під командуванням полковника Грегорі Фонтенота і покривала північний захід. 2-га бригада, на чолі з полковником Джоном Батістом, складала південний фланг американського сектору та була дислокована в лагері Ліза біля Власениці, приблизно в 20 км на схід від Кладані. Спеціальна танкова група 2-68, що базувалася в Баумхольдері (Німеччина), була дислокована в лагері Лінда поза Оловом на південній межі американського сектору. 1-ша бронетанкова дивізія повернулася наприкінці 1996 року до Німеччини.
  • Північно-польська бригада (NORDPOLBDE) була багатонаціональною бригадою з Данії, Естонії, Фінляндії, Латвії, Литви, Норвегії, Польщі, Швеції та США. Вона була створена в 1996 році і до свого розпуску у 2000 році розміщувалась в Боснії і Герцеговині в рамках ІФОР та СФОР[11]. Північна група підтримки в Печі (Угорщина) займалася питаннями поставок, персоналу та інших логістичних завдань між країнами-учасниками та їх силами в Боснії і Герцеговині. Вона складалася з кількох національних опорних елементів.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. The General Framework Agreement for Peace (GFAP) in Bosnia and Herzegovina
  2. SFOR leaves Residency Compound (15 Sept. 1999)
  3. Operational Analysis Support to NATO IFOR/SFOR Operations
  4. NATO Medal for Former Yugoslavia (NATO-FY), Chief Military Personnel
  5. Clark,, A.L. (1996). Bosnia: What Every American Should Know. New York: Berkley Books. 
  6. The Multinational Division South-East in Bosnia
  7. British Forces Bosnia. Hansard. 18 July 1996. Процитовано 13 April 2013. 
  8. Army senior appointments. United Kingdom Government News. 23 July 2002. Процитовано 13 April 2013. 
  9. Lord, p. 304
  10. An account of the interactions of the Americans and Russians in Bosnia in 1996 may be found in James Nelson, Bosnia Journal: An American Civilian's Account of His Service With the 1st Armored Division and the Russian brigade in Bosnia.
  11. Baumann, Robert F.; George W. Gawrych; Walter E. Kretchik (2004). Armed Peacekeepers in Bosnia. DIANE Publishing. с. 192. ISBN 1-4289-1020-4.  via Google Books

Посилання[ред.ред. код]