III ранг (Табель про ранги )

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таємний радник Іосса М.О. Відзнаки таємного радника Гірського департаменту на петлицях
Генерал-лейтенант Дутов О.І. Відзнаки генерал-лейтенанта на погонах

III ранг — в Російській імперії один з 14-ти класів (рангів) на які було поділено Табель про ранги. Носії чинів цього рангу займали високі посади у адміністрації імперії.

Для кожної групи рангів було присвоєно своє специфічне звернення. Для III - IV рангів були свої звернення «Ваша достойносте» («Ваша вельможність»).

Згідно більшовицького декрету від 10 (23) листопада 1917 року про знищення станів і чинів дія Табелі про ранги було скасовано.

В зв’язку з тим що табель було поділено на цивільні, військові та придворні чини, то склалося співвідношення чинів які відносилися до цього рангу.

Цивільні чини[ред. | ред. код]

Згідно Табелі про рангу 1722 року, ІІІ ранг відповідав цивільному чину генерал-прокурор.

Таємний радник (з 7.05.1724). Особи, що його мали, обіймали вищі державні посади, наприклад, міністр чи його заступник (товариш), керівник департаменту, сенатор, академік Академії Наук.

Військові чини[ред. | ред. код]

Генерал-поручик (1741–1796)

Генерал-лейтенант (з 1796)

Генерал-кригскомісар з постачання (до 1884)

Віце-адмірал

Придворні чини[ред. | ред. код]

Згідно Табелі про рангу 1722 року, ІІІ ранг відповідав цивільному чину обер-шталмейстер. В подальшому неодноразово змінювалися чини які відносилися до цього рангу.

Гофмаршал

Гофмейстер

Обер-церемоніймейстер (1800-1844)

Обер-форшнейдер (з 1856)

Шталмейстер

Єгермейстер

Знаки розрізнення (на 1917 рік)[ред. | ред. код]

В Російській імперії використовувалися знаки розрізнення і для військових, і для цивільних чинів. Для цивільного чину (таємний радник) відповідні були три п’ятипроменеві зірки (з сяйвом) на петлиці чи погоні.

Військові чини (генерал-лейтенант) мали по три п’ятипроменеві зірки на кожному з генеральських погонів чи еполетів. Генеральські погони мали генеральський зиґзаґ,а еполети генеральську бахрому. Зірочки розташовувалися «трикутником». Після 1917 року військові чини використовувалися у Білому русі та у деяких державах, що утворилися на уламках зниклої Імперії.

Віце-адмірали мали на погоні з зиґзаґом за знаки розрізнення по два чорні орли на кожному погоні. Орли (на відміну від зірок на генеральських погонах) розташовувалися вздовж погона.

Військове звання СРСР[ред. | ред. код]

У 1935 році, СРСР запроваджує персональні військові звання, які майже співпадали з військовими чинами колишньої Російської імперії. У 1940 році вищій командний склад РСЧА отримав генеральські звання, які співпадали зі старими імперськими. Червоні генерал-лейтенанти як і імперські мали за знаки розрізнення по три п’ятипроменеві зірки, але на петлицях.

Література та джерела[ред. | ред. код]

  • Шепелёв Л. Е. Чиновный мир России: XVIII—начало XX вв.—СПб: «Искусство—СПб», 1999.—479 с.
  • Свод уставов о службе гражданской. Т.3 кн.1, СПб, 1896 г.
  • Архипова Г. Г.,Сенин А. С., Румянцева Н. Ф. История государственной службы в России 19 в. Москва. 2001 г.
  • Градовский А. Д. Начало русского и государственного права т.2., гл. 4-5, М-2006 г.
  • Зайончковский П. А. Правительственный аппарат самодержавной России в 19 в., Москва, 1978 г.
Молодший ранг

ІV ранг
Російська імперія
Табель про ранги
ІІІ ранг
Старший ранг

ІІ ранг