ILS
Радіотехнічна система посадки повітряних суден метрового діапазону хвиль, ILS (англ. instrument landing system) — система, у якій кутові координати визначаються методом порівняння коефіцієнтів амплітудної модуляції сигналу частоти-носія сигналами з частотою 90 Гц і 150 Гц[1][2].
Сукупність наземних та бортових радіотехнічних пристроїв, що забезпечують літаки інформацією, необхідною для управління або в процесі заходу на посадку та під час посадки (ГОСТ 26121).
Система складається з двох радіомаяків, курсового і глісадного. Курсовий маяк забезпечує точність наведення в горизонтальній площині (за курсом), а глісадний — у вертикальній (по глісаді). Маяки встановлюють біля злітно-посадкової смуги. Вони формують радіосигнали, які приймаються і обробляються технічними пристроями, встановленими на борту літака.
Категорії ILS[ред. | ред. код]
Існують три категорії обладнання ILS, що підтримують схожі за назвами типи заходів та/або посадок. Дані, подані у таблиці, базуються на положеннях ICAO, FAA, and EASA.[3]
Категорія заходу | Висота прийняття рішення | Видимість по ЗПС (RVR) | Мін. видимість | Примітки |
---|---|---|---|---|
I | < 200 ft (61 m) чи більше[4] | 1,800 ft (0,549 m);[4] в деяких портах дозволено 1 210 ft (370 m).[5] Для екіпажу з одного пілота зростає до 2 600 ft (790 m). | 800 m (2 600 ft). | Як загальна видимість не менше 800 m (2 600 ft), так і видимість по ЗПС (RVR) ― не повинна становити менше 550 meters (1 800 ft) на ЗПС з освітленими зонами посадки та центролінією. |
II | < 200 футів та > 100 ft (30 m)[4] | 1 000 feet (300 m)[4] | Н/Д | ICAO та FAA: 350 meters (1 150 ft) або EASA: 300 meters (980 ft).[3] |
IIIa | < 100 фт (30 м) та > 50 ft (15 m)[4] | 600 feet (180 m)[4] | Н/Д | В міжнародному аеропорту «Бориспіль» на ЗПС 36R встановлена для роботи з мінімумами 200 м горизонтальної та 30 м вертикальної видимості |
IIIb | < 50 ft (15 m) або без обмежень[4] | 150 feet (46 m)[4] | Н/Д | |
IIIc | Без обмежень[4] | Жодних обмежень[4] | Н/Д | Станом на 2012 р. категорія не задіяна в портах світу, так як вимагає супроводу і під час рулювання. Категорія IIIc не згадана в операційних документах ЄС. |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Wragg, David W. (1973). A Dictionary of Aviation (вид. first). Osprey. с. 163. ISBN 9780850451634.
- ↑ ДСТУ 2598-94 СИСТЕМИ ПОСАДКИ ПОВІТРЯНИХ КОРАБЛІВ РАДІОТЕХНІЧНІ Терміни та визначення. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 11 січня 2014.
- ↑ а б Annex to ED Decision 2012-019-R https://easa.europa.eu/system/files/dfu/Annex%20to%20ED%20Decision%202012-019-R.pdf [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д е ж и к л Crane, Dale (2012). Dictionary of aeronautical terms (вид. 5th). Newcastle, Wash.: Aviation Supplies & Academics. с. 335. ISBN 978-1-56027-864-1.
- ↑ Canadian AIM – 9.19.2 Approach Ban. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 20 жовтня 2017.
Література, джерела[ред. | ред. код]
- РАДІОЛОКАЦІЙНЕ ТА РАДІОНАВІГАЦІЙНЕ ОБЛАДНАННЯ АЕРОПОРТІВ В. Г. Мелкумян, А. А. Семенов, О. В. Соломенцев (Київ, НАУ, 2006 р.- 218 с.)
- Курсо-глиссадная система. Справка [Архівовано 28 січня 2014 у Wayback Machine.](рос.)