I Want to Break Free

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

I Want to Break FreePicto infobox music.png
I Want to Break Free (2).jpg
Сингл Queen
з альбому The Works
Випущений 2 квітня 1984
Формат віниловий диск (7", 12")
CD (3", 5")
Сторона Б «Machines (or 'Back to Humans')»
Записаний 1983
Жанр поп-рок
синт-поп
Мова англійська
Композитор Джон Дікон
Тривалість 3:20 (альбомна та радіо версія)
3:43 (саундтрекова версія)
4:21 (версія синглу)
7:16 (розширена версія)
Лейбл EMI
Capitol
Toshiba
Продюсер Queen
Райнгольд Мак
Хронологія синглів Queen
Попередній
←
«Radio Ga Ga»
(1984)
«It's a Hard Life»
(1984)
Наступний
→
Альтернативна обкладинка
Музичне відео
«I Want to Break Free» на YouTube

«I Want to Break Free» (укр. «Я хочу звільнитися») — пісня британського рок-гурту «Queen», яка увійшла до їхнього одинадцятого альбому «The Works» (1984). Написана бас-гітаристом Джоном Діконом, вийшла синглом на 7-дюймових і 12-дюймових вінилових платівках та на 3-дюймових і 5-дюймових компакт-дисках. Гурт виконував її на більшості своїх концертів. Пісню використали у кількох відеороликах, а на Концерті пам'яті Фредді Мерк'юрі її заспівала Ліза Стенсфілд.

Для зйомок відеокліпу всі учасники гурту одягнули жіночий одяг. Таку ідею запропонував Роджер Тейлор, це була пародія на мильну оперу «Вулиця Коронації», яку вже довго показували на «ITV». У другу частину ролика додали репетицію і танець під композицію Королівського балету хореографа Вейна Іґлінґа. Якщо у Великій Британії пародію сприйняли добре завдяки популярності перевдягання у британських комедіях, то у США реакція була неоднозначною[1].

Після релізу 1984 року пісню добре прийняли у Європі та Південній Америці, тут її вважали гімном боротьби з пригнобленням. Сингл посів лише 45-у сходинку в американському чарті, а у Великій Британії дістався 3-ї позиції та отримав срібну сертифікацію, було продано понад 200 тис. копій[2]. Пісня також очолила чарти Австрії, Бельгії і Нідерландів. Вона також ввійшла до збірки «Greatest Hits II».

Складова[ред. | ред. код]

Джон Дікон написав пісню 1983 року, реліз відбувся на початку квітня 1984 року[3]. Основна думка пісні криється у її назві й повторюється у тексті. Йдеться також про любов, оскільки герой «закохався» та «не може звикнути до того, як ти мене любиш» і «не хоче жити один». Більшу частину пісні написано в традиційній прогресії блюзового періоду в мі мажор. Вона має три куплети з одним переходом (брідж), без приспіву та порівняно невеликим повторенням розділу[4]. Є три версії пісні: альбомна, синглова і розширена.

Альбомна версія пісні триває 3 хвилини 20 секунд. Перші 6 секунд пісні повторюється основний ритм з барабанами («Ludwig»), акустичною гітарою («Gibson»), бас-гітарою («Fender») та електричною гітарою («Fender Telecaster»). Цей ритм триває більшу частину пісні і зупиняється тільки на першому рядку тексту. Перший куплет закінчується на 0:37, далі йде дуже схожий другий куплет, хоча й коротший на один рядок. У кінці другого куплета (1:03) грається складний гітарний супровід («Red Special»), а між 1:15 та 1:17 він замінюється синтезатором. Синтезаторне соло починається на 1:33 і супроводжується гітарою. Останній куплет починається з другої хвилини, тут є додатковий супровід синтезатора і гітари «Fender Stratocaster». Пісня зупиняється на фінальному рядку «Я повинен звільнитися», а потім затихає. Цю версію випустили в альбомі «The Works» і в деяких синглах.

Звичайна синглова версія пісні триває 4 хвилини 21 секунду і відрізняється від альбомної версії 40-секундним вступом і тривалішим синтезаторним соло, яке починається на 2:33. Вступ виконується на електронних клавішних разом з цимбалами, барабанами та гітарою («Red Special»). Для альбому-саундтреку «Bohemian Rhapsody», до альбомної версії додано вступ синглової версії пісні. Така версія має тривалість 3 хвилини 43 секунди.

Розширена версія пісні триває 7 хвилин 16 секунд і має довший вступ та закінчення. Вона триває до 6:04, а решта хвилин містить фрагменти інших пісень із альбому «The Works». Розширена версія в основному випускалася на 12-дюймових вінілових записах, а потім була перевидана на компакт-диску з альбомом «The Works» у 1991 році.

Окрім альбому «The Works», пісня ввійшла до альбомів «Greatest Hits II», «Box of Tricks», «Greatest Hits» (1992 рік, США, «червоне» видання) та «Absolute Greatest», а також до бокс-сетів «The Complete Works» і «The Platinum Collection».[5]

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Ця пісня стала другим синглом альбому «The Works», після «Radio Ga Ga». Сингл був випущений 2 квітня 1984 року на 7-дюймових та 12-дюймових платівках, а пізніше — на 3-дюймових та 5-дюймових компакт-дисках.[6][7][8]

7-дюймові платівки розповсюджували в 16-ти країнах. У більшості країн на іншій стороні диску містилася альбомна версія пісні «Machines (or 'Back to Humans')». У США та Канаді була інструментальна версія цієї пісні, а в Бразилії — інша сторона містила пісню «It's a Hard Life». Лейбл також залежав від країни: «Capitol Records» у США та Канаді, «Toshiba EMI» в Японії та «EMI» в інших країнах. У Великій Британії, США, Португалії та Південній Африці водночас було продано декілька видів платівок з піснею, які відрізнялися лише обкладинками. Були спеціальні видання, як-от платівка із порожньою стороною «В» у Великій Британії. В Аргентині титульна пісня мала назву «Quiero Ser Libre».[7][8]

У всіх країнах, крім США, сторона «А» платівок лейблу «EMI» містила розширену версію пісні, а сторона «B» пісню «Machines (or 'Back to Humans')». У США сторона «В» платівок лейблу «Capitol Records» містила або інструментальну версію пісні «Machines (or 'Back to Humans')», або альбомну версію «I Want to Break Free».[7][8]

Сингл також розповсюджували на 3-дюймових та 5-дюймових компакт-дисках. У Великій Британії 3-дюймовий компакт-диск лейблу «Parlophone Records» містив «I Want To Break Free» (альбомна версія), «Machines (or 'Back to Humans')» і «It's a Hard Life». У Німеччині 5-дюймовий CD лейблу «EMI» містив «I Want To Break Free» і «It's a Hard Life», а також відео до «I Want To Break Free»[7][8].

Синглові обкладинки містять знімки гурту з обкладинки альбому «The Works». У країнах, де сингл вийшов в чотирьох різних варіантах, кожна версія мала фотографію одного з членів «Queen», в іншому випадку чотири зображення були зібрані разом. Напис «Queen. I Want To Break Free» був червоним, білим, золотим або чорним, а рамка була червоною або білою. Німецький 5-дюймовий диск мав обкладинку синглу «Radio Ga Ga». Зворотна сторона містила ту ж фотографію гурту на червоному тлі, за винятком компакт-дисків із білим фоном і без малюнків.[7][8][9][10]

Участь у чартах[ред. | ред. код]

Сингл дуже добре зустріли в багатьох частинах світу, крім Північної Америки. У квітні 1984 року він посів 3-ю позицію у чарті Великої Британії та увійшов до «топ-10» найкращих синглів у багатьох європейських та латиноамериканських країнах, у США досяг лише 45-ї сходинки. Сингл отримав золоту сертифікацію у Великій Британії.[11] Його заборона на «MTV» і деяких інших американських станціях зіграла роль щодо низького рейтингу пісні в чартах США.[12] Заборону скасували 1991 року, коли пісня вийшла в ефір на каналі «VH1» у телепередачі з двох частин «Моє покоління», присвяченій гурту «Queen», де ведучим був гітарист Браян Мей. В інтерв'ю присвяченому виходу альбому «Queen» «Greatest Hits», Мей пояснив, що цей кліп зрозуміли і сприйняли як жарт у Великій Британії, а американська аудиторія не побачила відсилання до мильної опери, і, можливо, інтерпретувала це відео як відкриту декларацію трансвестизму та бісексуальності Мерк'юрі.[13][14] «MTV не хотіло крутити I Want to Break Free», — скаржився Роджер Тейлор. «Тоді це була станція з дуже вузьким кругозором. Здавалося, що для них існував тільки чортовий „Whitesnake“»[15]. У Канаді відео постійно крутили на каналі «MuchMusic», канадському аналогу «MTV».

У деяких інших країнах, як-от Південна Африка та Південна Америка, пісню високо оцінили, бо її сприйняли як гімн боротьби з пригнобленням, а реакція на кліп була змішаною. Ілюстративним у цьому сенсі було живе виконання пісні в Ріо-де-Жанейро 1985 року. Коли Мерк'юрі з'явився перед 325-ти тисячною аудиторією і почав співати «I Want to Break Free», в нього стали кидати каміння. Він швидко зрозумів, що це через жіноче вбрання, і тоді зняв перуку й фальшиві груди, і це заспокоїло публіку — глядачі не бажали бачити, як насміхаються над піснею про свободу, яку вони вважали «священною».[16][17] Цей випадок спантеличив і розчарував Мерк'юрі.[16][18]

Живе виконання[ред. | ред. код]

Після виходу альбому «The Works», пісню виконували майже на всіх концертах «Queen». Спайк Едні зазвичай грав вступ на синтезаторі, тоді Мерк'юрі з'являвся на сцені, найчастіше в одязі, який був у відео — темна перука, рожева блузка і фальшиві груди — які знімав пізніше під час виконання пісні[16][19]. Браян Мей грав гітарне соло на своїй «Red Special». Деякі рядки співала аудиторія, а рядок "Бог знає" виконувався цілим гуртом. Живі записи цієї пісні з'явилися на концертних альбомах «Live Magic», «Live at Wembley 86» та «Return of the Champions». Крім того, пісню виконали на кількох концертах, які потім ввійшли у відеографію «Queen», як-от «Queen at Wembley», «We Are Champions: Final Live in Japan», «The Freddie Mercury Tribute Concert» і «Return of the Champions»[20].

Ліза Стенсфілд виконала пісню на Концерті пам'яті Фредді Мерк'юрі.[21]. Вона з'явилася на сцені, в одязі домогосподарки з пилососом, як і в оригінальному відео. Пісню також виконували на багатьох концертах проєкту «Queen + Пол Роджерс», де Пол Роджерс брав на себе вокал, Денні Міранда грав на бас-гітарі, а Спайк Едні був на клавішних[22].

Від липня 2004 року ремікс пісні, що триває одну хвилину, використали в відеорекламі «Coca-Cola C2»[23].

Музичне відео[ред. | ред. код]

Відео зняв режисер Девід Меллет. Знімання відбулось 22 березня та 4 травня 1984 року в «Limehouse Studios». Кошторис склав близько 100 тис. фунтів стерлінгів[24][16]. Відео ввійшло до відеозбірки «Greatest Video Hits 2». Відеоматеріал з нього пізніше використали для пісні «The Show Must Go On».

Перша частина відео пародіювала мильну оперу «Вулиця Коронації» телемережі «ITV». Ідею запропонував Роджер Тейлор: «У минулому ми зробили кілька справді серйозних, епічних відеороликів, і ми просто подумали, що нам буде весело. Ми хотіли, щоб люди знали, що ми не дуже серйозно ставимося до себе, що ми все ще можемо сміятися над собою. Ми це довели»[25].

У відео Мерк'юрі зображено як домогосподарку, засновану на персонажі Бет Лінч, яка хоче «звільнитися» від свого життя. Хоча Лінч була блондинкою в мильній опері, Мерк'юрі думав, що він буде виглядати занадто безглуздо, як блондинка, і вибрав темну перуку. Мей грає іншу, більш спокійну домогосподарку, засновану на Хільді Огден. Дікон виступає як консервативна «бабуся», а Тейлор грає школярку, яка, як і Мерк'юрі, хоче іншого життя[12][24].

На початку, під час синтезаторної прелюдії, відео показує комунальний британський цегляний будинок з терасою (як це показано у «Вулиці Коронації»), а потім камера переходить у спальню персонажа Мея. Мей прокидається від будильника. Він встає, одягнений у рожеву сорочку, рожеві шкарпетки та рожеві тапочки у формі кролика, з бігудями на голові. Потім камера переходить у вітальню та кухню, де Мерк'юрі пилососить підлогу пилососом «Hoover 119 Junior» 1950 року[26]. Він носить чорну перуку, рожеві сережки, рожеву блузку з величезними підкладними грудьми під нею, чорну шкіряну міні-сукню та туфлі на високих підборах. На репетиції Мерк'юрі збагнув, що не може вільно рухатися на високих підборах і задовольнився 2-дюймовими підборами[24]. Його власні густі вуса залишилися на місці (хоча він і з'являється без них в останній частині відео). Мей спускається по сходах і йде на кухню. Він проходить повз Дікона, який сидить на дивані, одягнений у чорний плащ, рукавички, сіру перуку і капелюх. Дікон читає газету, постійно фиркає і трясе головою. Тейлор зайнятий миттям посуду на кухні, одягнений як стереотипна школярка — у білій перуці, білій блузці, сірій міні-сукні, з кольоровим галстуком і солом'яною шапкою за спиною. Мерк'юрі зупиняє пилосос і починає співати[16]. Хоча Тейлор не співає в студійній версії пісні, можна побачити синхронізацію його губ з деякими вокальними гармоніями, які він, проте, виконував у живих виступах.

Під час першого куплету Мерк'юрі відкриває двері комори, у якій на короткий час відкривається темне місце, яке також використовується у другому куплеті, схоже на вугільну шахту. Там гурт показується у своєму звичайному вигляді (з Мерк'юрі оголеним до талії, що було звично для його живих та студійних виступів). Гурт оточений натовпом, в чорних халатах та шахтарських шоломах з ліхтарями. Натовп рухається синхронно з музикою. Кадр камери поступово закривається на музикантах, які розташовані за тією ж самою схемою, як у відео до пісні «Bohemian Rhapsody». Мерк'юрі співає, а Дікон, Мей і Тейлор просто стоять навколо нього з опущеними головами. Під час третього куплету Мерк'юрі переходить до іншої сцени і ховається за великою білою коробкою. На початку синтезаторного соло коробка вибухає та розвалюється, і всередині неї опиняється великий камінь. Мерк'юрі сидить на верхній частині каменю, граючи на мідній трубі, хоча лунає звук електрогітари. Він оточений двома чоловіками та двома жінками, всі одягнені в плямисті трико. У другій частині соло, приєднується більше людей, одягнених в один і той же одяг, разом вони виконують хореографічну композицію. У першій частині ряд людей проносить тіло Мерк'юрі над своєю головою. Потім Мерк'юрі піднімається на камінь і занурюється між двома рядами людей, які ловлять його на льоту. Після цього Мерк'юрі переміщається по групі людей, які лежать паралельно на землі і переміщують його по своїх тілах, обертаючись навколо, як на роликовому конвеєрі. Ця частина завершується статичною сценою Мерк'юрі з танцівницею в сухому крижаному димі.[16]

Композицію хореографував Вейн Іглінг — друг Мерк'юрі, який допомагав йому раніше хореографією до «Bohemian Rhapsody»[27]. Тоді Іглінг був лідером Королівського балету, який був задіяний у відео (одним з танцюристів був Джеремі Шеффілд).[28] Спеціально для цієї частини Мерк'юрі поголив свої «фірмові» вуса, щоб зобразити фавна Вацлава Ніжинського в балеті «L'après-midi d'un faune». Зйомка зайняла багато часу, особливо епізод конвеєрної прокатки[16]. За словами Іглінга, попри те, що Мерк'юрі був вродженим виконавцем на сцені, він не терпів виконання хореографованих сцен, і тому його здебільшого підіймали й носили в балетній частині відео. Репетиції з Королівським балетом були організовані Іглінгом таємно від його начальства, що створило йому серйозні проблеми, коли про це дізнались пізніше.[29]

Четвертий куплет зі словами «але життя все ще продовжується» (But life still goes on), повертається до сцени «Вулиці Коронації» першої частини, з деякими незначними змінами. Тейлор, Дікон і Мей сидять у вітальні, читають газети та журнали, включаючи випуск «Дейлі міррор» 1957 року (який читали Мей і Дікон) Тейлор робить «її» шкільне домашнє завдання на столі. Мерк'юрі ходить навколо них і піднімається по сходах під час співу. У фіналі дія повертається в вугільну шахту другої частині, але на цей раз шахтарі, навколо музикантів «Queen», переміщаються безладно.

Музиканти[ред. | ред. код]

Чарти і сертифікації[ред. | ред. код]

Тижневі чарти[ред. | ред. код]

Чарт (1984) Позиція
Австралія (Kent Music Report)[30] 8
Австрія (Ö3 Austria Top 75)[31] 1
Бельгія (Ultratop Flanders)[32] 1
Канада (Canadian Hot 100)[33] 26
Франція (SNEP)[34] 9
Німеччина (Official German Charts)[35] 4
Ірландія (IRMA)[36] 2
Нова Зеландія (RIANZ)[37] 6
Нідерланди (Mega Single Top 100)[38] 1
Швейцарія (Media Control AG)[39] 2
Велика Британія (Official Charts Company)[40] 3
США (Billboard Hot 100)[41] 45
Чарт (2018) Позиція
Канада (Hot Canadian Digital Songs)[42] 33
Угорщина (Single Top 40)[43] 18
Польща (Polish Airplay Top 100)[44] 63
Швеція (Sverigetopplistan)[45] 11
США (Hot Rock Songs) (Billboard)[46] 16

Чарти на кінець року[ред. | ред. код]

Чарт (1984) Позиція
Австралійський чарт синглів [47] 36
Нідерланди (Single Top 100) [48] 9
Новозеландський чарт синглів[49] 25
Південноафриканський чарт синглів[50] 3
Швейцарський чарт синглів[51] 7
Британський чарт синглів[52] 23

Продажі і сертифікації[ред. | ред. код]

Країна Сертифікація Продано
Велика Британія (BPI)[53] Срібло 500,000**
США (RIAA)[54] Золото 500,000^
Італія (FIMI) Платина 50,000**
Данія (IFPI Denmark) Золото 45,000^
^дані про партії засновані тільки на сертифікації
**продажі+потокові дані, засновані тільки на сертифікації

Використання[ред. | ред. код]

В епізоді «Остаточна проблема» кримінальної драми «BBC»«Шерлок», персонаж Джим Моріарті (Ендрю Скотт) показаний за прослуховуванням «I Want to Break Free» під час прибуття на острів Шеррінфорд[55].

Пісня була доступна для завантаження 7 грудня 2010 року для використання в музичній ігровій платформі «Rock Band 3» як в основному режимі, так і в режимі PRO, що дозволяє використовувати справжню гітару/бас-гітару та MIDI-сумісні електронні набори ударних інструментів/клавішних на додаток до трьохчастинної гармонії або резервного вокалу.[56][57]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Queen – Days of Our Lives. Episode 2 (ca. at 23-minute). BBC video.
  2. BRIT Certified — bpi.co.uk 7 квітня 2018
  3. Sky, Rick (1994). The show must go on: the life of Freddie Mercury. Carol Pub. Group. ISBN 0-8065-1506-6.
  4. Queen Songs — The Book: I Want To Break Free. Queensongs.info. 20 лютого 2011.
  5. Queen Non-UK Albums Discography. Ultimatequeen.co.uk. 20 лютого 2011.
  6. Record News. NME (London, England: IPC Media): 31. 31 березня 1984. 
  7. а б в г д I WANT TO BREAK FREE as an a-side. Pcpki.com. 13 жовтня 2013.
  8. а б в г д Single covers from various countries. Web.archive.org (10 червня 2008). 13 жовтня 2013.
  9. I Want To Break Free covers, Queen UK Singles Discography (1973–1984)
  10. I Want To Break Free (single) – Queenpedia.com – Freddie Mercury, Brian May, Roger Taylor, John Deacon, Discography, Bibliography, Charts. Queenpedia.com. 20 лютого 2011.
  11. Queen albums and singles certifications. Queen Museum. 
  12. а б Sutcliffe, p. 180
  13. Sky, Chapter 8
  14. Brian May with Terry Gross on 'Fresh Air', NPR Radio Interview, 3 серпня 2010
  15. Hasted, Nick (February 2015). Queen reborn. Classic Rock: 39. 
  16. а б в г д е ж Sky, Chapter 4
  17. Sutcliffe, Phil (Березень 1991) Brian May Interview – Q Magazine. queenarchives.co
  18. Sutcliffe, Phil (March 1991) Brian May Interview – Q Magazine. queenarchives.co
  19. Freestone, p. 66
  20. Sutcliffe, p. 277
  21. Freddie Mercury Tribute, The Times, 26 квітня 1992
  22. 29.11.2008 – Queen + Paul Rodgers live in HSBC Arena, Rio De Janeiro, Brazil. Queen Concerts (29 листопада 2008). 20 лютого 2011.
  23. Coca-Cola Unveils U.S. Launch Plans for its New Lower-Carb, Lower-Cal Cola, Coca-Cola C2, PR Newswire, 24 травня 2004
  24. а б в Freestone, p. 119
  25. Queen Biography 1984. QueenZone.com. Архів оригіналу за 28 січня 2012. 
  26. Design for a suction cleaner casing. google.com. 16 липня 1948. Процитовано 7 січня 2017. 
  27. Queen News April 2006. Brianmay.com. 20 лютого 2011.
  28. Sky, Chapter 9
  29. Bouttell, Liz and Bain, David (Лютий 2010) Interview: Wayne Eagling – Artistic Director, English National Ballet Архівовано 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.. The Ballet Association. ballet.co.uk
  30. Australian (David Kent) Weekly Single Charts from 1984. Процитовано 18 March 2018. 
  31. Queen — I Want to Break Free Austriancharts.at (нім.). Ö3 Austria Top 40. Hung Medien. Перевірено 18 March 2018.
  32. Ultratop.be - Queen - I Want to Break Free (нід.). Ultratop 50. ULTRATOP & Hung Medien / hitparade.ch. Перевірено 18 March 2018.
  33. "Queen Chart History (Canadian Hot 100)". Billboard. Процитовано 18 March 2018.
  34. Lescharts.com — Queen — I Want to Break Free (фр.). French Singles Chart. Hung Medien. Перевірено 18 March 2018.
  35. "Offiziellecharts.de — Queen — I Want to Break Free". (нім.) GfK Entertainment Charts. Перевірено 18 March 2018.
  36. "The Irish Charts – Search Results – I Want to Break Free". Irish Singles Chart. Перевірено 18 March 2018.
  37. Charts.org.nz — Queen — I Want to Break Free. Top 40 Singles. Hung Medien. Перевірено 18 March 2018.
  38. Dutchcharts.nl — Queen — I Want to Break Free (нід.). Mega Single Top 100. Hung Medien / hitparade.ch. Перевірено 18 March 2018.
  39. Queen — I Want to Break Free swisscharts.com. Swiss Singles Chart. Hung Medien. Перевірено 18 March 2018.
  40. "Official Singles Chart Top 100". Official Charts Company. Процитовано 18 March 2018.
  41. "Queen Chart History (Hot 100)". Billboard. Процитовано 18 March 2018.
  42. Hot Canadian Digital Song Sales: Nov 17, 2018. Billboard. Процитовано 24 November 2018. 
  43. "Archívum — Slágerlisták — MAHASZ" (угор.). Single (track) Top 40 lista. Magyar Hanglemezkiadók Szövetsége. Перевірено 15 November 2018.
  44. "Listy bestsellerów, wyróżnienia :: Związek Producentów Audio-Video". Polish Airplay Top 100. Процитовано 26 November 2018.
  45. Veckolista Heatseeker – Vecka 45, 9 november 2018 (Swedish). Sverigetopplistan. Процитовано November 24, 2018. 
  46. "Queen Chart History (Hot Rock Songs)". Billboard. Процитовано 5 December 2018.
  47. Kent, David (1993). Australian Chart Book 1970–1992. Australian Chart Book, St Ives, N.S.W. ISBN 0-646-11917-6. 
  48. https://dutchcharts.nl/jaaroverzichten.asp?year=1984&cat=s
  49. End of Year Charts 1984. Recorded Music NZ. Процитовано July 17, 2017. 
  50. Top 20 Hit Singles of 1984. Процитовано 2 September 2018. 
  51. Swiss Year-End Charts, 1984 swisscharts.com Процитовано 10 травня 2019
  52. Scaping, Peter, ред. (1984). Top 100 singles: 1983. BPI Year Book 1984. British Phonographic Industry. с. 42–43. ISBN 0-906154-04-9. 
  53. BRIT Certified. Процитовано 18 березня 2018. 
  54. GOLD & PLATINUM. Процитовано 18 березня 2018. 
  55. Moriarty's Role In 'Sherlock' Season 4 Proves That He'll Never Really Be Gone For Good. Bustle. 16 січня 2017. Процитовано 27 березня 2017. 
  56. Cortez, Hector (4 грудня 2010). More Queen Tracks Coming To Rock Band 3. m&c. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 9 листопада 2012.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  57. Snider, Mike (10 June 2010). Rock Band 3: What's New, What's Notable. USA Today. Процитовано 8 листопада 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]