I Want to Break Free

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
I Want to Break FreePicto infobox music.png
I Want to Break Free (2).jpg
Сингл Queen
з альбому The Works
Випущений 2 квітня 1984
Формат віниловий диск (7", 12")
CD (3", 5")
Сторона Б «Machines (or 'Back to Humans')»
Записаний 1983
Жанр поп-рок
синт-поп
Композитор Джон Дікон
Тривалість 3:20 (альбомна та радіо версія)
3:43 (саундтрекова версія)
4:21 (версія синглу)
7:16 (розширена версія)
Лейбл EMI
Capitol
Toshiba
Продюсер Queen
Райнгольд Мак
Хронологія синглів Queen
Попередній
←
«Radio Ga Ga»
(1984)
«It's a Hard Life»
(1984)
Наступний
→
Альтернативна обкладинка

«I Want to Break Free» (укр. «Я хочу звільнитися») — пісня британського рок-гурту «Queen», яка увійшла до їхнього одинадцятого альбому «The Works» (1984). Написана бас-гітаристом Джоном Діконом, вона була розповсюджена як сингл на 7-дюймових і 12-дюймових вінилових платівках та на 3-дюймових і 5-дюймових компакт-дисках. Пісня має три версії: альбому, синглову і розширену. Вона виконувалася в більшості концертів гурту, у кількох відеороликах та на Концерті пам'яті Фредді Мерк'юрі, де її співала Ліза Стенсфілд.

Ця пісня значною мірою відома своїм музичним відео, для якого всі учасники гурту одягнулися в жіночий одяг, ця концепція була запропонована Роджером Тейлором, вона пародіювала довготривалу мильну оперу «Вулиця Коронації» на «ITV». Друга частина відео включала композицію, яку було відрепетовано та виконано з Королівським балетом та хореографією Уейна Іглінга. В той час як пародія з переодягненням була визнана у Великій Брианії і вважалася популярним тропом британської комедії, вона вважалася спірною в США і була заборонена «MTV» та іншими станціями[1].

Після випуску у 1984 році сингл з цією піснею був добре відомий у всій Європі та Південній Америці, де він входив до «топ-10» чартів і вважався гімном боротьби з пригнобленням. Сингл досяг лише 45-ї позиції в американському чарті, а у Великій Британії він досяг 3-ї позиції та отримав срібну сертифікацію, було продано понад 200 000 копій[2]. Пісня також очолила чарти Австрії, Бельгії і Нідерландів. Вона була також представлена у збірці гурту «Greatest Hits II».

Складова[ред. | ред. код]

Пісня була написана у 1983 році Джоном Діконом і вийшла на початку квітня 1984 року[3]. Основна ідея пісні полягає у її назві, яка повторюється через текст. Тема любові також присутня, оскільки головний герой пісні «закохався» та «не може звикнути до того, як ти мене любиш» і «не хоче жити один». Більша частина пісні слідує традиційній прогресії блюзового періоду в мі мажор. Вона має три куплети з одним переходом (брідж), без приспіву та відносно невеликим повторенням розділу[4]. Є три версії пісні: альбомна, синглова і розширена.

Альбомна версія пісні становить 3 хвилини 20 секунд. Перші 6 секунд пісні повторюється основний ритм, виконуваний барабанами («Ludwig»), акустичною гітарою («Gibson»), бас-гітарою («Fender») і електричною гітарою («Fender Telecaster»). Цей ритм триває більшу частину пісні, зупиняючись тільки на першому рядку тексту. Перший куплет закінчується на 0:37, і за ним слідує дуже схожий другий куплет, який, однак, коротше на один рядок. У кінці другого куплета (1:03) з'являється складний гітарний супровід («Red Special»), а між 1:15 та 1:17 він замінюється синтезатором. Синтезаторне соло починається на 1:33 і супроводжується гітарою. Останній куплет починається з другої хвилини, він додатково містить синтезатор і гітару «Fender Stratocaster». Пісня зупиняється на фінальному рядку «Я повинен звільнитися», а потім затихає. Ця версія була випущена в альбомі «The Works» і в деяких синглах.

Звичайна синглова версія пісні триває 4 хвилини 21 секунд і відрізняється від альбомної версії 40-секундним вступом і більш тривалим синтезаторним соло, яке починається на 2:33. Вступ виконується на електронних клавішних на додачу до цимбал, барабанів та гітари («Red Special»). Для альбому-саундтреку «Bohemian Rhapsody», до альбомної версії був доданий вступ синглової версії пісні, в результаті тривалість відредагованої композиції склала 3 хвилини 43 секунди.

Розширена версія пісні триває 7 хвилин 16 секунд і має довший вступ та закінчення. Вона триває до 6:04, а решта хвилин містить фрагменти інших пісень із альбому «The Works». Розширена версія в основному випускалася на 12-дюймових вінілових записах, а потім вона була перевидана на компакт-диску з альбомом «The Works» у 1991 році.

Окрім альбому «The Works», пісня була представлена в альбомах «Greatest Hits II», «Box of Tricks», «Greatest Hits» (1992 рік, США, «червоне» видання) та «Absolute Greatest», а також в бокс-сетах «The Complete Works» і «The Platinum Collection».[5]

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Ця пісня стала другим синглом альбому «The Works», після пісні «Radio Ga Ga». Сингл був випущений 2 квітня 1984 року на 7-дюймових та 12-дюймових платівках, а пізніше — на 3-дюймових та 5-дюймових компакт-дисках.[6][7][8]

7-дюймові платівки були розповсюджені у 16 країнах. У більшості країн на іншій стороні диску містилася альбомна версія пісні «Machines (or 'Back to Humans')», в США та Канаді була інструментальна версія цієї пісні, а в Бразилії — інша сторона містила пісню «It's a Hard Life». Лейбл також залежав від країни: «Capitol Records» у США та Канаді, «Toshiba EMI» в Японії та «EMI» в інших країнах. У Великій Британії, США, Португалії та Південній Африці водночас було продано декілька видів платівок з піснею, які відрізнялися лише обкладинками. Були спеціальні видання, такі як платівка із порожньою стороною «В» у Великій Британії. В Аргентині титульна пісня мала назву «Quiero Ser Libre».[7][8]

У всіх країнах, крім США, сторона «А» платівок лейблу «EMI» містила розширену версію пісні, а сторона «B» пісню «Machines (or 'Back to Humans')». У США сторона «В» платівок лейблу «Capitol Records» містили або інструментальну версію пісні «Machines (or 'Back to Humans')», або альбомну версію «I Want to Break Free».[7][8]

Сингл був також розповсюджений на 3-дюймових та 5-дюймових компакт-дисках. У Великій Британії 3-дюймовий компакт-диск лейблу «Parlophone Records» містив «I Want To Break Free» (альбомна версія), «Machines (or 'Back to Humans')» і «It's a Hard Life». У Німеччині 5-дюймовий CD лейблу «EMI» містив «I Want To Break Free» і «It's a Hard Life», а також відео до «I Want To Break Free»[7][8].

Синглові обкладинки містять знімки гурту з обкладинки альбому «The Works». У країнах, де сингл вийшов в чотирьох різних варіантах, кожна версія мала фотографію одного з членів «Queen», в іншому випадку чотири зображення були зібрані разом. Напис «Queen. I Want To Break Free» був червоним, білим, золотим або чорним, а рамка була червоною або білою. Німецький 5-дюймовий диск мав обкладинку синглу «Radio Ga Ga». Зворотна сторона містила ту ж фотографію гурту на червоному тлі, за винятком компакт-дисків із білим фоном і без малюнків.[7][8][9][10]

Участь у чартах[ред. | ред. код]

Сингл був дуже позитивно зустрінутий у більшій частині світу, крім Північної Америки. У квітні 1984 року він посів 3 позицію у чарті Великої Британії та увійшов до «топ-10» найкращих синглів у багатьох європейських та латиноамериканських країнах, у США він досяг лише 45-ї позиції. Сингл отримав золоту сертифікацію у Великій Британії.[11] У відео до пісні Фредді Мерк'юрі був показаний в жіночому одязі з густими вусами, його заборона на «MTV» і на деяких інших американських станціях зіграли роль в низькому рейтингу пісні в чартах США.[12] Заборона була скасована у 1991 році, коли пісня вийшла в ефір на каналі «VH1» у телепередачі з двох епізодів «Моє покоління», присвяченої «Queen», яку влаштував гітарист Браян Мей. Згідно інтерв'ю Мея до альбому «Queen» «Greatest Hits», у той час як відео було зрозуміло і прийнято як жарт у Великій Британії, американська аудиторія не побачила його зв'язок з мильною оперою, і, можливо, інтерпретувала це відео як відкрите декларування трансвестизму та бісексуальності Мерк'юрі, чим можна пояснити, чому відео було заборонено в цій країні.[13][14] «MTV не хотіло крутити I Want to Break Free», — скаржився Роджер Тейлор. «Тоді це була станція з дуже вузьким кругозором. Здавалося, що для них існував тільки чортовий „Whitesnake“»[15]. У Канаді відео регулярно транслювалося на «MuchMusic», канадському аналогу «MTV».

У деяких інших країнах, таких як Південна Африка та Південна Америка, пісня була високо оцінена, оскільки вона розглядалася як гімн боротьби з пригнобленням, тоді як реакція на відео була змішаною. Ілюстративним у цьому сенсі було живе виконання пісні в Ріо-де-Жанейро у 1985 році. Коли Мерк'юрі з'явився перед аудиторією з 325 000 чоловік і почав співати «I Want to Break Free», в нього було кинуто каміння. Він швидко зрозумів, що причиною було його жіноче вбрання, після чого він зняв перуку й фальшиві груди, і це заспокоїло публіку — глядачі не бажали бачити, як насміхаються над піснею про свободу, яку вони вважали «священною».[16][17] Цей випадок спантеличив і розчарував Мерк'юрі.[16][18]

Живе виконання[ред. | ред. код]

Після виходу альбому «The Works», пісня виконувалася майже на всіх концертах «Queen». Спайк Едні звичайно грав вступ на синтезаторі, після чого Мерк'юрі з'являвся на сцені, найчастіше в одязі, що носився у відео — у темній перуці, рожевій блузці та з фальшивими грудьми — які він знімав пізніше під час виконання пісні[16][19]. Браян Мей грав гітарне соло на своїй «Red Special». Деякі рядки співала аудиторія, а рядок "Бог знає" виконувався цілим гуртом. Живі записи цієї пісні з'явилися на концертних альбомах «Live Magic», «Live at Wembley 86» та «Return of the Champions». Крім того, пісня була виконана на кількох концертах, які потім були включені у відеографію «Queen», таку як «Queen at Wembley», «We Are Champions: Final Live in Japan», «The Freddie Mercury Tribute Concert» і «Return of the Champions»[20].

Ліза Стенсфілд виконала пісню на Концерті пам'яті Фредді Мерк'юрі.[21]. Вона з'явилася на сцені, одягнена як домогосподарка з пилососом, як і в оригінальному відео. Пісня також була виконана на багатьох концертах проекту «Queen + Пол Роджерс», де Пол Роджерс брав на себе вокал, Денні Міранда грав на бас-гітарі, а Спайк Едні був на клавішних[22].

Починаючи з липня 2004 року, реміксована версія пісні, тривалістю в одну хвилину, була представлена в відеорекламі «Coca-Cola C2»[23].

Музичне відео[ред. | ред. код]

Відео було знято режисером Девідом Меллетом. Його зняли 22 березня та 4 травня 1984 року в «Limehouse Studios», його кошторис склав близько 100 000 фунтів стерлінгів[24][16]. Відео було включено до відеозбірки «Greatest Video Hits 2». Відеоматеріал з нього пізніше використовувався для пісні «The Show Must Go On».

Перша частина відео пародіювала мильну оперу «Вулиця Коронації» телемережі «ITV», це було запропоновано Роджером Тейлором: «У минулому ми зробили кілька справді серйозних, епічних відеороликів, і ми просто подумали, що нам буде весело. Ми хотіли, щоб люди знали, що ми не дуже серйозно ставимося до себе, що ми все ще можемо сміятися над собою. Ми це довели»[25].

У відео Мерк'юрі зображено як домогосподарку, засновану на персонажі Бет Лінч, яка хоче «звільнитися» від свого життя. Хоча Лінч була блондинкою в мильній опері, Мерк'юрі думав, що він буде виглядати занадто безглуздо, як блондинка, і вибрав темну перуку. Мей грає іншу, більш спокійну домогосподарку, засновану на Хільді Огден. Дікон виступає як консервативна «бабуся», а Тейлор грає школярку, яка, як і Мерк'юрі, хоче іншого життя[12][24].

На початку, під час синтезаторної прелюдії, відео показує комунальний британський цегляний будинок з терасою (як це показано у «Вулиці Коронації»), а потім камера переходить у спальню персонажа Мея. Мей прокидається від будильника. Він встає, одягнений у рожеву сорочку, рожеві шкарпетки та рожеві тапочки у формі кролика, з бігудями на голові. Потім камера переходить у вітальню та кухню, де Мерк'юрі пилососить підлогу пилососом «Hoover 119 Junior» 1950 року[26]. Він носить чорну перуку, рожеві сережки, рожеву блузку з величезними підкладними грудьми під нею, чорну шкіряну міні-сукню та туфлі на високих підборах. На репетиції Мерк'юрі збагнув, що не може вільно рухатися на високих підборах і задовольнився 2-дюймовими підборами[24]. Його власні густі вуса залишилися на місці (хоча він і з'являється без них в останній частині відео). Мей спускається по сходах і йде на кухню. Він проходить повз Дікона, який сидить на дивані, одягнений у чорний плащ, рукавички, сіру перуку і капелюх. Дікон читає газету, постійно фиркає і трясе головою. Тейлор зайнятий миттям посуду на кухні, одягнений як стереотипна школярка — у білій перуці, білій блузці, сірій міні-сукні, з кольоровим галстуком і солом'яною шапкою за спиною. Мерк'юрі зупиняє пилосос і починає співати[16]. Хоча Тейлор не співає в студійній версії пісні, можна побачити синхронізацію його губ з деякими вокальними гармоніями, які він, проте, виконував у живих виступах.

Під час першого куплету Мерк'юрі відкриває двері комори, у якій на короткий час відкривається темне місце, яке також використовується у другому куплеті, схоже на вугільну шахту. Там гурт показується у своєму звичайному вигляді (з Мерк'юрі оголеним до талії, що було звично для його живих та студійних виступів). Гурт оточений натовпом, в чорних халатах та шахтарських шоломах з ліхтарями. Натовп рухається синхронно з музикою. Кадр камери поступово закривається на музикантах, які розташовані за тією ж самою схемою, як у відео до пісні «Bohemian Rhapsody». Мерк'юрі співає, а Дікон, Мей і Тейлор просто стоять навколо нього з опущеними головами. Під час третього куплету Мерк'юрі переходить до іншої сцени і ховається за великою білою коробкою. На початку синтезаторного соло коробка вибухає та розвалюється, і всередині неї опиняється великий камінь. Мерк'юрі сидить на верхній частині каменю, граючи на мідній трубі, хоча лунає звук електрогітари. Він оточений двома чоловіками та двома жінками, всі одягнені в плямисті трико. У другій частині соло, приєднується більше людей, одягнених в один і той же одяг, разом вони виконують хореографічну композицію. У першій частині ряд людей проносить тіло Мерк'юрі над своєю головою. Потім Мерк'юрі піднімається на камінь і занурюється між двома рядами людей, які ловлять його на льоту. Після цього Мерк'юрі переміщається по групі людей, які лежать паралельно на землі і переміщують його по своїх тілах, обертаючись навколо, як на роликовому конвеєрі. Ця частина завершується статичною сценою Мерк'юрі з танцівницею в сухому крижаному димі.[16]

Композицію хореографував Вейн Іглінг — друг Мерк'юрі, який допомагав йому раніше хореографією до «Bohemian Rhapsody»[27]. Тоді Іглінг був лідером Королівського балету, який був задіяний у відео (одним з танцюристів був Джеремі Шеффілд).[28] Спеціально для цієї частини Мерк'юрі поголив свої «фірмові» вуса, щоб зобразити фавна Вацлава Ніжинського в балеті «L'après-midi d'un faune». Зйомка зайняла багато часу, особливо епізод конвеєрної прокатки[16]. За словами Іглінга, попри те, що Мерк'юрі був вродженим виконавцем на сцені, він не терпів виконання хореографованих сцен, і тому його здебільшого підіймали й носили в балетній частині відео. Репетиції з Королівським балетом були організовані Іглінгом таємно від його начальства, що створило йому серйозні проблеми, коли про це дізнались пізніше.[29]

Четвертий куплет зі словами «але життя все ще продовжується» (But life still goes on), повертається до сцени «Вулиці Коронації» першої частини, з деякими незначними змінами. Тейлор, Дікон і Мей сидять у вітальні, читають газети та журнали, включаючи випуск «Дейлі міррор» 1957 року (який читали Мей і Дікон) Тейлор робить «її» шкільне домашнє завдання на столі. Мерк'юрі ходить навколо них і піднімається по сходах під час співу. У фіналі дія повертається в вугільну шахту другої частині, але на цей раз шахтарі, навколо музикантів «Queen», переміщаються безладно.

Музиканти[ред. | ред. код]

Чарти і сертифікації[ред. | ред. код]

Тижневі чарти[ред. | ред. код]

Чарт (1984) Позиція
Австралія (Kent Music Report)[30] 8
Австрія (Ö3 Austria Top 75)[31] 1
Бельгія (Ultratop Flanders)[32] 1
Канада (Canadian Hot 100)[33] 26
Франція (SNEP)[34] 9
Німеччина (Official German Charts)[35] 4
Ірландія (IRMA)[36] 2
Нова Зеландія (RIANZ)[37] 6
Нідерланди (Mega Single Top 100)[38] 1
Швейцарія (Media Control AG)[39] 2
Велика Британія (Official Charts Company)[40] 3
США (Billboard Hot 100)[41] 45
Чарт (2018) Позиція
Канада (Hot Canadian Digital Songs)[42] 33
Угорщина (Single Top 40)[43] 18
Польща (Polish Airplay Top 100)[44] 63
Швеція (Sverigetopplistan)[45] 11
США (Hot Rock Songs) (Billboard)[46] 16

Чарти на кінець року[ред. | ред. код]

Чарт (1984) Позиція
Австралійський чарт синглів [47] 36
Нідерланди (Single Top 100) [48] 9
Новозеландський чарт синглів[49] 25
Південноафриканський чарт синглів[50] 3
Швейцарський чарт синглів[51] 7
Британський чарт синглів[52] 23

Продажі і сертифікації[ред. | ред. код]

Країна Сертифікація Продано
Велика Британія (BPI)[53] Срібло 500,000**
США (RIAA)[54] Золото 500,000^
Італія (FIMI) Платина 50,000**
Данія (IFPI Denmark) Золото 45,000^
^дані про партії засновані тільки на сертифікації
**продажі+потокові дані, засновані тільки на сертифікації

Використання[ред. | ред. код]

У епізоді «Остаточна проблема» кримінальної драми «BBC»«Шерлок», персонаж Джим Моріарті (Ендрю Скотт) показаний за прослуховуванням «I Want to Break Free» під час прибуття на острів Шеррінфорд[55].

Пісня була доступна для завантаження 7 грудня 2010 року для використання в музичній ігровій платформі «Rock Band 3» як в основному режимі, так і в режимі PRO, що дозволяє використовувати справжню гітару/бас-гітару та MIDI-сумісні електронні набори ударних інструментів/клавішних на додаток до трьохчастинної гармонії або резервного вокалу.[56][57]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Queen – Days of Our Lives. Episode 2 (ca. at 23-minute). BBC video.
  2. BRIT Certified — bpi.co.uk 7 квітня 2018
  3. Sky, Rick (1994). The show must go on: the life of Freddie Mercury. Carol Pub. Group. ISBN 0-8065-1506-6.
  4. Queen Songs — The Book: I Want To Break Free. Queensongs.info. 20 лютого 2011.
  5. Queen Non-UK Albums Discography. Ultimatequeen.co.uk. 20 лютого 2011.
  6. Record News. NME (London, England: IPC Media): 31. 31 березня 1984. 
  7. а б в г д I WANT TO BREAK FREE as an a-side. Pcpki.com. 13 жовтня 2013.
  8. а б в г д Single covers from various countries. Web.archive.org (10 червня 2008). 13 жовтня 2013.
  9. I Want To Break Free covers, Queen UK Singles Discography (1973–1984)
  10. I Want To Break Free (single) – Queenpedia.com – Freddie Mercury, Brian May, Roger Taylor, John Deacon, Discography, Bibliography, Charts. Queenpedia.com. 20 лютого 2011.
  11. Queen albums and singles certifications. Queen Museum. 
  12. а б Sutcliffe, p. 180
  13. Sky, Chapter 8
  14. Brian May with Terry Gross on 'Fresh Air', NPR Radio Interview, 3 серпня 2010
  15. Hasted, Nick (February 2015). Queen reborn. Classic Rock: 39. 
  16. а б в г д е ж Sky, Chapter 4
  17. Sutcliffe, Phil (Березень 1991) Brian May Interview – Q Magazine. queenarchives.co
  18. Sutcliffe, Phil (March 1991) Brian May Interview – Q Magazine. queenarchives.co
  19. Freestone, p. 66
  20. Sutcliffe, p. 277
  21. Freddie Mercury Tribute, The Times, 26 квітня 1992
  22. 29.11.2008 – Queen + Paul Rodgers live in HSBC Arena, Rio De Janeiro, Brazil. Queen Concerts (29 листопада 2008). 20 лютого 2011.
  23. Coca-Cola Unveils U.S. Launch Plans for its New Lower-Carb, Lower-Cal Cola, Coca-Cola C2, PR Newswire, 24 травня 2004
  24. а б в Freestone, p. 119
  25. Queen Biography 1984. QueenZone.com. Архів оригіналу за 28 січня 2012. 
  26. Design for a suction cleaner casing. google.com. 16 липня 1948. Процитовано 7 січня 2017. 
  27. Queen News April 2006. Brianmay.com. 20 лютого 2011.
  28. Sky, Chapter 9
  29. Bouttell, Liz and Bain, David (Лютий 2010) Interview: Wayne Eagling – Artistic Director, English National Ballet Архівовано 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.. The Ballet Association. ballet.co.uk
  30. Australian (David Kent) Weekly Single Charts from 1984. Процитовано 18 March 2018. 
  31. Queen — I Want to Break Free Austriancharts.at (нім.). Ö3 Austria Top 40. Hung Medien. Перевірено 18 March 2018.
  32. Ultratop.be - Queen - I Want to Break Free (нід.). Ultratop 50. ULTRATOP & Hung Medien / hitparade.ch. Перевірено 18 March 2018.
  33. "Queen Chart History (Canadian Hot 100)". Billboard. Retrieved 18 March 2018.
  34. Lescharts.com — Queen — I Want to Break Free (фр.). French Singles Chart. Hung Medien. Перевірено 18 March 2018.
  35. "Offiziellecharts.de — Queen — I Want to Break Free". (нім.) GfK Entertainment Charts. Перевірено 18 March 2018.
  36. "The Irish Charts – Search Results – I Want to Break Free". Irish Singles Chart. Перевірено 18 March 2018.
  37. Charts.org.nz — Queen — I Want to Break Free. Top 40 Singles. Hung Medien. Перевірено 18 March 2018.
  38. Dutchcharts.nl — Queen — I Want to Break Free (нід.). Mega Single Top 100. Hung Medien / hitparade.ch. Перевірено 18 March 2018.
  39. Queen — I Want to Break Free swisscharts.com. Swiss Singles Chart. Hung Medien. Перевірено 18 March 2018.
  40. "Official Singles Chart Top 100". Official Charts Company. Retrieved 18 March 2018.
  41. "Queen Chart History (Hot 100)". Billboard. Retrieved 18 March 2018.
  42. Hot Canadian Digital Song Sales: Nov 17, 2018. Billboard. Процитовано 24 November 2018. 
  43. "Archívum — Slágerlisták — MAHASZ" (угор.). Single (track) Top 40 lista. Magyar Hanglemezkiadók Szövetsége. Перевірено 15 November 2018.
  44. "Listy bestsellerów, wyróżnienia :: Związek Producentów Audio-Video". Polish Airplay Top 100. Retrieved 26 November 2018.
  45. Veckolista Heatseeker – Vecka 45, 9 november 2018 (Swedish). Sverigetopplistan. Процитовано November 24, 2018. 
  46. "Queen Chart History (Hot Rock Songs)". Billboard. Retrieved 5 December 2018.
  47. Kent, David (1993). Australian Chart Book 1970–1992. Australian Chart Book, St Ives, N.S.W. ISBN 0-646-11917-6. 
  48. https://dutchcharts.nl/jaaroverzichten.asp?year=1984&cat=s
  49. End of Year Charts 1984. Recorded Music NZ. Процитовано July 17, 2017. 
  50. Top 20 Hit Singles of 1984. Процитовано 2 September 2018. 
  51. Swiss Year-End Charts, 1984 swisscharts.com Процитовано 10 травня 2019
  52. Scaping, Peter, ред. (1984). Top 100 singles: 1983. BPI Year Book 1984. British Phonographic Industry. с. 42–43. ISBN 0-906154-04-9. 
  53. BRIT Certified. Процитовано 18 березня 2018. 
  54. GOLD & PLATINUM. Процитовано 18 березня 2018. 
  55. Moriarty's Role In 'Sherlock' Season 4 Proves That He'll Never Really Be Gone For Good. Bustle. 16 січня 2017. Процитовано 27 березня 2017. 
  56. Cortez, Hector (4 грудня 2010). More Queen Tracks Coming To Rock Band 3. m&c. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 9 листопада 2012.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  57. Snider, Mike (10 June 2010). Rock Band 3: What's New, What's Notable. USA Today. Процитовано 8 листопада 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]