Innuendo

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
InnuendoM:
Innuendo album.jpg
Студійний альбом
Виконавець Queen
Дата випуску 5 лютого 1991
Записаний березень 1989 —
листопад 1990
(«Metropolis Studios»,
Лондон, Велика Британія;
«Mountain Studios»
Монтре, Швейцарія)
Жанр хард-рок
прогресивний рок
глем-рок
хеві-метал
Тривалість 53:44 (CD)
46:55 (LP)
Лейбл Parlophone
Велика Британія
Hollywood Records
США
Продюсер «Queen»
Девід Річардс
Хронологія Queen
Попередній
←
The Miracle
(1989)
Made in Heaven
(1995)
Наступний
→
Сингли з Innuendo
  1. «Innuendo»
    Випущений: 14 січня 1991
  2. «I'm Going Slightly Mad»
    Випущений: 4 березня 1991 (Європа)
  3. «Headlong»
    Випущений: 13 травня 1991
  4. «I Can't Live with You»
    Випущений: 1991 (США)
  5. «These Are the Days of Our Lives»
    Випущений: 5 вересня 1991
  6. «The Show Must Go On»
    Випущений: 14 жовтня 1991
  7. «Ride the Wild Wind»
    Випущений: 1992 (Польща)
  8. «Delilah»
    Випущений: 14 грудня 1992 (Таїланд)
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
Allmusic 3/5 starsStar full.svgStar full.svgStar empty.svgStar empty.svg[1]
Rolling Stone 3/5 starsStar full.svgStar full.svgStar empty.svgStar empty.svg[2]
The Times (unfavourable)[3]
The Orlando Sentinel (favourable)[3]
The Cincinnati Post 3/5 starsStar full.svgStar full.svgStar empty.svgStar empty.svg[3]
Los Angeles Times (mixed)[3]
The San Francisco Chronicle (unfavourable)[3]
St. Petersburg Times 4/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar empty.svg[3]
St. Louis Post-Dispatch (unfavourable)[3]
Entertainment Weekly (C-)[4]

Innuendo (з англ. — «недоcказаність, непрямий натяк») — 14-й студійний альбом британського рок-гурту «Queen», випущений 5 лютого 1991 року.

Про альбом[ред.ред. код]

Вихід тринадцятого альбому «Queen», «The Miracle», не був підкріплений концертним туром. Соліст гурту, Фредді Мерк'юрі, в інтерв'ю BBC Radio 1 сказав, що хотів би відмовитися від схеми «альбом-тур-альбом-тур». У той же час поповзли чутки про смертельну хворобу Мерк'юрі. У той час як Фредді дотримувався правила не спілкуватися зі ЗМІ, інші члени гурту всіляко заперечували ці чутки; Роджер Тейлор в одному з інтерв'ю сказав, що Фредді «здоровий і працездатний».[5]

У 1990 році «Queen» отримали премію BRIT Awards за видатний внесок в британську музику в театрі «Домініон». Подячну промову вимовив Браян Мей. Виснажений вигляд Мерк'юрі, неймовірна худорба і неприродно низький, втомлений голос ще більше посилив чутки про його здоров'я. Поява на BRIT Awards виявилася останньою його появою на публіці.[6]

«Innuendo» — останній альбом «Queen», записаний і випущений за життя Фредді Мерк'юрі. Назва «Innuendo» містить «непрямий натяк» на те, що гурт в такому складі проіснує недовго. Останні пісні дуже нелегко давались Фредді, який був уже важко хворий. Проте, альбом був закінчений і прекрасно прийнятий публікою. На його підтримку було знято кілька кліпів, один з яких, «These Are the Days of Our Lives», став останнім відео за участю Мерк'юрі.[6]

Мерк'юрі не говорив публічно про своє здоров'я, не бажаючи збільшувати продажі своєї музики за рахунок співчуття людей. Він був налаштований продовжувати працювати з «Queen» стільки, скільки зможе: «Буду працювати, поки не впаду» («Keep working until I fucking drop»). Репортери не давали йому спокою в його лондонській резиденції, ускладнюючи роботу над альбомом. Це змусило «Queen» переміститися в студію «Mountain Studios» в Монтре, де більш безпечна і заспокійлива обстановка дозволила гурту сконцентруватися. Ще на ранній стадії запису «Innuendo» було вирішено знову вказати «Queen» як авторів всіх композицій; Мей зазначив, що це істотно полегшило процес запису, а Тейлор зауважив, що це допомогло усунути ті егоїстичні метання, які в підсумку розвалюють гурти.[5][6]

Незважаючи на змішані оцінки критики, новий альбом «Queen» досяг першого рядка в альбомних чартах Голландії, Швейцарії, Італії, Німеччини та рідній Великій Британії. Першу сходинку в «UK Singles Chart» (в останній раз за життя Фредді Мерк'юрі) зайняв і заголовний однойменний сингл з альбому, що вийшов в січні 1991 року. Вершини сингл досяг також в чартах Португалії і ПАР. Подальші сингли: «I'm Going Slightly Mad», «Headlong» і «The Show Must Go On» — всі потрапили в Топ-30 британського чарту, але не були такі успішні як титульна композиція.[6]

«Innuendo» був першим альбом після «Jazz» в 1978 році, коли на обкладинці студійного альбому містилися не портрети учасників гурту; замість цього, дизайнер Річард Грей адаптував деякі роботи французького карикатуриста Гранвіля після того, як Роджер побачив випадково його малюнки в одному художньому буклеті. Бліді чорно-білі малюнки були підчищені і підфарбовані, ідеально передаючи атмосферу нового альбому «Queen».[5]

Список пісень[ред.ред. код]

Автор музики і слів Queen. 

Сторона «А»
# Назва Автор Тривалість
1. «Innuendo»   Фредді Мерк'юрі (музика), Роджер Тейлор (лірика) 6:29
2. «I'm Going Slightly Mad»   Фредді Мерк'юрі 4:04
3. «Headlong»   Браян Мей 4:31
4. «I Can't Live with You»   Браян Мей 4:04
5. «Ride the Wild Wind»   Роджер Тейлор 4:41
Сторона «Б»
# Назва Автор Тривалість
1. «All God's People»   Фредді Мерк'юрі (музика, лірика), Майк Моран (музика) 3:53
2. «These Are the Days of Our Lives»   Роджер Тейлор 3:55
3. «Delilah»   Фредді Мерк'юрі 3:32
4. «Don't Try So Hard»   Фредді Мерк'юрі 3:32
5. «The Hitman»   Фредді Мерк'юрі, Браян Мей, Джон Дікон 3:43
6. «Bijou»   Браян Мей, Фредді Мерк'юрі 1:19
7. «The Show Must Go On»   Браян Мей 4:31

Кліпи до альбому[ред.ред. код]

  1. «Innuendo» — кліп складається з різноманітних візуальних ефектів (анімаційні замальовки, пластилінові чоловічки, і кадри військової хроніки). Всі зйомки музикантів в «Innuendo» були взяті з інших кліпів.
  2. «I'm Going Slightly Mad» — кліп являє собою пантоміму. Мерк'юрі переодягнений в клоуна, з великою кількістю гриму на обличчі, щоб приховати зовнішні ознаки своєї хвороби. Зйомки постійно переривалися. Щоб приховати худорлявість, Фредді надів на себе кілька шарів одягу.
  3. «Headlong» — кліп міг стати останнім для гурту, так як ніхто з музикантів не був упевнений у завтрашньому дні. Мерк'юрі знімався майже без гриму, тому видно, наскільки змінилося його обличчя і фігура.
  4. «These Are the Days of Our Lives» — останній кліп Фредді Мерк'юрі; знятий на чорно-білу плівку. Існує також версія з анімаційними вставками студії Діснея. Кліп не сюжетний — Фредді просто співає перед камерою. Останні слова кліпу стали посланням співака своїм фанатам: «I still love you».
  5. «The Show Must Go On» — кліп складається з кадрів хроніки, інтерв'ю та інших кліпів. Фредді вже не міг зніматися, тому замість нових зйомок було вирішено використовувати наявний матеріал. Відеоряд являє собою не хаотичний набір плівки, а цілком закінчений і самостійний кліп, який ідеально ліг на пісню.

Учасники запису[ред.ред. код]

Queen

  • Фредді Мерк'юрі — головний вокал (всі треки), бек-вокал (1-4, 6-9), клавішні (1, 2, 5, 6, 8-11), драм-машина (2, 9)
  • Браян Мей — електрогітара (всі треки), бек-вокал (2-4, 10, 12), клавішні (3, 4, 12), драм-машина (3, 4), акустична гітара (1)
  • Роджер Тейлор — ударні (1-3, 5-8, 10, 12), бек-вокал (3-4, 6, 12), перкусія (1, 7, 8), клавішні (6, 8), драм-машина (2)
  • Джон Дікон — бас-гітара (всі, крім 11)

Додатковий персонал

  • Стів Гау — акустична гітара (1)
  • Майкл Моран — клавішні (7)
  • Девід Річардс — продюсування, інженерінг, клавішні (4, 8)
  • Ноель Харріс — асистент інженера
  • Джастін Ширлі-Сміт — асистент інженера
  • Річард Грей — дизайн
  • Гранвілль — ілюстрації
  • Анджела Ламлі — додаткові ілюстрації
  • Саймон Фолер — фотографування

Чарти і сертифікації[ред.ред. код]

Країна Позиція Сертифікація Продажі
Австралія 6 платина 50.000
Австрія 2 ? ?
Велика Британія 1 2×платина 600.000
Італія 1 ? ?
Німеччина 1 платина 500.000
Нова Зеландія 6 ? ?
Норвегія 8 ? ?
Канада 16 золото 50.000
Нідерланди 1 2×платина 200.000
США 30 золото 500.000
Фінляндія ? золото 38.221
Франція 9 платина 324.600
Швейцарія 1 2×платина 100.000
Швеція 9 ? ?
Японія 17 ? ?

Джерела[ред.ред. код]

  1. Prato, Greg (5 February 1991). Innuendo — Queen. AllMusic. Процитовано 10 August 2011. 
  2. Eddy, Chuck (7 March 1991). Innuendo. Rolling Stone. Архів оригіналу за 2014-04-08. Процитовано 11 June 2012. 
  3. а б в г д е ж Queen Interviews – Queen – 02-01-1991 – Innuendo – The Times – Queen Archives: Freddie Mercury, Brian May, Roger Taylor, John Deacon, Interviews, Articles, Reviews. Queen Archives. Архів оригіналу за 2014-04-08. Процитовано 10 August 2011. 
  4. Farber, Jim (15 February 1991). Innuendo Review. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 2010-01-17. Процитовано 11 June 2012. 
  5. а б в Полный путеводитель по музыке Queen. e-reading.club. Пітер K. Хоуген. Процитовано 17 липня 2015.  (рос.)
  6. а б в г Innuendo. rock-musicland.com. Процитовано 17 липня 2015.  (рос.)

Посилання[ред.ред. код]