Junkers Ju 390

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Junkers Ju 390
Junkers Ju 390
Призначення: Бомбардувальник
Далекий розвідник
Перший політ: 20 жовтня 1943
Прийнятий на озброєння: 1944
Знятий з озброєння: 1945
Період використання: жовтень 1943 - квітень 1945
На озброєнні у: Третій Рейх
Розробник: Junkers і Junkers Motorenbau und Junkers Flugzeugwerkd
Виробник: Junkers Flugzeug- und Motorenwerke
Всього збудовано: 1 (2)
Крейсерська швидкість: 456 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 505 км/год
Бойовий радіус: 4.000 км
Дальність польоту: 10.000 км
Бойова стеля: 6000 м
Довжина: 34,20 м
Висота: 6,89 м
Розмах крила: 50,32 м
Шасі: прибираються
Двигуни: 6×BMW 801G-2
Тяга (потужність): 6×1700 к.с.
Гарматне озброєння: 8×20-мм
Внутрішнє бомбове навантаження: понад 10.000 т кг
Кулеметне озброєння: 8×13-mm-MG-131

Junkers Ju 390 у Вікісховищі

Junkers Ju 390німецький літак типу Amerikabomber[de] завершального етапу Другої світової війни розробки Junkers. Стартуючи з Франції, Ju 390 повинен був бомбардувати Нью-Йорк, міста східного узбережжя США і повертатись назад.

Історія[ред. | ред. код]

Прототип Ju 390 збудували 1943 з використанням дещо видовженого фюзеляжу Ju 90 V6 і довших на 8 м нових крил з 6 моторними гондолами і 4 стійками шасі, більші хвостові стабілізатори. У задній частині фюзеляжу знаходився транспортний люк. У конкурсі на дальній бомбардувальник спочатку поступився Messerschmitt Me 264.

Прототип Ju 390 V1 виконав 20 жовтня 1943 перший політ як неозброєний транспортний літак. Розглядалась можливість використання його як дальнього морського розвідувального літака. Під час випробувань літав з випробовувальної бази Рехлін[de] біля Мюрица до Праги. Там успішно проходила програма повітряного дозаправлення.

У листопаді 1944 перелетів на базу Junkers у Дессау, де був модернізований. У квітні 1945 задля недопущення захоплення літака союзниками був спалений.

Другий літак Ju 390 V2 у Дессау чи Мерсенбурзі не був добудований до завершення війни. За деякими даними 3 лютого 1945 він був перекинутий в Лерц.

У 1941—1943 рр. поряд з 6-моторним Ju 390 розглядались варіанти 8-моторного Ju 290/8mot, як поєднання двох 4-моторних Ju 290Z (Ju 490), що не було прийнято міністерством авіації.

Ju 390 V1

Модифікації[ред. | ред. код]

Для виробництва розглядались наступні модифікації Ju 390:

  • Ju 390 A: транспортний
  • Ju 390 B: морський і дальній розвідник
  • Ju 390 C: дальній бомбардувальник
  • Ju 390 D: пасажирський

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wolfgang Wagner: Hugo Junkers Pionier der Luftfahrt — seine Flugzeuge; Aus der Reihe: Die deutsche Luftfahrt, Band 24, Bernard & Graefe Verlag, Bonn 1996, ISBN 3-7637-6112-8 (нім.)
  • Horst Lommel: Vom Höhenaufklärer bis zum Raumgleiter 1935—1945, Geheimprojekte der DFS. Motorbuch Verlag, Stuttgart 2000, ISBN 3-613-02072-6 (нім.)
  • Heinz J. Nowarra: Die Deutsche Luftrüstung 1933—1945, Band 3, Bernard & Graefe Verlag, 1993, ISBN 3-7637-5464-4 (Gesamtwerk), ISBN 3-7637-5467-9 (Band 3) (нім.)

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]