KIC 8462852

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Інфрачервоний (зліва) і ультрафіолетовий (праворуч) діапазони

KIC 8462852 (неформальна назва — Таббі[1]) — одиночна зоря в сузір'ї Лебедя. Розташована на відстані 1480 світлових років від Сонця. Зірка не має офіційної назви, неформально її називають «зоря Таббі» або «зоря Бояджян» на честь астронома Табети Бояджян[2], яка разом з колегами вперше намагалась пояснити природу дивної поведінки зорі[3].

Розташування[ред.ред. код]

Карта, на якій відтворено розташування скупчення NGC 6866. Зоря KIC 8462852 розташована на північний схід від нього, між NGC 6866 та зорею Omicron-1 Cygni.

Візуально зоря KIC 8462852 розташована майже на півшляху між яскравими зорями Денеб (інші назви — альфа Лебедя, α Cyg, α Cygni) та дельтою Лебедя (δ Cyg, δ Cygni) і сприймається як частина астеризму Північний хрест. KIC 8462852 візуально розташована південніше зорі 31 Лебедя (Omicron1 Cygni, ο¹ Cygni, 31 Cygni) і на північний схід від зоряного скупчення NGC 6866, відкритого Кароліною Гершель 1783 року. Видима зоряна величина зорі становить 11,7, через що її не видно неозброєним оком.

Несподівані зміни світності[ред.ред. код]

У вересні 2015 року кілька астрономів опублікували результати досліджень змін світності зорі[4], які привернули увагу світових ЗМІ. Реєстрація таких змін здійснювалася орбітальним телескопом «Кеплер» у рамках програми пошуку екзопланет. Зазвичай унаслідок проходження планети перед зорею її світло на короткий час незначно зменшується; цей процес повторюється через регулярні інтервали. Однак зоря KIC 8462852 виявилася винятком: її світність протягом 1580 днів спостережень падала на різні рівні від свого звичайного стану. Більшість часу світимість зірки залишалася на одному і тому ж рівні, але приблизно на 800-й день спостережень її світність впала на ~15 %, а близько 1510—1570 днів її світність у пік становила лише 78 % від звичайної. Падіння склало близько 22 %. Окрім того, спостерігалися також падіння світності й в інші дні, але на менші показники[4]. Настільки велике падіння світності може бути пояснене тим, що певне надзвичайно велике тіло блокує зорю. Для порівняння: планета Юпітер є найбільшою планетою в нашій Сонячній системі, але така планета може бути причиною лише 0,5% падіння світності Сонця[3].

У січні 2016 року астроном Брадлі Шаефер (Bradley Schaefer)[5], дослідивши архіви з фотографіями даної частини неба зроблені з 1890 року, показав, що, окрім короткотермінового затемнення, зоря стала тьмянішою на 15 % за останнє століття[3]. Це дослідження робить аномалію ще складнішою для пояснення. У травні 2017 р. повідомлено про зниження яскравості приблизно на 3 відсотки. Це підтвердила обсерваторія Фейрборн, що знаходиться в Арізоні (США).[6]

Гіпотези[ред.ред. код]

Спочатку вважалося, що аномалії пояснюються неполадками телескопа або спотвореннями під час передавання інформації. Проте в процесі досліджень ця версія була спростована. Спектральний аналіз і тип, до якого належить зоря, теж виключають зміну світності через внутрішні процеси, які в ній відбуваються.

Молода зірка з роєм небесних тіл[ред.ред. код]

Найімовірнішою видається гіпотеза, за якою навколо зірки обертається рій невеликих небесних тіл, що характерно для молодих зір, планетна система яких перебуває на етапі формування. Однак KIC 8462852 не є молодою зорею, тому рій може складатися з комет і астероїдів, безліч яких могли опинитися на близьких орбітах після гравітаційного збурення, спричиненого проходженням іншої зорі. Утім, і таке теж малоймовірно, оскільки прямих доказів цьому немає, а проходження зорі мало відбутися лише кілька тисячоліть тому — це дуже малий термін за космічними масштабами.

Штучна мегаструктура[ред.ред. код]

Табета Бояджян (Tabetha Boyajian), головний автор дослідження, розглядає ще один сценарій: мерехтіння KIC 8462852 може бути ознакою наявності так званої сфери Дайсона — гігантських об'єктів (наприклад, колекторів світла)[7], які високорозвинена позаземна цивілізація збудувала для акумулювання енергії своєї зорі. Ця ідея одразу привернула велику увагу широкого загалу.

«Інопланетяни завжди повинні бути найостаннішою гіпотезою, яку варто розглядати, але це виглядає саме як те, чого ми очікуємо від позаземної цивілізації», — заявив астроном Джейсон Райт (Jason Wright) з Університету штату Пенсільванія[8].

Поле планетарних уламків[ред.ред. код]

Поступове тьмяніння зірки вказує на те, що, можливо, зоря Таббі пожирає планету, яка розташована поруч. Такий сценарій припускає, що планета колись оберталася навколо зірки. Інша ближня зоря могла змінити орбіту настільки, що планета перебуває на шляху до занурення в зорю. При цьому гравітаційна сила могла б відривати шматки такої планети або, можливо, її супутників, залишаючи багато шматків на на орбіті зорі Таббі. Ця теорія є доволі перспективною, оскільки може пояснити і довготермінове, і короткотермінове тьмяніння зірки. Астрофізик Браян Мецгер (Brian Metzger)[9], який представляє цю теорію[10], висловлює думку, що такі планетарні зіткнення більш поширені, ніж вважалось. Зоря Таббі може бути одною з таких зір серед інших 200 000, досліджених Кеплером. Але наша галактика налічує приблизно 100 мільярдів зірок і, згідно запропонованої теорії, таких планетарних зіткнень, як із зорею Таббі, мало б налічуватися щонайменше тисячі щороку[3].

Хмари пилу[ред.ред. код]

Інше можливе пояснення: велика хмара з газу та пилу розташована між Землею та зорею Таббі. Густі групи таких хмар можуть бути причиною падіння світності[3].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зірка Табі названа на честь свого першовідкривача астронома Табети Бояджян
  2. Tabetha Boyajian. Louisiana State University (англ). 
  3. а б в г д Woo, Marcus (15.05.2017). The most mysterious star in the galaxy. www.bbc.com (англ). BBC. 
  4. а б Boyajian, T.S.; LaCourse, D.M.; Rappaport, S.A.; Fabrycky, D.; Fischer, D.A.; Gandolfi, D.; Kennedy, G.M.; Liu, M.C.; Moor, A.; Olah, K.; Vida, K.; Wyatt, M.C.; Best, W.M.J.; Ciesla, F.; Csak, B.; Dupuy, T.J.; Handler, G.; Heng, K.; Korhonen, H.; Kovacs, J.; Kozakis, T.; Kriskovics, L.; Schmitt, J.R.; Szabo, Gy.; Szabo, R.; Wang, J.; Goodman, S.; Hoekstra, A.; Jek, K.J. Planet Hunters X. KIC 8462852- Where's the flux? (pdf)
  5. Bradley Schaefer (англ). 
  6. http://zik.ua/news/2017/05/21/inoplanetna_megastruktura_znovu_prykuvala_uvagu_astronomiv_1099909
  7. HE Ĝ SEARCH FOR EXTRATERRESTRIAL CIVILIZATIONS WITH LARGE ENERGY SUPPLIES. IV. THE SIGNATURES AND INFORMATION CONTENT OF TRANSITING MEGASTRUCTURES (англ). The Astrophysical Journal. 
  8. Астрономы допустили наличие инопланетной цивилизации у далекой звезды
  9. Brian Metzger (англ). Columbia University. 
  10. Secular Dimming of KIC 8462852 Following its Consumption of a Planet. Cornel University Library. 03.04.2017. 

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]