Молодість (кінофестиваль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з KIFF Molodist)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість»
Логотип Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість»
Місце проведення Київ, Україна Україна Україна
Дата заснування 1970
Дати проведення щороку у травні/червні
molodist.com
CMNS: Молодість у Вікісховищі

Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість», КМКФ Молодість (англ. Kyiv International Film Festival "Molodist", KIFF "Molodist") — найбільший сучасний кінофестиваль в Україні. До 2018 та з 2023 року проводиться в останню декаду жовтня кожного року[1]. Фестиваль вважається однією з найбільших спеціалізованих кіноподій України та Східної Європи за версією Міжнародної Асоціації Кінопродюсерів (FIAPF). Засновником фестивалю є фонд «Молодість».

44-й Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» розпочався 25 жовтня в Національному палаці мистецтв «Україна» і тривав до 2 листопада в культових кінотеатрах міста Києва. 

47-й Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість», пройшов у Києві з 26 травня по 2 червня 2018 року — це вперше коли, фестиваль проходитиме у травні/червні, відтоді як керівництво фестивалю заявило у серпні 2017 що дати проведення фестивалю переносять із жовтня на травень/червень[2].

49-й Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість», раніше запланований на 30 травня — 7 червня 2020 року був перенесений у зв’язку з поширенням COVID-19 та введенням відповідних карантинних заходів. Нові дати проведення — 22—30 серпня 2020 року. На кінофестивалі було представлено 4 українських фільми. Один із них — повнометражний, два виконані в студентському форматі, ще один — в короткометражному. Загалом же на фестивалі було показано 12 повнометражних фільмів. Найвідоміший із них — «Парфенон» режисера Мантаса Кведаравічюса. Цей фільм знімали за участі Литви, України та Франції. Фільмом відкриття 49-го фестивалю «Молодість» стала україно-швейцарська стрічка «Забуті» Дарії Онищенко. Режисерка представила творчу команду фільму і нагадала про фестивалі, на яких він побував. Це історія україномовної родини з Луганська, яка намагається залишити непідконтрольну територію і переїхати до Києва. Фільм звертає увагу на проблеми переселенців та на важкі умови життя в окупованому місті.

У 2020 році «Молодість» стала єдиною кіноподією в Україні, що відбулася в гібридному форматі, представивши добірку з 264 фільмів не лише в онлайні, але і в кінотеатрах. Ставши на шлях трансформаційних змін, започаткованих новою командою,  «Молодість» має на меті перетворити фестиваль у подію, що не обмежується лише датами фестивалю, а завжди взаємодіє із глядачем,  розвиває економічний потенціал міста та культурну дипломатію України. Саме тому 50-й ювілейний фестиваль стане святом кіно загальнонаціонального масштабу.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Це єдиний кінофестиваль в Україні, що є акредитованим FIAPF (з 1993 року). Він належить до переліку 26 спеціалізованих міжнародних конкурсних фестивалів.

Щороку фестиваль відвідують близько 200 гостей. До географії конкурсних робіт належать країни майже з усіх континентів. Організатори запрошують учасників конкурсу, членів журі, зіркових акторів і режисерів. Чимало з них проводять майстер-класи і представляють свої фільми глядачам.

Головне завдання фестивалю — сприяти розвитку молодого професійного кіно. Конкурсна програма фестивалю щорічно представляє в Україні відібрані на десятках національних та міжнародних кінооглядів твори талановитої кіномолоді з усіх континентів.

На «Молодості» відбулися дебюти нині визнаних європейських постановників: Фреда Келемена, Тома Тиквера, Денні Бойла, Франсуа Озона, Андраша Монорі, Ілдіко Енеді, Гера Попелаарса, Жака Одіара, Сергія Маслобойщикова, Олексія Балабанова, Дениса Євстигнеєва, Стівена Долдрі та ін. Учасників «Молодості» пізніше відзначали «Золотою пальмовою гілкою» (Брюно Дюмон) та «Оскаром» (Ален Берлінер).

Головні секції — студентський, перший короткометражний (ігровий, анімаційний, документальний) та перший повнометражний ігровий фільм.

Традиційним фестивальним центром на даний момент є Культурний центр "Кінотеатр «Київ». Фестивальні покази відбуваються також у 3—5 інших кінотеатрах, як-от «Жовтень», «Кінопанорама», «Київська Русь», «Кінопалац».

Історія[ред. | ред. код]

В 1970 році Вадим Львович Чубасо разом із Віктором Іларіоновичем Івченко вперше організували фестиваль студентських робіт кінофакультету Київського інституту театрального мистецтва. Він тривав два дні та презентував у своїй програмі 34 стрічки. Так почалася історія Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість». На початку історії це був дводенний огляд короткометражних фільмів. Тоді творці навіть не уявляли, що через 50 років огляди перетворяться у масштабний міжнародний фестиваль і головну кіноподію України.

1970—1980-ті роки[ред. | ред. код]

Вже з перших кроків фестиваль був відкритий для участі представників інших кіновишів та країн. Постійними гостями «Молодості» у 1970-х були кінематографісти Болгарії, Грузії, Вірменії, студенти ВДІКу. Вже з 1975 в конкурсі беруть участь не тільки студентські роботи, але й повнометражні ігрові стрічки. З фестивалю починали свій шлях у велике кіно провідні кінематографісти України. Перше журі очолив режисер фільмів "Як загартувалась криця" та "Овід" Микола Мащенко. Перших призерів нагороджували кришталевими вазами.

Серед призерів фестивалю 1970-80 років — Карен Геворкян і Вадим Абдрашитов, Олександр Панкратов і Володимир Бортко, Костянтин Лопушанський і Сергій Снєжкін, Євген Цимбал і Юрій Мамін.

Серед призерів фестивалю 1970—1980-х років — Карен Геворкян і Вадим Абдрашитов, Олександр Панкратов і Володимир Бортко, Костянтин Лопушанський і Сергій Снєжкін, Євген Цимбал і Юрій Мамін. У 1979 році нагороду здобув фільм «Вавилон XX» — український радянський художній кінофільм режисера Івана Миколайчука, який було знято на кіностудії ім. О. Довженка.

У 1987 році за указом Держкіно УРСР починає працювати молоде об'єднання "Дебют" при кіностудії імені Довженка. Основний склад дебютантів відбувався із випускників режисерського відділення факультету Інститу театрального і кіномистецтва імені Карпенка-Карого, вищих курсів сценаристів і режисерів при Держкіно УРСР і ВДІКу. Стрічка "Кордон на замку" одного з учасників "Дебюту" Сергія Лисенка отримала відзнаку на фестивалі у 1989 році.

У 1988 році на фестивалі дебютує режисер, продюсер, а згодом співзасновник каналу "1+1" Олександр Роднянський зі стрічкою "Стомлені міста".

В часи перебудови «Молодість» почала розширювати свою географію. У конкурсі брали участь країни Прибалтики, Казахстан, Азербайджан та Німеччина. Фестиваль реагував на формування нових течій молодіжної культури. У 1989 році у Києві вперше на території СРСР була представлена продукція московського та ленінградського паралельного кіно: фільми Максима Пежемського, братів Алєйнікових, Генадія Юфіта викликали гострі дискусії про шляхи нового мистецтва.

В останні роки 80-их "Молодість" випустила нову генерацію документалістів, які сміливо підіймали найбільш болючі суспільні теми. Цю традицію продовжує документаліст, засновник "Майстерні.doc" Сергій Буковський.

1990-ті роки[ред. | ред. код]

З розпадом СРСР фестиваль здобув нові можливості розвитку у незалежній Україні. Вже у 1993 році Міжнародна федерація асоціацій кінопродюсерів офіційно реєструє «Молодість» як міжнародний фестиваль, діяльність якого повністю відповідає міжнародним стандартам. Вирішальним у долі фестиваля стало партнерство із створеним у 1995 році телеканалом «1+1», який допоміг вирішити найскладніші фінансові та організаційні проблеми «Молодості».

Серед учасників «Молодості» 1990-х багато призерів найпрестижніших кінонагород світу: Брюно Дюмон, який побував у Києві у 1997 році з дебютною стрічкою «Життя Ісуса», через два роки отримає «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі за свою другу режисерську роботу «Людство». Ален Берлінер, відмічений на «Молодості» призом за найкращий повнометражний дебют «Моє життя у рожевому», стане лауреатом «Оскара».

У 1997 році на фестивалі був установлений спеціальний приз за внесок у світове киномистецтво. Його лауреатами стали голівудський режисер українського походження Едвард Дмитрик, великий італійський комедіограф Маріо Монічеллі, ветеран польської кінематографії Єжи Гофман, майстер італійського кіно Етторе Скола.

З 2001 року президентом фестивалю став народний артист України Богдан Ступка.

У 2004 році символом фестивалю стала фоторобота українського оператора Данила Демуцького, яка отримала у 1925 році Гран-прі на конкурсі фотографії у Парижі.

У 2005 році символом фестивалю став фотоколаж з обличч численних зірок українського та світового кінематографу, які того чи іншого року відвідали фестиваль. Основним графічним символом стала поштова марка, що символізує інтенсивне спілкування, творчі зв'язки, відсутність кордонів та умовність тих відстаней, що розділяють країни та кіномитців.

Ювілей у 2010[ред. | ред. код]

У 2010 р. в Києві відкрився ювілейний кінофестиваль «Молодість», найбільшій кіноподії в Україні та Східній Європі виповнилося вже 40 років. Протягом тижня було показано майже три сотні фільмів. Для шанувальників кіномистецтва були передбачені майстер-класи та зустрічі з іменитими режисерами і акторами. У програмі фестивалю також були представлені фільми-переможці за всю його історію.

Офіційна церемонія відкриття ювілейного кінофестивалю почалася в Національній опері ім. Шевченка, її провела російська актриса Рената Літвінова. Серед гостей «Молодості» — світові імена: Фанні Ардан, Жерар Депардьє, Карен Шахназаров, Людмила Гурченко, Володимир Меньшов, Роман Балаян.

Показ французького фільму «Картахена», який презентували актори Софі Марсо і Крістофер Ламберт, головні виконавці ролей, відбувся у кінотеатрі «Київ». У картині режисера-дебютанта Алана Монне, героїня Софі Марсо потерпає фізично і психологічно. Її партнером по фільму став Крістофер Ламберт, який теж непогано впорався зі своєю роллю пияки, екс-чемпіона з боксу.

У 2010 р. в конкурсній програмі було представлено 57 стрічок (23 студентських, 21 короткометражних і 13 повнометражних фільмів). Позаконкурсна програма була представлена 67 фільмами, альтернативна конкурсна програма — 21 фільмом. Журі «Молодості» очолював французький режисер Марк Каро. А в суддівські крісла сіли: австрійський режисер Райнер Фріммель, український художник Олександр Ройтбурд і російський продюсер Олена Яцура.

Переможець Сергій Лозниця «Щастя моє» отримав $ 10 тис. і «Скіфського оленя». Також $ 2 тис. отримали режисери, які відзначилися і одержали перемогу в категоріях: найкраща короткометражка, найкращий повнометражний фільм і найкраща студентська робота. Найкращий молодий актор отримав премію в 1 тис. євро. Почесного «Скіфського оленя» отримав Крістофер Ламберт «За внесок у світовий кінематограф».

Перетнувши символічну межу у 40 років, фестиваль незмінно зосереджений на дослідженні найважливіших тенденцій розвитку молодого кіно і є послідовним у своєму прагненні допомогти молодим талантам зайняти місце, якого вони варті, у сучасному кінопроцесі.

Заявки та відбір[ред. | ред. код]

Кожен фільм, поданий на фестиваль, має супроводжуватися документацією, яка містить:

  • Синопсис фільму
  • Біографію та фільмографію режисера
  • Творчі та технічні відомості про фільм
  • Кадри з фільму (в цифровому вигляді поліграфічної якості (hi-res JPEG)
  • Фото режисера (в цифровому вигляді поліграфічної якості (hi-res JPEG)
  • Монтажні листи українською або англійською мовою

Реєстрація фільму на фестивалі потребує сплати реєстраційного внеску (окрім фільмів українського виробництва).

Заявка, DVD-носії та документація, надіслана на відбір, не підлягають поверненню (якщо це не зазначено окремо).

Відбір фільмів здійснює відбіркова комісія, визначена дирекцією фестивалю.

Рішення відбіркової комісії надсилається правовласнику (режисеру).

Секції конкурсної програми[ред. | ред. код]

Міжнародний конкурс[ред. | ред. код]

Як і 40 років тому, конкурсна частина фестивалю містить три основні міжнародні програми — студентську, короткометражну і повнометражну. Стрічка-претендент має вийти не раніше ніж «01» січня року, попереднього до року проведення поточного фестивалю. Фільми, що брали участь у інших фестивалях та отримали нагороди, можуть бути запропоновані до участі в конкурсі. Фільми Студентської та Короткометражної категорій розглядаються за умови наявності 35-мм фільмомокопії або цифрового носія типу DCP чи BluRay та HD цифрових відеофайлів. Фільми Повнометражної категорії розглядаються за умови наявності 35-мм фільмомокопії або цифрового носія типу DCP. Фільми, які демонструвалися на території України, не можуть бути запропоновані до участі у програмі.

  • Програма студентських фільмів. Головне завдання фестивалю «Молодість» — сприяння розвитку молодого кіно. Щороку презентується біля трьох десятків студентських робіт. Програма включає перший професійний короткометражний фільм (ігровий, документальний, анімаційний) (до 45')

Призи, на які претендують фільми програми: Приз за Найкращий студентський фільм / Приз ім. Іва Монтана найкращому молодому актору / Гран-Прі / Приз глядацьких симпатій

  • Програма короткометражних фільмів. Фестивальна програма короткого метру представляє збірку цікавих робіт молодих режисерів зі всього світу — кіномитці представлять свої фільми особисто. В змаганні беруть участь фільми не довші за 30 хвилин.

Призи, на які претендують фільми програми: Приз за Найкращий короткометражний фільм / Приз ім. Іва Монтана найкращому молодому актору / Гран-Прі / Приз глядацьких симпатій

  • Програма повнометражних фільмів. Щороку близько десятка дебютних повнометражних фільмів (від 60' і більше) представлять актуальні тенденції розвитку європейського і світового кіно. Традиційно, свій перший великий творчий успіх молоді режисери представляють особисто.

Призи, на які претендують фільми програми: Приз за Найкращий повнометражний фільм / Приз ім. Іва Монтана найкращому молодому актору / Гран-Прі / Приз глядацьких симпатій

Національний конкурс[ред. | ред. код]

Першорядним завданням для фестивалю зажди був и залишається пошук, відбір та просування українських фільмів. Історично, секція «Панорама українського кіно» була першою позаконкурсною програмою фестивалю. Згодом вона була визначена як «Національна конкурсна програма». Участь у національному конкурсі беруть будь-які короткометражні фільми (ігрові, документальні, анімаційні, до 45 хвилин), вироблені в Україні (або за участю України як країни-співпродюсера). Фільми, які демонструвалися на території України, можуть бути запропоновані до участі в програмі.

«Сонячний зайчик»[ред. | ред. код]

«Сонячний зайчик» (англ. SunnyBunny) — це головний вітчизняний культурний ЛГБТ захід, відомий за межами України. Заснована 2001 року, директором фестивалю Андрієм Халпахчі і відомим тележурналістом Анатолієм Єремою. Це друга в світі (після Teddy Award на Берлінале) програма ЛГБТ фільмів на основних міжнародних кінофестивалях (2007 року ЛГБТ премію Queer Lion було започатковано також на Венеціанському кінофестивалі, а з 2010 року приз Queer Palm вручають і в Каннах). Приз за Найкращий фільм/Спеціальні дипломи. Конкурс відбувається на спеціальних показах «Сонячного зайчика» в кінотеатрі «Жовтень».

«Molodist Teen Screen»[ред. | ред. код]

Конкурсна програма для дітей «Molodist Teen Screen» — це не лише спроба поговорити з дітьми на серйозні теми мовою кіно. Це ще й унікальна можливість побачити вибір дитини, адже саме дитяче журі визначає переможця. Програма розрахована на вікову категорію 10—14 років.

Documentary Competition[ред. | ред. код]

Documentary competition це нова конкурсна програма документального кіно, у рамках якої режисери представляють свої дебютні роботи. Програма заснована до 50-ї річниці «Молодості». За словами Ігоря Шестопалова, програмного директора кінофестивалю, конкурс повнометражних документальних фільмів стане логічним продовженням нашої міжнародної конкурсної програми. Розвиток таких напрямків дає можливість залучити ще більшу кількість молодих перспективних представників кіноіндустрії та створити окремий сегмент для визначних кіноробіт. Призовий фонд переможця програми складає 2000 доларів USD.

Секції позаконкурсної програми[ред. | ред. код]

Позаконкурсна секція фестивалю традиційно представляє низку програм, які знайомлять глядача з найкращими досягненнями найновішого національного та світового кіномистецтва: ретроспективи провідних майстрів світового екрану та найбільших кіношкіл світу, спеціальні події.

Фільм-відкриття[ред. | ред. код]

До позаконкурсної програми входить фільм, що відкриває кінофестиваль. Фільмом відкриття 48-го кінофестивалю стала стрічка «Дехто любить гаряченьке» — реставрована реставрована версія класичної голлівудської комедії режисера Біллі Вайлдера «У джазі тільки дівчата». Картина режисерки Дарії Онищенко «Забуті» відкривала 49-й КМКФ «Молодість».

Ретроспективна програма «Століття»[ред. | ред. код]

Лише за останнє десятиріччя на «Молодості» були показані ретроспективи Ліндсея Андерсона, Мішеля Суттера, Маргарет фон Тротта, Дерека Джармена, Інгмара Бергмана, Девіда Лінча, братів Каурісмякі, Петра Чардиніна, Івана Пир'єва, Едварда Дмитрика, Леоніда Осики, Івана Миколайчука, Кшиштофа Зануссі, Робера Брессона, Етторе Сколи та багатьох інших.

Українські прем'єри[ред. | ред. код]

Найновіші українські фільми, що були зняті протягом року. Експериментальні, незалежні, сміливі. Все, чим живе сучасне українське кіно

FORMA[ред. | ред. код]

Програма започаткована у 2018 році представляє добірку унікальних, експериментальних та сміливих фільмів, які демонструють, що кіно продовжує жити та змінюватися.

Опівнічний сеанс[ред. | ред. код]

Нововведення «Молодості» у 2019 році.  Програма продовжує традицію пізніх кіносеансів неконвенційного жанрового кіно, що занурює в особливу атмосферу саме під час перегляду вночі.

Спеціальні події[ред. | ред. код]

Низка самостійних кіноподій, які формально лежать поза концептуальними межами традиційних фестивальних програм, вільний простір для презентації різнорідних тем та створення спеціальних акцентів.

Національний фокус[ред. | ред. код]

Кожного року фестиваль показує добірку актуального кіно, з окремої країни (2014 рік — Угорський фокус, 2015 рік — Словацький фокус, 2016 рік –Литовський фокус) або представляє її ретроспективну програму (2018 рік — Італія, 2019 рік — Канада).

«Дні Вишеградського кіно»[ред. | ред. код]

«Дні Вишеградського кіно» є спільним проєктом урядів Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини, а також Міжнародного Вишеградського фонду. Його метою є просування ідей сталого регіонального співробітництва в Центральній Європі. Для досягнення мети, «Міжнародний кінофестиваль «Молодість» організовує Дні Вишеградського Кіно в Києві, демонструючи стрічки Вишеградської четвірки.

Метри[ред. | ред. код]

Програма охоплює стрічки, які зняли «метри» кінематографа​.

Фестиваль фестивалів[ред. | ред. код]

Понад 10 років ця програма приваблює увагу публіки і вже стала традиційною. Учасники офіційних селекцій та призери головних фестивальних гравців світу — Канн, Берліна, Локарно, Карлових Вар та інших.

Скандинавська панорама[ред. | ред. код]

Сміливі історії, зняті одними з найяскравіших представників європейського кінематографа. Режисери з Данії, Швеції, ФІнляндії, Норвегії та Ісландії стали частиною позаконкурсної програми 40-го КМКФ «Молодість».

Валі Експорт[ред. | ред. код]

Валі Експорт — одна з найважливіших і найвпливовіших художниць, яка застосовує феміністичний підхід до мультимедійного мистецтва та теорії. У 1967 році вона обрала псевдонім, щоб символічно дистанціюватися від своєї ідентичності та образу жінки-мисткині у патріархальному суспільстві. Сьогодні творчі роботи Експорт зберігаються в колекціях Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Художньому музеї Вінтертура в Швейцарії та Національному центрі мистецтва й культури імені Жоржа Помпіду в Парижі. Її експериментальна творчість знайшла своє місце в позаконкурсній програмі КМКФ «Молодість».

Міраж свободи[ред. | ред. код]

Українське експериментальне кіно 1960-х — 1980-х років. Програма представляє доробок студії «Київнаукфільм» 1980-х років, позначений абсурдністю та іронічністю. Від документальних хронік сімейного життя до пародійних кінокомедій, ці «ефемерні фільми» відбили як побут 1970-х — 1980-х, так і трагедію пізньорадянського неофіційного мистецтва.

Молодість. «Короткий Інсайт»[ред. | ред. код]

“Короткий Інсайт” не тільки допоможе зануритися у світ анімації, документального та експериментального кіно, а й зробить ексрурс у світові тенденції сучасного кіномистецтва. Більшість із представлених картин стали фестивальними хітами, а дехто зібрав найпрестижніші нагороди по всьому світі, є й ті, що стають новаторами з неповторним режисерським стилем.

Молодість. Знову до школи[ред. | ред. код]

Програма охоплює добірку кращих фільмів кіношкіл із різних куточків світу. В 2019 році до програми увійшли Національний Університет Театру та Кіно “І. Л. Караджале” у Бухаресті (UNATC) та Вищий національний інститут виконавських видів мистецтва і техніки мовлення (INSAS).

Другий фронт. Історії ЛГБТ-військових[ред. | ред. код]

Позаконкурсна програма презентує фільми, де показуються не лише відкритих ЛГБТ-військових — але й дається історія кожної літери із цієї абревіатури: відкритої лесбійки, відкритого гея, відкритої бісексуалки та відкритої трансгендерної жінки або чоловіка, чиї долі переплелися з війною, поєдналися з долею всієї країни та її болем.

Дивись українське![ред. | ред. код]

«Дивись українське» є збіркою фільмів, створених у рамках проєкту «Дивись українське — твори своє майбутнє!» метою якого є розвиток національного кінематографа.

Фільм-закриття[ред. | ред. код]

Закриває позаконкурсну програму — фільм-закриття. Фінальним фільмом 49-ї «Молодості» стала тонка документальна робота Ірини Цілик — «Земля блактина, ніби апельсин», про світлі моменти у найтемнішу пору, пору війни.

Права фестивалю[ред. | ред. код]

Фестиваль не платить за право показу фільмів відібраних до Міжнародної та Національної конкурсної програми.

Фестиваль не інформує аплікантів про причини відмови в участі у конкурсних або інших програмах фестивалю.

Фестиваль залишає за собою право на 3 (три) кінопокази фільмів офіційної конкурсної програми. Кількість кінопоказів фільмів інших конкурсних програм і позаконкурсної програми визначається домовленостями з правовласником фільму.

Фільми, відібрані до студентської та короткометражної конкурсної секції фестивалю можуть бути показані в рамках некомерційних презентаційних програм фестивалю на території України протягом 2020-2021 років за умови згоди автора (правовласника), зазначеної у заповненій аплікаційній формі.

Фільми відібрані до участі в Національній конкурсній програмі фестивалю можуть бути показані в рамках некомерційних презентаційних програм фестивалю за  межами України протягом 2020-2021 років за умови  згоди автора (правовласника), зазначеної у заповненій аплікаційній формі.

Журі[ред. | ред. код]

Дирекція фестивалю формує міжнародне журі, яке оцінює фільми Офіційної Конкурсної Програми та працює відповідно до Правил для міжнародних кінофестивалів FIAPF й відповідно до регламенту МКФ «Молодість». Національна конкурсна програма оцінюється спеціально сформованим журі. На Фестивалі також можуть працювати журі FIPRESCI (Міжнародної федерації кінопреси), FICC (Міжнародної федерації кіноклубів), Екуменічне журі тощо.

  • Журі ФІПРЕССІ. Рішення щодо присутності журі ФІПРЕССІ (Міжнародна федерація кінопреси, фр. Fédération Internationale de la Presse Cinématographique, "FIPRESCI") на фестивалі приймається Генеральною Асамблеєю.
  • Журі FICC. Вперше журі Міжнародної Федерації Кіноклубів було представлено на кінофестивалі Молодість у 1998 році.
  • Журі конкурсу Sunny Bunny. До складу міжнародного журі «Сонячного зайчика» входять громадські активісти та представники ЛГБТ організацій, фахівці в області квір-студій та гендерної тематики, діячі культури та інші знакові особистості, які роблять внесок, або відомі своєю підтримкою ЛГБТ спільноти. Завдання журі Sunny Bunny — обрати серед фільмів з усіх програм фестивалю особливо актуальну, хвилюючу чи знакову для ЛГБТ спільноти стрічку.
  • Журі національного конкурсу оцінює сучасні вітчизняні фільми з 2004 року. До складу журі національного конкурсу традиційно входять українські телеведучі, кінокритики, режисери, продюсери, мистецтвознавці та інші представники культури й мистецтва.
  • Екуменічне журі призначається Екуменічною кінематографічною організацією Інтерфільм, Світовою католицькою організацією для спілкування SIGNIS та Конференцією Європейських церков. До складу екуменічного журі входять шість членів, представників різних країн та культур, які можуть бути кіножурналістами, кінокритиками, теологами, викладачами чи дослідниками. Екуменічне журі зосереджує свою увагу на стрічках специфічного характеру. Воно розглядає як мистецьку якість фільму, так і релігійну, соціальну та гуманістичну проблематику.

Нагороди[ред. | ред. код]

Суми призів надаються до оподаткування. Виплата грошей, здійснених після відрахувань та сплати податків, забезпечується відповідно до законодавства України.

  • Ґран-прі за найкращий фільм Міжнародної конкурсної програми (10 000 доларів USD та статуетка «Скіфський олень», що є символом кінофестивалю)
  • Приз за найкращий фільм у кожній категорії Міжнародної конкурсної програми (2 000 USD та статуетка «Скіфський олень»)
  • Приз за найкращий фільм Національної конкурсної програми короткометражних фільмів (50 000 гривень та статуетка «Скіфський олень»)
  • Приз за найкращий фільм у конкурсній програмі Сонячний зайчик» (2 000 USD та статуетка «Скіфський олень»)
  • Приз за найкращий фільм у конкурсній програмі «Teen Screen» (2 000 USD та статуетка «Скіфський олень»)
  • Приз за найкращий фільм у конкурсній програмі документального кіно (2 000 USD та статуетка «Скіфський олень»)
  • Дипломи журі

Інші нагороди:

  • Приз за внесок у світове кіномистецтво (статуетка «Скіфський олень»)
  • Приз глядацьких симпатій (статуетка «Скіфський олень»)
  • Приз журі FIPRESCI (у разі присутності на Фестивалі журі FIPRESCI)
  • Приз «Дон Кіхот» (у разі присутності на Фестивалі журі FICC)
  • Приз Екуменічного журі (у разі його присутності на Фестивалі) Нагородження у межах фестивалю іншими позастатутними призами, зафундованими приватними особами або організаціями, можливе лише за узгодженням з Дирекцією Фестивалю.

Перелік переможців[ред. | ред. код]

Огляд студентських робіт, зараз нам відомий як «Молодість», почався в 1970 році. Проте тоді це були всього кількаденні форуми, інформація про які фактично загублена. Але, наприклад, відомо, що в 1971 році на «Молодості» відзначили дебютну акторську роботу Володимира Меньшова «Щасливий Кукушкін». У нижче наведеному переліку присутні деякі прогалини по роках — інформацію по них ще досі шукають в архівах.

У 1970-х1980-х роках вручався Головний приз «За найкраще втілення сучасної теми», від 1979 року декілька разів поспіль — Головний приз «За найкращий художній фільм», нині (2000-ні) — Гран-прі.

Рік Назва фільму режисер/и кіностудія / країна або республіка СРСР Примітки
1972 «Захарова рідня» Олександр Криварчук СРСР, УРСР
1974 «Перша сторінка» Себастьян Аларкон ВДІК
«Звичайний сіонізм» Рамон Бетрос КДІТМ
1975 «Жінка з вбитого села», «Німий крик», «Крихта піску»  Білоруська РСР програма документальних фільмів студії «Білорусьфільм»
1975 «Канал» Володимир Бортко СРСР, УРСР
«Ар-хі-ме-ди!» Олександр Павловський СРСР, УРСР
1977
головний приз не присудили
1978 «Ангел мій» Борис Токарєв СРСР, РРФСР
«Ветеран» Аркадій Сіренко СРСР, РРФСР
1979 «Вавилон XX» Іван Миколайчук СРСР, УРСР
1980 «Дебют» «Мосфільм» за великий творчий внесок у професійне становлення молодих кінематографістів та програму фільмів, представлених на фестивалі
1981 «Жарт» Галина Юркова
1982 «Сім маленьких розповідей про перше кохання» Георгій Матарадзе СРСР, ГРСР
1983 «Солдатські вдови» Володимир Артеменко СРСР, УРСР
«Над Бейрутом чуже небо» Ф. Мутлак
«Пригоди Петрова і Васєчкіна, звичайні й неймовірні» Володимир Алєніков СРСР, РРФСР
1984 «Одиниця „з обманом“» Андрій Праченко СРСР, УРСР
1985 «Гей, на лінкорі!» Сергій Снєжкін СРСР, РРФСР
1986 «Свято Нептуна» Юрій Мамін СРСР, РРФСР
1987 «Двоє на мотоциклі» Серик Апримов СРСР, КРСР
1988 «Захисник Сєдов» Євген Цимбал СРСР, УРСР
«Невідома» Володимир Кучинський СРСР, УРСР
1990 «Ми летимо» О. Вазар анімаційний фільм
1991
Гран-прі не присудили
1992
Фестиваль не відбувся
1993 «Олімпійське літо» Гордіан Маугг Німеччина Німеччина
1995 «САБС» Глєб Тєлєшов Росія Росія
1996 «Тридцять п'ять в стороні» Даміан О'Доннелл Ірландія Ірландія
1997 «Склад» Донна Сван Австралія Австралія
1998 «Голоси» Андрій Осипов Росія Росія
1999 «Хлібний День» Сергій Дворцевой Росія Росія
2000 «Бути поруч» Рох Стефанік, Стефан Далдрі Франція Франція / Велика Британія Велика Британія
2001 «Діва та піаніст» Мартін Ле Галль Франція Франція
«Чоловічі справи» Славомір Фабіцькі Польща Польща
2002 «Утопія Блюз» Штефан Гаупт Швейцарія Швейцарія
2003 «Старі» Геннадій Сидоров Росія Росія
2004 «Після меси» Паприка Стеен Данія Данія
2005 «Звинувачуваний» Якоб Тюзен Данія Данія
2006 «12:08 на схід від Бухареста» Корнеліу Порумбою Румунія Румунія
2007 «Мандри Оркестру» Еран Колірін Ізраїль Ізраїль / Франція Франція
2008 «Будда вибухнув від сорому» Хана Махмальбаф Іран Іран
«Шультес» Бакур Бакурадзе Росія Росія
2009 «Дівчинка» Тіцца Кові, Райнер Фріммель Італія Італія / Австрія Австрія
2010 «Щастя моє» Сергій Лозниця Україна Україна / Німеччина Німеччина / Нідерланди Нідерланди
2011 «Подих» Карл Марковіч Австрія Австрія
2012 «L» Бабіс Макрідіс Греція Греція
2013 «Людська маса»
(англ. The Mass of Men)
Ґабріель Ґоше Велика Британія Велика Британія
Повернення (множина) Олександр Ратій Україна Україна У номінації «Національний короткометражний фільм»[3][4]
2014 «Десь там»
(англ. Anywhere Else)
Естер Амрамі Німеччина Німеччина
2015 «Принцеса»
(англ. Princess)
Талі Шалом-Езер Ізраїль Ізраїль
2016 «Остання сім'я»
(англ. Ostatnia rodzina)
Ян П. Матушинський Польща Польща З врученням грошового сертифікату від «Лото-Забава» на 10 000 доларів
2017
фестиваль не проводився
2018 «Святий»
(лит. Šventasis)
Андріус Блажевічюс Литва Литва / Польща Польща Гран-прі «Скіфський олень» та сертифікат на 10 000 доларів
2019 «Дикий»
(фр. Sauvage)
Камій Відаль-Наке Франція Франція Гран-прі «Скіфський олень»
2020 «Особливі прикмети»

(ісп. Sin señas particulares)

«Твій хід»

(фр. Kuessipan)

Фернанда Валадез

Міріам Верро

Іспанія Іспанія / Франція Франція Гран-прі «Скіфський олень» та грошова винагорода

Ключові особи[ред. | ред. код]

Андрій Халпахчі
  • Халпахчі Андрій Якович — художній керівник фестивалю; генеральний директор фестивалю від 1992 до 2019 року, з ним пов'язують успіхи кінофестивалю останніх років. «Фестиваль змінюється. Про театр кажуть, що він живе 10 років — це його золотий період, потім потрібно щось робити нове, інакше він "гине". Фестивалю "Молодість" вже 50 років і він не загинув, але безумовно — нові часи потребують нових форм, нової команди, нових ідей". - Халпахчі Андрій Якович.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Десятерик, Дмитро (31 жовтня 2023). Відродження «Молодості». 52-й міжнародний кінофестиваль відбувся попри війну. detector.media (укр.). Процитовано 31 жовтня 2023.
  2. Кінофестиваль «Молодість» переніс дату проведення на травень [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.] — Громадське радіо, 21 серпня 2017
  3. Молодість 43. Kino-teatr.ua. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2021.
  4. Дмитро Бондарчук (29 жовтня 2013). МОЛОДІСТЬ’43: Національний конкурс короткометражних фільмів. KINOKOLO.UA. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
1. Андрій Халпахчі про 45-ту «Молодість» // «Радио Вести», 28 жовтня 2015