Кіт Джарретт
| Кіт Джарретт | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 8 травня 1945 (78 років) |
| Місце народження | Аллентаун, Пенсільванія, США[1] |
| Роки активності | 1958 — тепер. час |
| Громадянство | США |
| Професії | піаніст, композитор, джазмен, студійний музикант |
| Освіта | Музичний коледж Берклі і Emmaus High Schoold |
| Інструменти | фортепіано[2], саксофон і орган[d] |
| Жанри | джаз |
| Лейбли | ECM Recordsd і Atlantic Records |
| Нагороди | |
| keithjarrett.org | |
 Файли у Вікісховищі | |
Кіт (Кейт) Джарретт (Keith Jarrett, нар. 8 травня 1945) — американський музикант-виконавець (фортепіано та інші клавішні, сопрано-саксофон, ударні) та композитор. Джарретт працює в області джазу, виконує академічний репертуар, а також відомий своїми сольними імпровізаціями, що поєднують музичний матеріал різних музичних стилів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у місті Аллентаун, штат Пенсільванія (США). Почав вчитися гри на фортепіано коли йому було 3 роки. Потім він отримав класичну музичну освіту. Брав участь у програмах Музичної Академії у Філадельфії та у Медісон Сквер Гарден.
У віці 15 років Джарретт офіційно розпочав вивчення композиції, а невдовзі потому виїхав до Бостона на навчання в Музичному коледжі Берклі (Berklee College of Music). Він мав пропозицію продовжити навчання у Наді Буаланже в Парижі, але замість того поїхав до Нью-Йорку щоб грати джаз.
Від 1966 року Джарретт грав у квартеті Чарльза Ллойда, найпопулярнішій у світі джазовій групі тих часів. У кінці 60-х він заснував власне тріо з Чарлі Геденом і Полом Моушином, а в 1972 році перетворив це тріо у квартет, запросивши до складу тенор-саксофоніста Дьюві Редмана. Група припинила існування в 1976 році.
У 1970—1971 роках Джарретт грав на електричному фортепіано та органі в групі Майлза Девіса. Після цього грав у власних групах та соло.
У 1970 році Кіт Джарретт розпочав співпрацю з продюсером Манфредом Айкером і його фірмою грамзапису ECM Records[en]. Найважливішим ефектом цієї співпраці були його сольні записи, видані на альбомах: «Facing You[en]», «The Köln Concert[en]» (найвідоміший), «Sun Bear Concerts[en]», «Paris Concert[en]», «Dark Intervals and Vienna Concert». Ці альбоми стали фактично культовими для фанатів джазу в 70-х роках. У цей же період він записувався також і з Яном Гарбареком.
Починаючи з 1983 р., Джарретт сконцентрував свою діяльність на грі в Standards Trio (із басистом Гарі Пікоком і ударником Джеком ДеДжонет). Тріо займалося, передусім, інтерпретацією американських стандартів популярної музики 30-х, 40-х і 50-х років.
У 1988 році Джарретт почав записувати для фірми «ECM Records[en]» твори Й. С. Баха, першим із яких став Добре темперований клавір, зошит 1 (на фортепіано) і зошит 2 (на клавесині). В 1993 році він записав 24 Прелюдії та Фуги Дмитра Шостаковича тв. 87.
До класичного репертуару Джарретта входять твори: Самюеля Барбера, Бели Бартока, Ігоря Стравінського та інших.
Джарретт виступав з різноманітними симфонічними оркестрами: San Francisco Symphony, Philadelphia Orchestra, American Composers Orchestra[en], Brooklyn Philharmonic Orchestra i Beethovenhalle Orchestra з Бону, а також із такими диригентами, як: Джон Адамс, Володимир Ашкеназі, Деніс Ресел Девіс, Джон Еліот Гардінер.
Багато композицій Джарретта мали свої прем'єри у знаменитих музичних центрах: (Карнегі Хол, Токійська Філармонія, Саратого Спрінгс, Лінкольн Центр, Еліс Тулі Хол).
У квітні 1994 року ECM Records видала два нові альбоми Джарретта: «At The Deer Head Inn» (запис концерту в клубі з ударником Полом Моушеном і басистом Гері Пікоком), а також «Bridge of Light[en]» (запис чотирьох композицій Джарретта у виконанні оркестру Fairfield Orchestra під керівництвом Томаса Кроуфорда).
У 1997 році було видано наступний сольний альбом Джарретта «In La Scala», який критики й слухачі сприйняли з великим ентузіазмом. Його записи наступних років у тріо з Пікоком і Моушеном були високо оцінені критиками. Після кількарічної перерви він відновив свою концертну діяльність. У 2003 році Джарретт став лауреатом престижної нагороди — Полар М'юзік Прайз.
2018-го року Джарретт переніс два інфаркти (у лютому і травні), і з того часу ліва частина його тіла залишається частково паралізованою. Такий стан унеможливив повноцінну гру на фортепіано.[3]
Дискографія[ред. | ред. код]
|
|
|
Джерела і посилання[ред. | ред. код]
- Неофіційний сайт [Архівовано 11 червня 2007 у Wayback Machine.]
- Кейт Джарретт на сторінці «діапазон»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118557068 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Montreux Jazz Festival Database
- ↑ Chinen, Nate (21 жовтня 2020). Keith Jarrett Confronts a Future Without the Piano. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 22 жовтня 2020.
| |||||||||||