Kyushu K11W
| Kyushu K11W | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | навчальний літак |
| Перший політ: | 1942 |
| Прийнятий на озброєння: | 1943 |
| Знятий з озброєння: | 1945 |
| Період використання: | 1943-1945 |
| На озброєнні у: |
 Імперський флот Японії |
| Всього збудовано: | 798 |
| Екіпаж: | 5 осіб |
| Крейсерська швидкість: | 175 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 230 км/год |
| Дальність польоту: | 1 760 км |
| Практична стеля: | 5 620 м |
| Довжина: | 10,24 м |
| Висота: | 3,93 м |
| Розмах крила: | 14,98 м |
| Площа крила: | 30,50 м² |
| Споряджений: | 2 640 кг |
| Двигуни: | 1 х Hitachi GK2B Amakaze 21, 515 к.с. |
| Підвісне озброєння: | 2 х 30 |
| Кулеметне озброєння: | 1 х 7,7-мм кулемет |
|
| |
Kyushu K11W у Вікісховищі | |
Kyushu K11W «Shiragiku» (яп. 白菊, «Біла хризантема») — серійний навчальний літак Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни.
Історія створення[ред. | ред. код]
У 1940 році командування ВПС Імперського флоту Японії сформулювало технічне завдання 15-Сі на розробку нового навчального літака, який мав би замінити застарілий Mitsubishi K3M. Завдання було передане фірмі «Ватанабе» (з 1943 року - «Кюсю Хікокі КК»), яка спеціалізувалась на розробці навчальних літаків.
Хоча літак призначався для підготовки всіх членів екіпажу бомбардувальника, конструктори вибрали одномоторну схему, на відміну від традиційної для машин подібного типу двомоторної схеми. Літа був суцільнометалевим середньопланом, лише рульові поверхні мали полотняну обшивку. Шасі літака не складалось. Зовні літак нагадував американський North American O-47. Пілот та стрілець-радист розміщувались в закритій кабіні над крилом, а інструктор, штурман та бомбардир розміщувались в невеликій кабіні, розміщеній під крилом та обладнаній лише невеликими вікнами. Літак був оснащений 9-циліндровим двигуном повітряного охолодження Hitachi GK2B Amakaze 21 потужністю 515 к.с. Для навчальних задач літак ніс дві 30-кг бомби, в задній частині кабіни розміщувався 7,7-мм кулемет «Тип 92».
Льотні випробування, які розпочались у листопаді 1942 року, пройшли без проблем, і влітку 1943 року літак був прийнятий на озброєння під назвою «Літак бойової підготовки флоту "Сірагіку"("Біла хризантема") Модель 11» (або K1W1).
У 1944 році через проблеми із поставками сировини був розроблений суцільнодерев'яний варіант, який отримав назву «Літак бойової підготовки флоту Модель 21» (або K1W2). Цей варіант використовувався не лише як навчальний, а і як легкий транспортний та патрульний літак. В останньому випадку він був озброєний не навчальними, а бойовими глибинними бомбами.
На основі патрульного варіанту K1W2 був розроблений спеціалізований двомісний патрульний літак Q3W «Нікай» («Південне море»). Але проєкт не був завершений - був збудований один прототип, перший же політ якого закінчився аварією при посадці, і проєкт закрили в січні 1945 року.[1]
Всього було збудовано 798 літаків усіх модифікацій.
Тактико-технічні характеристики (K11W1)[ред. | ред. код]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 5 чоловік
- Довжина: 10,24 м
- Висота: 3,93 м
- Розмах крил: 14,98 м
- Площа крил: 30,50 м ²
- Маса пустого: 1 677 кг
- Маса спорядженого: 2 640 кг
- Навантаження на крило: 86.6 кг/м²
- Двигуни: 1 х Hitachi GK2B Amakaze 21
- Потужність: 515 к. с.
- Питома потужність: 5,1 кг/к.с.
Льотні характеристики[ред. | ред. код]
- Максимальна швидкість: 230 км/г (на висоті 1 700 м)
- Крейсерська швидкість: 175 км/г
- Дальність польоту: 1 760 км
- Практична стеля: 5 620 м
- Швидкісь підйому: на 3 000 м за 19 хв. 35 с.
Озброєння[ред. | ред. код]
- 1 х 7,7-мм кулемет «Тип 92»
- 2 х 30-кг бомб
Модифікації[ред. | ред. код]
- K11W1 - базовий суцільнометалевий варіант
- K11W2 - протичовновий суцільнодерев'яний варіант
- Q3W1 Nankai («Південне море») - прототип двомісного протичовнового літака на базі K11W2 (1 екз.)
Історія використання[ред. | ред. код]
В цілому K11W виявився вдалим літаком - він мав просту та надійну конструкцію, а процес одночасної підготовки всіх членів екіпажу бомбардувальника був ефективним і дозволяв досягнути високої злагодженості їх дій.
На завершальному етапі війни навчальні K11W1 були переобладнані для використання пілотами-камікадзе. У свій останній політ вони несли одну 250-кг бомбу. Але через панування у повітрі американської авіації результативність цих атак була незначною.
Незважаючи на те, що літаки K11W випускались досить масово, союзники не зустрічались з ним у повітрі і кодової назви йому присвоєно не було.
Джерела[ред. | ред. код]
- Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
- О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
- Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть вторая: Каваниси-Мицубиси. - Издательский отдел ЦАГИ, 1996
- Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Francillon, 1970, с. 330-332.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Kyushu K11W
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
