LNG-термінал (національний проєкт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
LNG-Термінал
46°36′37″ пн. ш. 31°01′42″ сх. д. / 46.610513890028° пн. ш. 31.02854444002777967° сх. д. / 46.610513890028; 31.02854444002777967Координати: 46°36′37″ пн. ш. 31°01′42″ сх. д. / 46.610513890028° пн. ш. 31.02854444002777967° сх. д. / 46.610513890028; 31.02854444002777967
Тип Державне підприємство
Спеціалізація термінал з отримання та регазифікації скрапленого газу
Штаб-квартира вул. Велика Житомирська,11 м. Київ
Ключові особи Сергій Євтушенко, Голова координаційної ради ДП "Національний проєкт “LNG-термінал”" (З березня 2013 року)
ukrproject.gov.ua

LNG-термінал або СПГ-термінал — термінал з отримання та регазифікації зрідженого газу. Один з найпріоритетніших національних проєктів[1]. Національний проєкт ініційовано рішенням Президента України від 25 серпня 2010 року[2]. Станом на кінець 2012 року проєкт перебуває в стані будівництва.

ТЕО нацпроєкту «LNG-Термінал» розробляла іспанська компанія Gas Natural Fenosa Engineering (раніше SOCOIN), що розпочала свою діяльність у 1989 році як інженерно дочірня компанія Gas Natural Group, що спеціалізується на енергетичному секторі. Її основним активом є багатий досвід в області проєктування, будівництва і експлуатації всіх видів споруд, таких як виробництво, передача і розподіл електроенергії та газу на внутрішніх та міжнародних ринках.[3]. Вартість будівництва оцінюється в 969 млн євро. В тому числі: Технологічна частина: € 734,3 млн. Морська частина: € 121,3 млн. Газотранспортна частина: € 113,4 млн. Цей проєкт передбачає будівництво термінала для регазификации зрідженого природного газу на Чорноморському узбережжі України поряд з нафтовим терміналом ВАТ «Укртранснафта» і морським торговим портом «Південний» поблизу міста Южне. Отримати перший газ через LNG-термінал Україна планує вже восени 2013 року. Орієнтовна потужність термінала становить 10 млрд м³ на рік. Термінал будуватиметься в дві черги по 5 млрд м³ на рік[3].

Потенційними постачальниками зрідженого газу в Україну будуть країни Північної і Західної Африки (Єгипет, Алжир, Нігерія), Перської затоки (Катар), Каспійського регіону (Азербайджан, Туркменістан)[3].

Етапи будівництва[ред. | ред. код]

Термінал будуватиметься в дві черги по 5 млрд м³ на рік[3].

Етап 1: Морська частина(FSRU): Цей етап полягатиме в будівництві 1 (однієї) плавучої установки для регазифікації і зберігання газу (FSRU) з максимальною потужністю 5 млрд м³ на рік, яка має бути постійно пришвартованою до причалу до завершення будівництва СПГ-терміналу. Передбачається, що на першому етапі реалізації проєкту буде збудовано газопровід, що з'єднає орендовану плавучу платформу із магістральними трубопроводами[4].

Етап 2: Наземна частина: Цей етап полягатиме в будівництві берегового термінала з прийому СПГ, придатного для розвантаження великих СПГ-танкерів ємністю 178 000 м³, із загальним об'ємом сховища для зберігання СПГ 540 000 м³ (три резервуари ємністю по 180 000 м³) та вихідною потужністю постачання 1 141 553 нм³/год (10 млрд м³/рік).

Етап 3: Будівництво третього резервуару і додаткового обладнання: необхідні для доведення потужності до 10 млрд м3 природного газу на рік.

Постачальники газу[ред. | ред. код]

Потенційними постачальниками зрідженого газу в Україну будуть країни Північної Америки,Північної і Західної Африки (Єгипет, Алжир, Нігерія), Перської затоки (Катар), Каспійського регіону(Азербайджан, Туркменістан)[3].

28 листопада 2012 р. на презентації в Катарі національних проєктів та інвестиційних можливостей України, Віктор Янукович, тогочасний Президент, заявив, що перші обсяги скрапленого газу для LNG-терміналу очікують в Україні вже на початку 2015 року. За словами Глави держави, Україна також розраховує, що одним із важливих постачальників сировини для нового терміналу стане Катар — найбільший експортер скрапленого газу у світі. Представники Національного проєкту «LNG-термінал» уже ведуть переговори з компанією «Qatargas» щодо постачання сировини в Україну[5].

Позитивний вплив проєкту[ред. | ред. код]

Завдяки реалізації проєкту та комплексної програми енергозбереження Україна до 2015 року зменшить імпорт трубного газу з 37,6 млрд м3 до 27,4 млрд м3. До 2020 року необхідність імпорту трубного газу знизиться до 17,6 млрд м3. Загалом (імпорт і власне виробництво) споживання газу в Україні на сьогоднішній день становить 55 млрд м3. За рахунок постачання СПГ очікується забезпечення 10 млрд м3 (18%).

Історія[ред. | ред. код]

Прохід через протоки[ред. | ред. код]

У вересні 2012 року українські ЗМІ повідомили про згоду Туреччини пропускати щомісяця до 8-ми танкерів зі скрапленим газом через протоки до Чорного моря[6]. Цього буде достатньо для повного завантаження потужностей терміналу.

5 листопада 2012, юридична компанія Baker Botts (США) підготувала юридичний висновок (legal opinion) про безперешкодний прохід через турецькі протоки Босфор та Дарданелли[2].

В лютому 2013 року Надзвичайний і Повноважний Посол України в Туреччині Сергій Корсунський заявив, що «Туреччина не блокувала транзит скрапленого газу для України, а лише висловлювала побоювання, що танкери з ним можуть становити потенційну небезпеку для судноплавства.» Переговори про можливості проходу танкерів зі скрапленим природним газом через протоку Босфор не припинились[7].

Проте 9 грудня 2014 прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив, що Кабінет міністрів вирішив спершу отримати згоду Туреччини, а вже після зайнятися спорудженням LNG-терміналу[8].

Будівництво[ред. | ред. код]

У понеділок, 26 листопада 2012, у Комінтернівському районі Одеської області біля м. Південний стартувало будівництво термінала[3]. Того ж дня були підписані угоди про створення консорціуму інвесторів Національного проєкту «LNG-термінал» та розміщення мобільної плавучої платформи для прийому зрідженого природного газу неподалік порту «Південний» в Одеській області. Відповідні угоди підписали Едвард Скотт, старший віце-президент компанії Excelerate Energy (США) та Джорді Гарсіа Табернеро (Jordi Sarda Bovehi), який був представлений як «генеральний директор із зовнішніх відносин компанії Gas Natural (Іспанія)»[9].

Однак, того ж дня, спочатку російське видання «Ведомости»,[10] а потім і агенція новин Ройтерс повідомила про спростування з боку Gas Natural про будь-яку участь компанії в спорудженні терміналу в Україні[11]. Представники компанії заявили: «Gas Natural не підписував будь-які контракти інвестицій в LNG-термінал в Укрїані, ми не очолюємо консорціум для будівництва такого терміналу … також ми не вивчаємо такої можливості». Представники Державного Агентства з інвестицій та управління національними проєктами (Держінвестпроект) повідомили, що згадані звернення виникли в зв'язку з технічними неузгодженнями, незалежними від української сторони. Питання з Gas Natural було врегульовано.[12].

28 листопада 2012 міністр енергетики України Юрій Бойко повідомив, що Україна вивчає питання повноважень представника компанії іспанської компанії Enagas SA на підписання угоди про створення консорціуму з будівництва LNG-терміналу в Одеській області[13]:

« Було підписано декілька документів. Підписував представник іспанської компанії. Зараз виконуються технічні питання, пов'язані з тим, чи була в нього довіреність «

29 листопада 2012 голова Держінвестпроекту Владислав Каськів поінформував Президента та прем'єр-міністра України про ситуацію навколо підписання документів по LNG-терміналу. За його словами, «повідомлення в пресі про те, що іспанська компанія нічого не знала про проєкт, не витримують критики»[14]. Так, техніко-економічне обґрунтування для LNG -терміналу було розроблено саме іспанською Gas Natural Fenosa[15]. Згодом голова Держінвестпроекту Владислав Каськів повідомив ким була створена дана ситуація[16].

16 квітня 2013 року за даними держагентства інвестицій і управління нацпроєктами ДП «Національний проєкт „LNG термінал“» і компанія Excelerate Energy (США) у Х'юстоні уклали угоду про підготовку інженерних робіт для проєкту «LNG-термінал» біля порту Південний в Одеській області. Підписана угода стала наступним кроком після підписання рамкової угоди про співпрацю 26 листопада минулого року під час офіційної церемонії початку будівництва LNG-терміналу[17].

20 травня 2013 року було повідомлено про те, що незабаром в одеському порту Південний розпочинають роботу фахівці американської компанії Excelerate Energy, які вивчатимуть можливе розміщення у порту плавучої платформи для розвантаження танкерів зі скрапленим газом. До 10 липня фахівці мають надати свої висновки щодо технічної можливості перебування у порту плавучої платформи, а вже до кінця 2013 року цю платформу мають розмістити поблизу Південного. Крім того, до кінця року уряд розраховує провести тендер, щоб залучити інвесторів для будівництва стаціонарного терміналу[18].

3 квітня 2014 року голова Державного агентство з інвестицій та управління національними проєктами Сергій Євтушенко заявив, що «Обставини, які склалися навколо енергетичної безпеки України, роблять проєкт LNG як ніколи актуальним» і що «за умови наявності політичної волі та послідовного виконання усіх стадій проєкту» термінал можна ввести в експлуатацію через 12 місяців[19].

1 травня 2014 року виконувач обов'язків Президента України Олександр Турчинов ввів у дію указ про забезпечення енергетичної безпеки України. Згідно з указом, між іншим, «державна фінансова інспекція України повинна провести у місячний строк перевірку ефективності використання Державним агентством з інвестицій та управління національними проєктами України бюджетних коштів на реалізацію національного проєкту „LNG Україна“ — створення інфраструктури постачання скрапленого газу в Україну»[20].

9 грудня 2014 прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив, що кабінет міністрів вирішив повернутися до ідеї будівництва LNG-терміналу з приймання зрідженого природного газу в обсязі 10 млрд м³ на узбережжі Чорного моря:

« Протягом декількох років намагаємося побудувати LNG- термінал, але для того, щоб побудувати термінал, потрібно спочатку отримати дозвіл на проходження по Босфору. Тому уряд ставить для себе завдання спочатку отримати дозвіл…,а потім будувати термінал «

Він зазначив, що Кабмін вирішив спершу отримати згоду Туреччини, а вже після зайнятися спорудженням LNG-терміналу[8].

У вересні 2017 року представники портової галузі Катару і Міністерства інфраструктури України досягли домовленостей щодо співпраці у будівництві стаціонарного СПГ-терміналу на чорноморському узбережжі України, який підключився б до газотранспортної системи.[21]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про Національні проекти. Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 26 листопада 2012. 
  2. а б В.Каськів сьогодні підписав угоди для реалізації національного проекту “LNG-термінал”. 26 листопада 2012. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 4 лютого 2013. 
  3. а б в г д е Будівництво LNG-термінала в Україні стартує сьогодні, 26 листопада. УкрІнформ. 25 листопада 2012. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 26 листопада 2012. 
  4. Анастасія Зануда (26 листопада 2012). Чи принесе скраплений газ енергетичну незалежність?. BBC Україна. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 26 листопада 2012. 
  5. Перший скраплений газ для LNG-терміналу в Україні очікують на початку 2015 року - Янукович. УкрІнформ. 28 листопада 2012. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 28 листопада 2012. 
  6. Туреччина погодилася пропускати через свої проливи танкери зі скрапленим газом для України. Дзеркало тижня. 14 вересня 2012. [недоступне посилання з червня 2019]
  7. Українсько-турецькі переговори про пропуск LNG-танкерів проходять конструктивно - посол. УкрІнформ. 14 лютого 2013. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 15 лютого 2013. 
  8. а б В Україні відроджують LNG-термінал. УкрІфнорм. 9 грудня 2014. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 9 грудня 2014. 
  9. Україна підписала дві угоди по LNG-терміналу з США та Іспанією. УкрІнформ. 26 листопада 2012. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 26 листопада 2012. 
  10. Станислав Погорилов (28 листопада 2012). Таинственный испанец. Как возник скандал с LNG-терминалом. ЛІГАБізнесІнформ. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 29 листопада 2012. 
  11. Natalia Zinets in Kiev and Tracy Rucinski in Madrid; Writing by Olzhas Auyezov, editing by William Hardy. UPDATE 2-Gas Natural denies Ukraine gas plant claim. Nov 26, 2012 12:18pm EST. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 27 листопада 2012. 
  12. Заява про співпрацю між компанією Gas Natural Fenosa та Національним проектом «LNG-термінал». Держінвестпроект. 26 листопада 2012. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 27 листопада 2012. 
  13. Через скандал Україна перевірить, з ким насправді підписала консорціум щодо LNG-терміналу. Дзеркало тижня. 28 листопада 2012. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 28 листопада 2012. 
  14. Каськив отчитался перед Януковичем о ситуации с LNG-терминалом. ЛІГАБізнесІнформ. 29 листопада 2012. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 29 листопада 2012. 
  15. Іспанці брали участь у розробці проекту українського LNG -терміналу - розслідування. УкрІнформ. 15 січня 2013. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 30 січня 2013. 
  16. Владислав Каськів: Проти LNG-терміналу діє ціле угрупування в кольорах сусідньої держави. Українська правда. 14 березня 2013. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 16 березня 2013. 
  17. Відомство Каськіва підписало угоду про підготовку інженерних робіт для LNG-терміналу. Дзеркало Тижня. 23 квітня 2013. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 27 травня 2013. 
  18. Анастасія Зануда (20 травня, 2013 p.). LNG-термінал в Україні: США допоможуть?. BBC Україна. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 24 травня 2013. 
  19. LNG-термінал може бути готовий за рік. УкрІнформ. 3 квітня 2014. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 3 квітня 2014. 
  20. Турчинов ввів у дію указ про забезпечення енергетичної безпеки України. Інформаційне Агентство УНІАН. 1 травня 2014. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 1 травня 2014. 
  21. Газ придет морем: Украина возвращается к идее LNG-терминала. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018. 

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]