Lactuca perennis
| Lactuca perennis | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Підродина: | Цикорієві (Cichorioideae) |
| Рід: | Салат (Lactuca) |
| Вид: | L. perennis
|
| Біноміальна назва | |
| Lactuca perennis L., 1753
| |
Lactuca perennis — вид рослин із родини айстрових (Asteraceae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Багаторічна рослина. Стебло прямовисне 20–80 см заввишки, зверху розгалужене, голе. Листки голі, синьо-зелені, глибоко перистороздільне, сегменти від ланцетних до лінійних, зубчасті чи цільні, нижні листки в розетках, з крилатими ніжками, верхні сидячі й охоплюють стебло. Голови в нещільній, часто зонтикоподібній волоті, прямовисні. Квітки від блакитних до бузкових, язикоподібні, по 15–20 на квіткову голову. Сім'янки еліптичні, стиснені, ребристі, 6.5–8.5 × 1.8–2.2 мм, білий довгий дзьоб 10–14 мм з білим папусом; поверхня дрібно бородавчаста, тьмяна, коричнювато-чорна. 2n=18[1][2][3].
Середовище проживання[ред. | ред. код]
Зростає у Європі (Франція, Андорра, Іспанія, Бельгія, Люксембург, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Ліхтенштейн, Італія, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія та Косово, Чорногорія, Македонія, Албанія, Румунія, Болгарія, Греція, Литва, Україна)[4][5].
Використання[ред. | ред. код]
Листя можна їсти сирим чи приготовленим. Листя часто бланшують, щоб зменшити гіркоту. Вони досить прийнятні в сирому вигляді в салатах (навіть без бланшування), особливо в кінці зими та навесні, коли смак досить м'який. Проте влітку листя стає набагато гіршим, особливо коли рослина починає цвісти[6].
Хоча немає конкретних повідомлень про цей вид, більшість, якщо не всі представники роду мають молочний сік, який містить речовину «лактукаріум», що використовується в медицині за його знеболювальну, спазмолітичну, травну, сечогінну, снодійну, наркотичну та заспокійливу властивості. Сік також використовувався зовнішньо для лікування бородавок[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 749. (англ.)
- ↑ Lactuca perennis. Das nationale Daten- und Informationszentrum der Schweizer Flora. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 21.04.2022. (нім.)
- ↑ Lactuca perennis. Tela Botanica. Процитовано 21.04.2022. (фр.)
- ↑ Lactuca perennis. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 3 березня 2019. Процитовано 21.04.2022. (англ.)
- ↑ Lactuca perennis. Catalogue of Life. Процитовано 21.04.2022. (англ.)
- ↑ а б Lactuca perennis. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 21.04.2022. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|