Глуха кропива гола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Lamium glaberrimum)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глуха кропива гола
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Розиди (Rosids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Lamioideae
Триба: Lamieae
Рід: Глуха кропива (Lamium)
Вид: Глуха кропива гола
Lamium glaberrimum
(K.Koch) Taliev, 1902
Посилання
EOL: 5364030
IPNI: 448850-1

Глуха кропива гола[1][2] (Lamium glaberrimum) — вид рослин з родини глухокропивових, ендемік західного Криму.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна рослина заввишки 20–30 см, гола, з висхідними стеблами. Стеблові листки довго-черешкові, широкояйцеподібні або ниркоподібні, майже до основи двічі пильчато-розсічені. Кільця 4–6-квіткові. Віночок 3–3.5 см завдовжки, рожевий[2].

Цвіте та плодоносить з кінця травня по вересень. Розмножується вегетативно й насінням[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Ендемік західного Криму, Україна[4][5].

В України вид зростає на кам'янистих осипах, лісових галявинах — у гірському Криму (західні яйли та Чатирдаг), рідко[2].

Значення[ред. | ред. код]

Декоративне, ґрунтотвірне, протиерозійне[3].

Загрози й охорона[ред. | ред. код]

Загрозами є: вузька екологічна амплітуда, слабка репродуктивна здатність, низька схожість насіння в природних умовах, а також, можливо, зміна умов зростання через загальне потепління клімату[3].

Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Рідкісний». Росте в Нікітському ботанічному саду[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lamium glaberrimum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 305. (рос.)(укр.)
  3. а б в г Червона книга України. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 28 квітня 2020. 
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 26.04.2020.  (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Процитовано 26.04.2020.  (англ.)