Larix gmelinii

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Модрина даурська
Larix gmelinii0.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Модрина (Larix)
Вид: L. gmelinii
Біноміальна назва
Larix gmelinii
(Rupr.) Rupr., 1854
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Larix gmelinii
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Larix gmelinii
EOL logo.svg EOL: 1061655
IPNI: 77092562-1
ITIS logo.svg ITIS: 822572
IUCN logo.svg МСОП: 42310
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 123599

Модрина даурська[1][2] (Larix gmelinii, рос. лиственница Гмелина, кит. 落叶松, luo ye song, яп. グイマツ, Gui-natsu, кор. 잎갈나무) — вид модрин родини соснових.

Видовий епітет вшановує німецького натураліста, ботаніка і географа, дослідника Сибіру Йогана Георга Гмеліна.

Підвиди[ред. | ред. код]

  • Larix gmelinii var. gmelinii — пн.-сх. Китай: Маньчжурія, Внутрішня Монголія, Монголія, Російська Федерація: Східний Сибір, Далекий Схід (у тому числі Камчатка). Статус LC.
  • Larix gmelinii var. japonica — Японія (Хоккайдо), Російська Федерація (Курильські о-ви, Сахалін). Статус LC.
  • Larix gmelinii var. olgensis — пн.-сх. Китай (Цзілінь, Ляонін), Північна Корея, Російська Федерація (Примор'я). Статус NT.
  • Larix gmelinii var. principis-rupprechtii — пн.-цн. Китай: Хебей, Хенань і пн. Шаньсі. Статус LC.

Поширення, екологія[ред. | ред. код]

Країни поширення: Китай (Хебей, Хейлунцзян, Цзілінь, Ляонін, Nei Mongol, Шаньсі); Корейська Народно-Демократична Республіка; Монголія; Російська Федерація (Амурська область, Бурятія, Чита, Іркутськ, Камчатка, Хабаровськ, Курильські острови, Магадан, Примор'я, Сахалін, Якутія), Японія (Хоккайдо). Займає дуже велику площу і тому відбувається в широкому діапазоні середовищ існування: на рівнинних субарктичних рівнинах, в долинах річок, в горах, а також по краях боліт. Його діапазон висотна між 300 м і 1800 м над рівнем моря. Ґрунти страждають від вічної мерзлоти на більшій частині діапазону; клімат у великих частинах ареалу континентальний субарктичний, з дуже холодною зимою, і відносно сухий (400 мм до 500 мм). У більш морських районах кількість опадів піднімається до 1000 мм і більше. Це єдиний вид дерев в сх. Сибіру, який досягає граничних для дерев 72° 30' пн.ш., але в більш південній частині ареалу вид зазвичай змішується з Abies sibirica, Picea obovata, Pinus sylvestris. У бореальних хвойних лісах цей вид росте тільки на вічній мерзлоті або торф'яних ґрунтах. На високих болотах на Сахаліні і на Курильських островах зазвичай утворює чисті поселення, але на дещо сухих ділянках змішується з Abies sachalinensis var. sachalinensis, Picea jezoensis, Alnus hirsuta, Betula japonica, Betula ermanii, Salix. На гірських хребтів в морських умовах Північно-Східної Азії зростає з Abies nephrolepis, Abies holophylla, Picea obovata чи Picea jezoensis, Betula ermanii. Це дерево, а також Pinus pumila належать до найвитриваліших дерев, так як вони можуть витримувати температуру -70°С без ушкоджень.

Опис[ред. | ред. код]

Шишка. Larix gmelinii var. japonica Сендай, Район Тайхаку, Префектура Міяґі, Японія

Дерева до 35 м у висоту і 150 см діаметра на рівні грудей, часто набагато менше через суворі місця і кліматичні зони; з довгими, горизонтально розлогими гілками і відкритою кроною. Кора на молодих деревах гладка, червоно-коричнева, стаючи темнішою і сивішою з віком, лускатою і в поздовжньому напрямку тріщинуватою. Листки яскраво-зелені, жовті восени, довжиною 2—3 см. Пилкові шишки на коротких пагонах, 5-7 мм довжиною, жовті. Насіннєві шишки на коротких пагонах, пурпурно-червоні, дозрівши, коричневі, яйцевидо-довгасті; вони мають довжину від 0,8 до 4 см і діаметром від 0,8 до 3 см. Насіння сіре зі світло-коричневими плямами, косо яйцевидне, 2-3 × 1-2 мм, з бл. 10 мм, яскраво-оранжево-коричневими крилами. Запилення відбувається з травня по червень, насіння зріле у вересні.

Використання[ред. | ред. код]

Є надзвичайно важливим джерелом деревини на російському Далекому Сході, де забезпечує традиційні колодяні будинки, залізничні шпали, огорожі й ворота, а також деревину для будівництва, суднобудування (у Японії і Сахаліні), а також паперову промисловість.

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Ніяких конкретних загроз не було визначено для цього виду. Цей вид відомий з кількох заповідників, а також зустрічається у великій кількості в дуже віддалених районах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дебринюк ЮМ., Кузьович В.С., Иванюк А.П. Поширення різних видів модрин у штучних насадженнях західного лісостепу України // Науковий вісник НЛТУ України. — 2011. — Вип. 21.18. — С. 12–17.
  2. Юник Т.Р., Яцик Р.М., Парпан В.І., Заячук В.Я. Характеристика інтродуцентів у Говерлянському природоохоронному науково-дослідному відділенні Карпатського національного природного парку // Науковий вісник НЛТУ України. — 2014. — Вип. 24.2. — С. 74–84.

Посилання[ред. | ред. код]