Laudato si'

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Laudato si' (укр. хвала Тобі) — енцикліка Папи Римського Франциска, опублікована 18 червня 2015 року та присвячена проблемам екології та захисту навколишнього середовища.

Основні положення[ред. | ред. код]

Енцикліка присвячена проблемам екології, взаємини людства й природи, стійкого розвитку людства в гармонії з навколишнім світом.

« Яка мета, заради якої ми прийшли в це життя? Заради чого ми працюємо й боремося? Чому ця Земля потребує нас?»: «Якщо ми не будемо ставити ці основоположні питання, то я не вважаю, що наші турботи про екологію зможуть привести до істотних результатів[1] «

Назва енцикліки походить від відозви «Laudato si', mi' Signore» святого Франциска Асизького, який в своєму «Славні творінням» говорив, що планета Земля — ​​наш спільний дім. Святий Франциск, на честь якого Папа взяв собі ім'я, часто згадується в енцикліці, Папа Франциск вважає його зразком того, як «невіддільні один від одного турбота про природу, справедливість у відношенні до жебраків (бідних), свідома позиція в суспільстві та внутрішній світ». У цій енцикліці згадуються також святий Бенедикт, свята Тереза Лізьєська й блаженний Шарль де Фуко[fr][1].

Головні теми енцикліки, що проходять через всі її розділи: зв'язок між жебрацтвом (бідністю) і вразливістю живої природи; критика ідей та форм влади, які підтримують прогрес за рахунок навколишнього середовища; роздуми про людський сенс екології; необхідність пошуку нових шляхів розвитку людства в гармонії з навколишнім світом[1].

Енцикліка починається відозвою «Laudato si'», а завершується двома молитвами: До того ж перша призначена для всіх, хто вірить в Бога-Творця, а друга — для тих, хто сповідує віру в Ісуса Христа, і вона також перемежовується відозвою «Laudato si'».

Зміст[ред. | ред. код]

Енцикліка складається з шести глав:

  • 1. Що відбувається з нашим будинком

У цьому розділі розглядаються останні наукові досягнення, а також сучасний стан екологічної кризи. Папа особливо виділяє три аспекти:

У розділі також йдеться про «екологічний борг», який розуміє Папа, як велику відповідальність розвинених країн за захист природи та допомогу менш розвиненим країнам у рамках міжнародного співробітництва.

  • 2. Євангеліє творіння

У цьому розділі наводяться біблійні цитати й загальні уявлення юдео-християнської традиції про те, що людина створена не як абсолютний пан світу, а як істота відповідальна за те, щоб «обробляти й зберігати» сад світу.

« Необхідне усвідомлення вселенської спільності: створені одним і тим же Отцем, всі ми, істоти Всесвіту, об'єднані невидимими узами й утворюємо свого роду вселенську родину... любе жорстоке поводження у відношенні до будь-якої істоти суперечить людській гідності (№ 89-92) «
  • 3. Людські коріння екологічної кризи

У третьому розділі Папа розмірковує про причини, що призвели людство до екологічної кризи. Хоча Франциск з вдячністю визнає внесок вчених в поліпшення умов життя, він тим не менш жорстко критикує світогляд технократичного панування, яке за допомогою сучасних технологій призводить до знищення живої природи й експлуатації людей та найбільш уразливих народів. Також критиці піддається надмірний антропоцентризм. Папа розмірковує в цьому розділі про цінності праці та про межі наукового прогресу.

  • 4. Інтегральна екологія

Вихід із ситуації Папа Франциск побачив у тому, що він називає «інтегральною екологією», яка б включала б у себе людські та соціальні аспекти.

« Аналіз екологічних проблем невіддільний від аналізу людських, сімейних, трудових, міських контекстів і від відносин кожної людини з самим собою, оскільки це не дві окремі кризи, одна екологічна та інша соціальна, але єдина і складна соціально-екологічна криза (№ 139). «
  • 5. Деякі лінії орієнтації та дії

У цьому розділі розглядається питання про те, що ми можемо і повинні зробити. Франциск критикує сучасний стан міжнародного співробітництва з екологічних тем:

« Міжнародні зустрічі на вищому рівні в останні роки, присвячені проблемам навколишнього середовища, не виправдали очікувань, тому що, через відсутність політичного рішення не були досягнуті дійсно значущі й ефективні глобальні екологічні угоди (№ 166). «

Вихід він бачить у розвитку справедливих і прозорих процесів прийняття рішень владою для того, щоби суспільство могло зрозуміти, які політичні заходи і бізнес-ініціативи приведуть до гармонійного розвитку, а які лише погіршать сучасний сумний стан.

  • 6. Екологічне виховання та духовність

У главі йдеться не лише про екологічну освіту населення, хоча визнається важливість цього, але й про зміну способу життя, що могло би сприяти «здоровому тиску» на владу посадових осіб. Прикладом може служити ситуація, коли вибір споживачів змінює поведінку фірм-виробників й змушує їх враховувати екологічні питання.

Відгуки[ред. | ред. код]

Енцикліка була позитивно сприйнята серед захисників навколишнього середовища[2]. Її появу вітали генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, президент Світового банку, відповідальні за програми із захисту природи під егідою ООН[2].

Позитивний відгук про енцикліці залишив Константинопольський Патріарх Варфоломій I, який заявив: «Боротьбу зі змінами клімату не можна вести індивідуально. Ця проблема вимагає уваги і дій всього людства, особливо багатих регіонів нашої планети. У бесіді з нашим дорогим братом Папою Франциском ми погодилися в тому, яким важливим є те, що над цією темою працюють Церкви Сходу і Заходу»[3]. Генерал ордена францисканців Майкл Пері[en] закликав усіх не просто прочитати нову енцикліку, а й уважно вивчити її, тому що, на його думку, документ говорить про майбутнє планети Земля, про те, як в світлі християнського вчення ми можемо змінити нинішню ситуацію[4]. Також появу енцикліки вітали Всесвітня рада церков і ряд протестантських організацій[2].

Журналіст Джон Ален[en], що спеціалізується на аналізі сучасної Католицької Церкви, висловив думку, що енцикліці судилося увійти в історію як поворотний момент, коли захист навколишнього середовища зайняв почесне місце з гідністю людського життя і економічною справедливістю в якості наріжного каменю католицького соціального вчення[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]