Legio VI Ferrata

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Legio VI Ferrata
Inscription of the Legio VI Ferrata from the High Level aqueduct of Caesarea.JPG
На службі 52 до н. е. — кінець IV ст.
Країна Vexilloid of the Roman Empire.svg Римська імперія
Вид Сухопутні війська
Тип Легіон
Чисельність 5000-5500 осіб
Талісман Бик
Почесні найменування Галльська війна
Війна з Гнеєм Помпеєм Великим
Битва при Зелі (47 рік до н.е.)
Битва при Філіппах 942 рік до н.е.)
Командування
Визначні
командувачі
Марк Пакувій
Гай Ліциній Муціан
Авл Корнелій Пальма Фронтоніан
Квінт Глітій Ацилій Агрікола
Квінт Антістій Адвент Постумій Аквілін

Commons-logo.svg Legio VI Ferrata у Вікісховищі

Legio VI Ferrata (VI Залізний легіон) — римський легіон. Мав також прізвисько Fidelis Constans (Вірний та Постійний), яке отримав від імператора Септимія Севера.

Історія[ред. | ред. код]

Створено у 52 році до н. е. Гаєм Юлієм Цезарем під час Галльської війни. Звитяжно бився при Алезії у 52 році до н. е., де був переможений союз галльських племен на чолі із Верцингеторіксом. Потім стояв табором в землях племені едуїв — у м. Кабіллонумі (сучасне м. Шалон-на-Соне), згодом у Матісконі (сучасне м. Макон). Слідом за цим у 51 році до н. е. придушував повстання галльського племені карнутів зі столицею у Кенабі (в районі сучасного Орлеана).

З 49 року до н. е. брав участь на боці Цезаря у боротьбі за владу з Гнеєм Помпеєм Великим. Звитяжив у битвах при Ілеріді в Іспанії того ж року. У 48 році до н. е. відзначився у битвах при Діррахіумі та вирішальній — при Фарсалі. Після цього супроводжував Цезаря до Єгипту, де витримав бої під час Олександрійської війни. У 47 році до н. е. відіграв вирішальну роль у битві при Зелі проти понтійського та боспорського царя Фарнака II. Після цього перебрався до Італії. Незабаром виступив проти помпеянців у Африці, де 46 року до н. е. брав участь у битві при Тапсі. У 45 році до н. е. був в складі військ Цезаря, що перемогли помпеянців на чолі із Гнеєм Помпеєм Молодшим у битві при Мунді в Іспанії та облозі міста Атегуя. Тоді ж Цезар з ветеранів легіону заснував колонію Юлія Патерна Арелатензій Секстанор (сучасне м.Арль, Франція).

У 44 році до н. е. після смерті Цезаря перейшов на бік Марка Антонія. У 42 році бився на боці триумвірів проти республіканців при Філіппах. У 41 році до н. е. ветеранам легіону надали землі біля Беневента. Того ж року перейшов до Юдеї, де допоміг здобути владу Іроду Великому у 37 році до н. е. У 36 році до н. е. був учасником парфянського похода Марка Антонія, проте зазнав втрат й вимушений був відступити через Вірменію до Сирії. Згодом перебазовано до провінції Ахайя. У 31 році до н. е. легіон брав участь у битві при Акціумі на боці Антонія.

Октавіан відправив легіон до Лаодікеї (сучасне м. Латакія) у Сирії. Водночас ветеранів легіону розмістив у колонії Биллій в Іллірику. У Сирії легіон разом з Legio III Gallica, Legio X Fretensis та Legio XII Fulminata забезпечував захист провінції та римський порядок в ній. У 4 році до н.е у складі військ Публія Вара придушив мессіанське повстання в Юдеї, що почалося після смерті царя Ірода Великого.

Після смерті Германіка у 19 році проконсул Пізон, вигнаний з Сирії, послав свого друга Доміция Целера, щоб він заспокоїв легіонерів. Целер намагався залучити на свій бік табір цього легіону, але був попереджений легатом Марком Пакувієм, який зміг утримати легіон в покорі. Пізон відступив у невелику фортецю в Кілікії, де проконсул Сирії Гней Сентій Сатурнін отримав над ним перемогу: VI Ferrata входив до складу експедиційних сил. У 20 році разом з іншими сирійськими легіонами виступив до кордонів Парфії, чим допоміг здобути імператору Тиберію дипломатичну перемогу над царем Вологезом, який повернув римські орли та значки здобути у битві при Каррах.

У 45 році імператор Клавдій для ветеранів сирійських легіонів, зокрема Залізного, створив Колонію Клавдія Цезаря у Птолемаїді (сучасне м. Акко). Основні сили стояли в Лаодікеї. У 54 році до н. е. переміщено до Каппадокії. У 58 році до н. е. разом з іншими легіонами під загальною орудою Гнея Доміція Корбулона захопив Арктаксату, а у 59 році Тігранокерту у Великій Вірменії. У 60 році імператор Нерон надав ветеранам легіону землі біля Таренту (південна Італія) та в Анції. У 62 році разом з Legio III Gallica та Legio X Fretensis здійнив поход до Євфрату, але згодом перебрався до фортеці Зевгма у Коммагені. У 63 році під командуванням Корбулона діяв у Вірменії. 66 року повернувся до Сирії.

З 67 року брав участь у придушенні Першого юдейського повстання. Зазнав поразки при штурмі Єрусалиму, де загинув легат легіону та префект табору Турраній Пріск. У 69 році підтримав Веспасіана у боротьбі за владу. Увійшов до армії Гая Ліцинія Муціана, що рушила до Італії. Втім довелося битися проти даків, які вдерлися до Мезії. Завдяки стійкості легіонерів ворог не прорвався углиб імперії. З 70 року, після завершення юдейського повстання, перейшов до Сирії, отаборившись у Рафанеї. У 73 році на чолі із Луцієм Юнієм Цезенієм Петом підкорив Коммагену, захопивши столицю Самосату й поваливши її царя Антіоха IV, вийшовши до Євфрату, що став кордоном з Парфією. Незабаром розбив синів Антіоха — Епіфана та Каллініка. У 75 році підрозділи легіону брали участь у зведенні мостів та каналу в Антіохії. В цей час його очолював Квінт Глітій Ацилій Агрікола.

За імператора Траяна вексиларії легіону брали участь у Другій Дакійській війні, 106 року відзначилися при облозі столиці даків Сармісегетузі. У 107 році легіон під командуванням Авла Корнелія Фронтоніана перебазовано до нової провінції Кам'яниста Аравія. Тут до 114 року стояв біля столиці провінції — Бострі. Легіонери звели значну частину шляху Traiana Nova. У 114–117 роках був учасником війни проти Парфії, був при захопленні Вірменії у 114 році, Месопотамії — у 115–116 роках.

За імператора Адріана брав участь у придушенні другого юдейського повстання 117–119 років та третього юдейського повстання 132–136 років. З 123 року стояв в Палестині у м. Капаркотна Галілейська, де захищав Via Maris. Ветерани легіону розміщені у Колонії Елія Капітоліна, що постала на місці зруйнованого Єрусалиму. За імператора Антоніна Пія у 145–150 роках вексилярії легіону спрямовано на підтримку римським підрозділам у провінції Мавретанія для придушення повстання місцевих племен.

З 150 року у повному складі легіон стояв у Капарконі (в подальшому перейменовано на Легіон, сучасне м. Леджун[1]) — між руїнами старовинного міста Мегіддо та містом-фортецею Максиміанополем.

У 162–166 роках брав участь у парфянському поході імператора Луція Вера. Під час боротьби у 193–194 роках між Септимієм Севером та Песценнієм Нігером спочатку підтримував останнього, але потім перейшов на бік Севера. За це частину легіону Север перевів до реформованої преторіанської гвардії. У 195 році в Юдеї припинив конфлікт між юдеями та самаритянами. У 196–197 роках був у військовій кампанії Септимія Севера проти парфян.

За часи імператора Олександра Севера ветерани легіону отримали землі у Дамаску, що здобув статус колонії. Імператор Філіпп Араб наказав викарбувати у Дамаску монету з емблемою легіону та зображення своєї дружини Отацилії Севери. У 260 році разом з іншими легіонами зазнав поразки від персів, тоді ж у полон потрапив імператор Валеріан. Полонені легіонери легіону брали участьу зведенні 550-кілометрового моста у Бішапурі, що отримав назву «Міст царя царів».

Залишався у своєму таборі від імператорів з династії Северів до Діоклетіана. Останній перевів легіон до провінції Арабія. Стояв у м. Удрух й підпорядковувався дуксу Аравії, забезпечуючи охорону Арабського лімеса. Перелік почесних посад (Notitia Dignitatum 395 року) про нього вже не згадує.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bohstrom, Philippe (2017-12-26). Cremated Soldier Found in Cooking Pot at Vast Roman Camp in Israel. Haaretz (en). Процитовано 2018-01-04. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Le Dictionnaire des Antiquités Grecques et Romaines de Daremberg et Saglio, Tome 3, vol. 2, pp. 1047–1093
  • Emil Ritterling: Legio (VI ferrata). In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band XII,2, Stuttgart 1925, Sp. 1587–1596.