Legio VI Victrix

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Legio VI Victrix
Victory inscription.JPG
На службі 41 до н. е. — Початок V століття
Країна Vexilloid of the Roman Empire.svg Римська імперія
Вид Сухопутні війська
Тип Легіон
Чисельність 5000-5500 осіб
Талісман Бик
Почесні найменування Перузійська війна (41-40 років до н.е.)
Кантабрійські війни
Командування
Визначні
командувачі
Гай Юлій Марк

Commons-logo.svg Legio VI Victrix у Вікісховищі

Legio VI Victrix (VI Переможний легіон) — римський легіон. Інші назви Legio VI Macedonica (Македонський), Legio VI Hispaniensis (Іспанський), Legio Britannica. Мав прізвисько Pia Fidelis, яке отримав за імператора Доміціана.

Історія[ред. | ред. код]

Створено 41 року до н. е. Октавіаном. Того ж року брав участь у Перузійській війні проти Луція Антонія. У 30-х роках до н. е. бився проти військ Секста Помпея. У 31 році до н. е. був на боці Октавіана у битві при Акціумі. Деякий час стояв в Македонії, звідси одна з його назв. З 29 до 19 року до н. е. брав участь у війнах з кантабрами. За це отримав прізвисько Іспанський. Деякий час стояв табором у Тарраконській Іспанії, яке в подальшому перетворилося на містечко (сьогодні м. Леон). Ветерани легіону з 15 року до н. е. розміщені в колонії Цезар Августа (сьогодні м. Сарагоса). Займався облаштуванням Via Augusta.

Від імператора Нерона легіон отримав прізвисько Переможний, за перемогу 66 році над племен астурів. У 68 році підтримав Гальбу у боротьбі за владу. після загибелі останнього та оголошення імператором Вітеллія легіон підтримав кандидатуру Веспасіана. У 70 році за наказом імператора Веспасіана спрямував на Рейнський кордон, де боровся із повстанням батавів. Після цього розташувався у м.Novaesium (Нойс). У 89 році діяв проти Луція Антонія Сатурніна, що повстав проти імператора Доміціана. В Акві Гранні (сучасний Аахен) звів великі терми. У 99 році ветерани легіону розміщені у Ветері Секунда.

За часів імператора Траяна окремі частини легіону брали участь у війнах з даками у 101–102 та 105–106 роках. У 119 році імператор Адріан переправив легіон на північ Британії. Стояв в Ебораку (сучасне м. Йорк). З 122 року легіонери займалися зведенням частини Адріанового валу між сучасними містами Ньюкасл-апон-Тайн і Карлайл. У 142–144 роках вони вже займалися зведенням Антонінового валу у Каледонії (сучасна Шотландія). У 155–158 роках придушував заворушення на півночі провінції Британія. У 158 році займався відновленням Адріанового валу.

Князь язигів Зантік[1] (з 174 року) був розбитий римлянами й за мирною угодою язиги надали у розпорядження імперії 8000 вершників, 5500 з яких були відправлені до Британії[2], на службу в легіоні VI "Переможний"[3], зі станом біля Адріанова вала[4]. З 175 року легіон отаборився у форті Корсторіт (сучасне м. Корбрідж). У 180 році придушив нове повстання північних бриттських племен.

У 185 році разом з іншими легіонами підтимав Пріска проти імператора Коммода, проте заколот захлинувся. У 193 році підтримав імператора Пертінакса. У 196 році перейшов на бік Клодія Альбіна, що виступив проти імператора Септимія Севера. Бився на боці Альбіна у битві при Лугдунумі (сучасний Ліон, Франція). По поверненю до Британії вимушений був відвойовувати Еборак та північні території римської провінції. У 208 році в складі армії Септимія Севера здійснив похід до Каледонії. За це отримав прізвисько Британський, а його легат Гай Юлій Марк став у 213 році намісником провінції Нижня Британія (утворено того ж року).

Після цього стояв в Ебораку. У 260-х роках вексилярії легіону віправлялися до провінцій Верхня та Нижня Паннонія, де захищали кордон по Дунаю. Більша частина легіону у 260–274 роках підпорядковувалася володарю Галльської імперії, а з 286 до 297 узурпаторам Караузію та Аллекту. З 297 року підпорядковувався імператору Констанцію I Хлору. Після смерті останнього у 306 році підтримав його сина Костянтина у боротьбі за владу.

У 398–399 роках легіон був у складі армії Стиліхона, що здійснив похід проти племен піктів та скоттів. У 401 році значна частина легіону була переміщена до Італії задля захисту від навали вестготів. Вони брали участь у битвах на чолі із Стиліхоном проти короля вестготів Аларіха. Ймовірні залишки легіону загинули у боях з готами, а інші — на півночі Британії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Також відомий як Зантікос, Зантік, Зантіс (грецька: αντικοῦ). 
  2. Iaroslav Lebedynsky (2002). Les Sarmates : Amazones et lanciers cuirassés entre Oural et Danube, VIIe siècle av. J.-C.-VIe siècle apr. J.-C., éditions Errance. Paris. с. 58. 
  3. Christopher Snyder (2008). The Britons. John Wiley & Sons. с. 55. ISBN ISBN 047075821X. 
  4. C. Scott Littleton & Linda A. Malcor (2013). From Scythia to Camelot: A Radical Reassessment of the Legends of King Arthur, the Knights of the Round Table, and the Holy Grail. Routledge. с. 19. ISBN ISBN 1317777719. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Le Dictionnaire des Antiquités Grecques et Romaines de Daremberg et Saglio, Tome 3, vol. 2, pp. 1047–1093
  • Claude Lepelley (Hrsg.): Rom und das Reich in der Hohen Kaiserzeit, Bd. 2: Die Regionen des Reiches, de Gruyter, München 2001, ISBN 3-598-77449-4, S. 129.
  • Lesley Adkins: Handbook to Life in Ancient Rome, Sonlight Christian, 2004, ISBN 0-8160-5026-0
  • Malcolm Todd: A companion to Roman Britain, Wiley-Blackwell, 2006, ISBN 978-0-631-21823-4