Перейти до вмісту

Legionario

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ескадрений міноносець «Леджонаріо»
Legionario
Ескадрений міноносець «Леджонаріо»
Служба
Тип/клас Ескадрений міноносець типу «Сольдаті»
Держава прапора Королівство Італія
Франція Франція
Належність Королівські ВМС Італії]
Військово-морські сили Франції
Закладено 21 жовтня 1940 року
Спущено на воду 16 квітня 1941 року
Введено в експлуатацію 1 березня 1942 року
Переданий 15 серпня 1948 року переданий ВМС Франції, як репарація, та перейменований на «Duchaffault»
Статус 12 червня 1954 року зданий на злам
Бойовий досвід Друга світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1850 тонн (стандартна)
2580 тонн (повна)
Довжина 106,7 м
Ширина 10,2 м
Висота 4,35 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Beluzzo
3 × парових котли Yarrow
Гвинти 2
Потужність 50 000 к. с.
Швидкість 34 вузли (63 км/год)
Дальність плавання 2200 миль (3540 км) на швидкості 20 вузлів
Екіпаж 215 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 (2 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo
1 × 120-мм салютна гармата 120/15 OTO
Торпедно-мінне озброєння 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
64 міни
Зенітне озброєння 8 × 20-мм зенітних гармат 65 калібру Breda 1935

«Леджонаріо» (італ. Legionario) — ескадрений міноносець типу «Сольдаті» (2-га серія) Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Ескадрений міноносець «Леджонаріо» був закладений 21 жовтня 1940 року на верфі Odero-Terni-Orlando в Ліворно. Спущений на воду 16 квітня 1941 року, вступив у стрій 1 березня 1942 року.

Під час будівництва на есмінці був вставлений радар[1]. силами.

Історія служби

[ред. | ред. код]

У складі ВМС Італії

[ред. | ред. код]

Завдяки наявності радару «Леджонаріо» став флагманським кораблем командувача торпедними силами під час операції проти конвою «Вігорос» 12-16 червня 1942 року. Есмінець перебував в ескорті 9-ї дивізії лінкорів та допоміг вчасно помітити літаки противника[2].

13 серпня «Леджонаріо» входив до складу есмінців, які супроводжували 3-тю дивізію крейсерів, яка вийшла в море на перехоплення конвою «П'єдестал». Після провалу операції «Леджонаріо» прикривав буксирування в Мессіну крейсера «Муціо Аттендоло», торпедованого британським підводним човном «Анброукен».

22 серпня «Леджонаріо» супроводжував перехід щойно збудованого лінкора «Рома» з Трієста в Таранто. 20 листопада у складі ескорту супроводжував конвой до Бізерти. На зворотному шляху був торпедований есмінець «Веліте».

17 січня 1943 року «Бомбардьєре» та «Леджонаріо» вийшли з Бізерти, супроводжуючи в Палермо теплохід «Маріо Розеллі»[3].

Незабаром після заходу сонця, коли конвой перебував за 24 милі на південний захід від острова Мареттімо (Егадські острови), в «Бомбардьєре» влучила торпеда, випущена підводним човном «Юнайтед». За декілька хвилин «Бомбардьєре» затонув. «Леджіонаріо» взяв участь у порятунку вцілілих членів екіпажу.

У наступні місяці «Леджонаріо» брав участь у доставці підкріплень для туніської групи військ та постановці мін.

9 серпня 1943 року, після капітуляції Італії, «Леджонаріо» разом з італійським флотом перейшов на Мальту.

Загалом у складі ВМС Італії корабель здійснив лише 5 походів та пройшов 5 000 миль.

У складі флоту союзників

[ред. | ред. код]

Вже 14 серпня «Леджонаріо» та «Альфредо Оріані» у складі флоту союзників вийшли в море, щоб доставити вантажі і боєприпаси на Корсику для італійських військ, які воювали проти німців. 18 серпня есмінці доставили 30 т боєприпасів та 200 британських командос в Аяччо.

У 1944 році есмінець пройшов серйозний ремонт.

У 1945 році взяв на борт 2 малі торпедні катери MTSM і 2 людино-торпеди «Черіот», а також на буксир — торпедний катер «MS-74», і вирушив до Генуї. Метою операції було потоплення авіаносця «Аквіла». Повністю виконати задачу не вдалось, авіаносець залишився на плаву. Але він не міг більше використовуватись.

у 1946 році есмінець здійснив декілька походів у Східне Середземномор'я, в тому числі, в Александрію.

На початку 1947 року «Веліте» та «Леджонаріо» супроводжували інтерновані в Александрії італійські лінкори «Вітторіо Венето» та «Італія» під час їх повернення в Італію.

У вересні 1947 року есмінець був виведений в резерв. За рішенням Паризької мирної конференції він разом з трьома іншими есмінцями був переданий Франції як репарація. 9 серпня 1948 року корабель був виключений зі складу флоту, йому було присвоєна тимчасова назва «L6».

У складі ВМС Франції

[ред. | ред. код]

15 серпня 1948 року в Тулоні есмінець був переданий ВМС Франції. Він отримав назву «Дющаффо» (фр. Duchaffault)[2].

Корабель практично не був введений у стрій. У 1954 році він був виведений в резерв, і у 1956 році зданий на злам.

Література

[ред. | ред. код]
  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
  • Патянин С. В. Эскадренные миноносцы типов «Маэстрале», «Ориани» и «Сольдати» // Морская кампания: журнал. — 2015. — № 2 (51).(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Piero Baroni (2007). GRECO & GRECO Editori (ред.). La guerra dei radar: il suicidio dell'Italia : 1935/1943. с. 152. ISBN 978-88-7980-431-8. Процитовано 29 novembre 2011.
  2. а б Trentoincina. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
  3. Gianni Rocca, Fucilate gli ammiragli. La tragedia della Marina italiana nella seconda guerra mondiale, p. 273