Legionella pneumophila

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Legionella pneumophila
Legionella pneumophila, ТЕМ
Legionella pneumophila, ТЕМ
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria)
Тип: Протеобактерії (Proteobacteria)
Клас: Гамма-протеобактерії (γ Proteobacteria)
Ряд: Legionellales
Родина: Legionellaceae
Рід: Legionella
Вид: Legionella pneumophila
Біноміальна назва
Legionella pneumophila
Brenner et al. 1979
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Legionella pneumophila
ITIS logo.svg ITIS: 962877
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 446

Legionella pneumophila — грам-негативна рухома паличкоподібна бактерія роду Legionella, основний збудник легіонельозу (або «хвороби легіонерів»), що отримала свою назву внаслідок спалаху захворювання в 1976 році серед відвідувачів конвенції Американського легіону, що проводилася у Філадельфії. Збудник віднесений до II групи патогенності.

Біологічні властивості[ред.ред. код]

Морфологія[ред.ред. код]

Legionella pneumophila — рухомі (мають один джгутик) прямі або злегка викривлені паличкоподібні бактерії розміром 3 х 0,5-0,7 мікрон. Грам-негативні, спор і капсул не утворюють. На препаратах розташовуються поодиноко або у невеликих скупченнях.

Культуральні властивості[ред.ред. код]

Колонії L. pneumophila на BCYE-α агарі, відмічені стрілками

Ця бактерія — аеробна, зазвичай її вирощують на курячих ембріонах, культурах клітин людини[1] і збагачених селективних поживних середовищах (казеїново-вугільний агар КВА, казєїново-дріжджовий агар, агар BCYE-α). Необхідними для росту компонентами є цистеїн і залізо. Не росте на простих поживних середовищах. Оптимальна температура для росту — 35-37 °C, на селективних поживних середовищах розвивається поволі. Колонії округлі, опуклі з легкою опалесценцією. Утворює β-лактамазу, каталазу, зумовлює гідроліз гіппурата.

Екологія[ред.ред. код]

Legionella pneumophila всередині найпростіших Tetrahymena pyriformis

L. pneumophila мешкає в теплих прісних водоймищах та є факультативним внутріклітинним паразитом деяких найпростіших[2][3]. У інфузорій роду Tetrahymena при захопленні клітин L. pneumophila не відбувається перетравлення цих клітин, живі L. pneumophila виділяються у навколишнє середовище у вигляді пакетів[4]. У клітинах найпростішого Hartmanella vermiformes лізосома з клітинами L. pneumophila оточується шорстким ендоплазматичним ретикулюмом[5]. При розмноженні поза межами клітини хазяїна, важливу роль в житті L. pneumophila має як планктонна стадія, так і формування біоплівок[6][7]. Бактерія пристосувалася існувати в штучних системах водопостачання, в особливості тих, що підігріваються[8][9], наприклад в системах кондиціонування повітря. L. pneumophila виживає в подібних біотопах багато в чому завдяки здібності до утворення біоплівок[10], а також здатності виживати після термообробки і споживати залишки інших мікроорганізмів, убитих нагріванням[11]. Бактерія також є факультативним внутріклітинним паразитом людини, спричинює легіонельоз.

Геном[ред.ред. код]

Геном L. pneumophila представлений кільцевою дволанцюжковою молекулою ДНК. Відомо принаймні три штами з істотними відмінностями в геномі: у L. pneumophila штаму Paris геном складається з 3635495 пар основ і містить 3224 гени[12], у L. pneumophila штаму Lens геном довжиною 3405519 пар основ і містить 3004 генів,[13], а у штаму Philadelphia 1 геном довжиною 3397754 пар основ і містить загалом 2942 генів. Таким чином, геном L. pneumophila відносно пластичний, що може змінювати можливості цього організму до внутріклітинного паразитичного існування[14].

Патогенність[ред.ред. код]

Докладніше: Легіонельоз
Клітини L. pneumophila розмножуються в культурі фібробластів легені людини

L. pneumophila патогенна для людини, у багатьох випадках при зараженні вона спричинює легіонельоз — сапронозну бактеріальну інфекцію людини. Механізм передачи — повітряний. Джерела зараження, як при усіх сапронозах, немає. Потрапляння збудника йде з абіотичних (неживих) об'єктів — побутових водонагрівальні прилади, систем кондиціонування повітря, тоді як заражена людина не є контагіозною[15][16]. L. pneumophila розмножується всередині макрофагів, уникаючи лізису фагоцитів[17]. Також ця бактерія інгібує супероксиддісмутази моноцитів[18], фаголізосоми людини, наповнені L. pneumophila, зливаються з шЕР[19], крім того, зменшується антиген-презентуюча активність заражених клітин[20]. Крім того, L. pneumophila індукує апоптоз і активацію каспаз[21], та індукує синтез інтерлейкіну-8 епітеліоцитами легенів людини[22]. Фактором патогенності також є здібність до синтезу цитотоксичних глюкозилтрансфераз Lgt[23]. До легіонельозу схильні особи із зниженим імунітетом, є спостереження про зв'язок схильності до легіонельозу із зниженою функцією активації комплемента[24].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2292252
  2. http://aem.asm.org/cgi/content/full/64/9/3127
  3. http://ist.inserm.fr/basisateliers/atel135/abu.pdf
  4. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2292602
  5. http://aem.asm.org/cgi/content/abstract/70/11/6826
  6. Jörg Mampel et al. (2006). Planktonic Replication Is Essential for Biofilm Formation…. AFM 72 (4). с. 2885–2895. 
  7. Hindré et al. (2008). Transcriptional profiling of Legionella pneumophila biofilm cells and the influence…. Microbiology 154. с. 30–41. 
  8. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/3977311
  9. http://aem.asm.org/cgi/content/full/71/10/5805
  10. http://mic.sgmjournals.org/cgi/content/abstract/147/11/3121
  11. http://aem.asm.org/cgi/content/full/72/6/4323
  12. http://cmr.jcvi.org/tigr-scripts/CMR/GenomePage.cgi?org=ntlp03
  13. http://cmr.jcvi.org/tigr-scripts/CMR/GenomePage.cgi?org=ntlp02
  14. Cazalet C. et al. (2004). Evidence in the Legionella pneumophila genome for exploitation of host cell functions and high genome plasticity. Nat Genet. 36 (11). с. 1165–73. PMID 15467720. 
  15. Легионеллез: эпидемиология. Medbio.ru. Архів оригіналу за 2013-07-03. 
  16. Legionella pneumophila Infection. South Australia Department of Health. 
  17. Легионеллез: патогенез. Medbio.ru. Архів оригіналу за 2013-07-03. 
  18. http://www.jleukbio.org/cgi/content/abstract/55/3/310
  19. http://www.jcb.org/cgi/content/abstract/158/3/415
  20. http://www.med.yale.edu/micropath/Roy_Lab/NeildImmunity.pdf
  21. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2390540
  22. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2213657
  23. http://www.pubmedcentral.nih.gov/picrender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2293231&blobtype=pdf
  24. D. P. Eisen et al. (2007). Low mannose-binding lectin complement activation function is associated with predisposition to Legionnaires' disease. Clin Exp Immunol. 149 (1). с. 97–102. PMID 17425652. 


Бактерія Це незавершена стаття з бактеріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.